Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №285/2341/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/2341/26

провадження № 1-кс/0285/392/26

22 квітня 2026 року м. Звягель

Слідчий суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду,

клопотання старшого слідчого Слідчого відділення Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_6 ,

погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 ,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кануни Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживає АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, раніше не судимого,

якийпідозрюється у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010040876 від 03.11.2025 (далі - ЄРДР),

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий, за погодженням прокурора, 22.04.2026 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Клопотання обґрунтовує тим, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , без дозволу відповідних командирів та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 26.12.2023 близько 18 год. самовільно залишив місце служби — розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що на той час знаходилась поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не повязуючи його із виконанням службових обовязків у військовій частині та визначених місцях служби, а 11.03.2026 був виявлений працівниками поліції Звягельського РВП за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 .

За вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР.

22.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Підставою для внесення клопотання стало те, що в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і під часдосудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечила проти обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила відмовити у задоволенні клопотання за необґрунтованістю.

Підозрюваний у судовому засіданні погодився з доводами захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання. Крім того пояснив, що після самовільного залишення місця служби він перебував за місцем свого проживання і нікуди не ховався. Лікувався, оскільки має черепно-мозкову травму, а також має психічні розлади. Хоче продовжувати службу, однак може за станом здоровя служити в тиловій частині. Самостійно без супроводу сторонніх осіб не може доїхати громадським транспортом до м. Житомира, оскільки відчуває різке головокружіння.

Вислухавши думки сторін захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали справи,? ? приходжу до наступного висновку.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, перелік яких визначено ст.177 КПК України та не підлягає розширеному тлумаченню.

Стаття 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З матеріалів справи слідує, що Звягельським РВП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62025050010040876, відомості про яке 03.11.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

У рамках даного кримінального провадження 22.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, які виразились у нез`явленні вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Підозрюваного ОСОБА_4 не затримано.

Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та матеріалів на його обґрунтування відповідно до ч.2 ст.184 КПК України надані підозрюваному 22.04.2026 о 10 год 00 хв.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Частина 1 ст. 177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні, відповідно до вимог КПК України, доказами.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінюючи наявні у справі матеріали, та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність ризиків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду слідчим у клопотанні обґрунтовано тяжкістю ймовірного покарання, оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Отже, небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватись тільки в залежності від суворості можливого покарання. Вона повинна визначатись з урахуванням інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому необхідно враховувати характер підозрюваного, його моральні якості, його майновий стан, зв`язки з державою та його міжнародні контакти. Якщо утримання під вартою продовжується тільки з причин побоювань, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, його треба звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії того, що не переховуватиметься від суду, наприклад, внесе заставу.

Підозрюваний твердить і цей факт матеріалами клопотання не спростовано, що після самовільного залишення місця служби він перебував за своїм місцем проживання. Відповідно до копії направлення на медичний огляд ВЛК має попередній діагноз - закрита черепно-мозкова травма та часткова втрата зору.

Обґрунтування прокурором існування ризику переховування від органу досудового розслідування лише тяжкістю покарання та наявністю підозри є формальним.

Тому слідчий суддя доходить висновку про недоведеність прокурором цього ризику.

Також слідчий суддя доходить висновку про недоведеність прокурором існування ризику незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність у нього постійного місця проживання, слідчий суддя вважає, що за доведеності обґрунтованості підозри, наведені прокурором доводи та долучені до клопотання докази не свідчать про наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків, які б зумовлювали необхідність застосування відносно підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 177-178, 181, 183,184, 193, 194, 309 КПК України, - слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Час проголошення повного тексту ухвали 23.04.2026 року о 13:30 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1