Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №930/2580/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/2580/25

Провадження № 22-ц/801/581/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Богоніс Н. Я.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 рокуСправа № 930/2580/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір №02.04.2025-100000102, за умовами якого товариство надало споживачу кредит в сумі 18 000,00 грн строком на 168 днів.

За користування кредитом відповідач мав сплачувати проценти відповідно до стандартної процентної ставки у розмірі 1,0 % в день, що застосовується протягом перших 7 чергових періодів, процентної ставки «економ» у розмірі 0,5 % в день, що застосовується протягом наступних чергових періодів, комісії за надання кредиту в розмірі 5% від суми кредиту що дорівнює 900,00 гривень, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5% від суми кредиту у 3-х чергових періодах, що дорівнює 2700,00 гривень.

Відповідачем здійснювалися часткові оплати в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема 15.04.2025 року 3 420,00 грн та 02.05.2025 року 4 230,00 грн.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав свого зобов`язання по договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 46 890,00 грн, яка складається з 18000,00 гривень - сума основного боргу, 18 900,00 гривень - сума заборгованості за відсотками, 1 800,00 гривень - сума комісії за обслуговування кредиту, 8 190,00 грн. – сума неустойки.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за кредитним договором № 02.04.2025-100000102 від 02.04.2025 в розмірі 37 890,00 грн (тридцять сім тисяч вісімсот дев`яносто гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1957,54 грн (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 54 копійки).

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення відсотків та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 18 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Споживчий центр» Ларіонов К.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 02.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір №02.04.2025-100000102, за умовами якого товариство надало споживачу кредит в сумі 18 000,00 грн. строком на 168 днів. За умовами договору споживачу була нарахована комісії за надання кредиту в розмірі 5% від суми кредиту що дорівнює 900,00 гривень, та комісія за обслуговування кредиту в розмірі 5% від суми кредиту у 3-х чергових періодах, що дорівнює 2700,00 гривень. Відповідно до графіка платежів за договором, який передбачає 12 платежів, з 1 по 11 платежі передбачали погашення нарахованих відсотків та комісії, погашення тіла кредиту в повній сумі 18 000,00 грн було включено в останній 12-й черговий платіж. Графік платежів за договором був підписаний електронним підписом відповідача.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 18 000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, яку той вказав при оформленні кредитного договору №02.04.2025-100000102.

Як вбачається із інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 118-2210 від 22.10.2025 р., за підписом генерального директора Веліканова Є., 02.04.2025 року успішно перераховано кошти в сумі 18 000, 00 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 698171155.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснювалися часткові оплати в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема 15.04.2025 року 3420,00 грн та 02.05.2025 року 4230,00 грн, які відповідно до підписаного відповідачем графіка платежів за договором були зараховані на погашення боргу по відсотках в сумі 5 850,00 грн та на погашення боргу по комісії в сумі 1800,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання, взяті на себе за кредитним договором належним чином не виконав, борг за кредитним договором не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Разом з цим, суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги позивача про стягнення заборгованості в частині стягнення неустойки за порушення зобов`язання, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідач факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 18 000,00 грн не оспорює, як і не оспорює рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з п. 6, 7, 8, 9 кредитного договору процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користувач- Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія": економічна сутність плата за надання-- Кредиту) - 5% від суми кредиту та дорівнює 900 гри. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредит сплачується згідно графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 903 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Оскільки відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом не виконав, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку кредитору не повернув, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нарахування стягнення комісії з огляду на таке.

Згідно пунктів 8, 9 Заявки кредитного договору комісія, пов`язана із наданням кредиту 900,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900,00 грн у кожному з чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Згідно частини 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Таким чином, колегія суддів вважає, що супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту безоплатно, а відтак стягнення комісій за надання та за обслуговування відсотків за користування кредитом є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи часткове погашення кредитної заборгованості в розмірі 7 650 грн, з яких 5 850,00 грн було зараховано в погашення боргу по відсотках, а 1800,00 грн в погашення боргу по комісії, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати сплачені 1800 грн в погашення боргу по відсотках.

Отже, заборгованість по відсотках з урахуванням внесених відповідачем коштів, буде складати 17 100 грн (18 900 грн – 1 800 грн).

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, висновки суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по комісії зроблені з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню в цій частині, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог також наявні підстави для зміни судового рішення і в частині розміру стягнутого судового збору.

Зокрема, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню за подання позовної заяви 1814,40 грн судового збору (позовні вимоги задоволені на 74,9%).

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги (на 25,1%) з позивача підлягають стягненню на користь відповідача судові витрати у сумі 1140,00 грн за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, слід провести взаємозалік судових витрат у справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у сумі 674,40 грн (1814,40 - 1140,00).

Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року в частині стягнення заборгованості по комісії скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовний вимог в цій частині відмовити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року в частині стягнення заборгованості по відсотках змінити, зменшивши розмір заборгованості по відсоткам з 18 900 грн до 17 100 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у розмірі 674,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: С.Г. Копаничук

В.В. Оніщук