Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №296/12828/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/12828/25

2/296/736/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді - Петровської М.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки в нерухомому майні зі спільної часткової власності, -

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Українець Оксана Леонідівна, звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить виділити ОСОБА_1 в натурі частку з нерухомого майна (житлового будинку), що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 23/100, відповідно до висновку експертів за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №С2228/10-2025 від 16.10.2025.

В обгрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 належить 25/100 частки у праві власності на житловий будинок, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Брох А.А. 26.02.2015 і зареєстрованим у реєстрі за №202. Інші частини у праві власності на даний об`єкт нерухомості належать: ОСОБА_2 - частка в розмірі 18/100; ОСОБА_3 - частка в розмірі 29/100; ОСОБА_4 - частка в розмірі 28/100, що підтверджується інформаційною довідкою №445614397 від 30.09.2025. Позивач та відповідачі не можуть у добровільному порядку розподілити шляхом виділу в натурі частки у майні, яке знаходиться у спільній частковій власності сторін. Позивач неодноразово звертався до відповідачів з пропозицією в позасудовому порядку врегулювати даний спір шляхом здійснення оцінки вартості спірного майна та укладання договору про виділ частки в натурі, однак дані звернення не дали результату. Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №С2228/10-2025 від 16.10.2025, зокрема, вбачається технічно можливим варіант виділу позивачеві частки зі спірного майна в розмірі 23/100, що фактично не перевищує розміру належної останньому на праві власності частки у спірному нерухомому майні (25/100). Враховуючи вищевикладене, позивач звертається до суду з вимогою про виділ частки, що є у спільній частковій власності, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 23/100.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 21.11.2025 у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 02.02.2026, зазначеною у протоколі судового засідання, у вказаній вище справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання, призначене на 30.03.2026 о 10 годині 00 хвилин, учасники справи не прибули.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Українець Оксана Леонідівна подала до суду заяву, відповідно до змісту якої просить здійснювати розгляд справи №296/12828/25, яка призначена на 30.03.2026, за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, відзиву на позовну заяву не подавали. Про розгляд справи повідомлялись у встановленому законом порядку засобами поштового зв`язку та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України. Про причини неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неодноразову неявку відповідачів в судове засідання, відсутність відзивів на позов, а також наявну згоду представника позивачки на ухвалення заочного рішення, суд вирішив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до положень ч.1 ст.223, ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе провести судовий розгляд справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.02.2015 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох Аллою Анатоліївною видано свідоцтво про право на спадщину №202, згідно якого ОСОБА_1 успадкувала 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 .

Згідно витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34223064 від 26.02.2015, ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 25/100 частки житлового будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №445614397 від 30.09.2025, житловий будинок АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної часткової власності, належить:

- ОСОБА_1 в розмірі 25/100 часток (на підставі свідоцтва про право на спадщину № 202 від 26.02.2015);

- ОСОБА_2 в розмірі 18/100 часток (на підставі договору дарування №4887 від 27.11.2012);

- ОСОБА_3 в розмірі 29/100 часток (на підставі договору дарування №524 від 04.03.1997);

- ОСОБА_4 в розмірі 28/100 часток (на підставі договору дарування № 6640 від 27.12.2004).

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, просила виділити їй в натурі частку з житлового будинку, оскільки в позасудовому порядку вирішити це питання неможливо.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників, хоча порядок користування будинком підлягає врахуванню при поділі будинку.

Указані висновки сформовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 161/3260/20 (провадження № 61-5330св23).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №С2228/10-2025 від 16.10.2025:

- дійсна (ринкова) вартість земельних поліпшень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі житлового будинку (літ. «А») загальною площею 89,8 кв.м з господарскими булівлями та спорудами та житлового будинку (літ. «Б») загальною площею 62,6 кв.м з господарскими булівлями та спорудами, становить 3 165 300 грн;

- здійснити виділ ОСОБА_1 25/100 частки у будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається технічно можливим, за умови відступу від розміру частки ОСОБА_1 та вимог нормативно-правових актів, подальшого узаконення самочинно побудованих будівель.

Експертом запропоновано єдиний варіант виділу 25/100 частки ОСОБА_1 у будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй приміщення житлового будинку (літ. «А»), а саме: тамбура №4-1 (площею 2,4 кв.м), ванни №4-2 (площею 3,9 кв.м) кухні №4-3 (площею 17,0 кв.м), кімнати №4-4 (площею 13,2 кв.м), кімнати №4-5 (площею 13,5 кв.м), кімнати №4-6 (площею 12,2 кв.м), підвалу №4-7 (площею 12,0 кв.м), та частину господарських будівель та споруд: гараж (літ. «Ж») та 25/100 частин огорожі «№1-2», частина з яких є самочинно побудованими, що розроблений із відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників.

В складі 25/100 частки ОСОБА_1 у будинковолодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яка пропонується до виділу, наявні наступні самочинно побудовані об`єкти: тамбур №4-1 (площею 2,4 кв.м), ванна №4-2 (площею 3,9 кв.м), частина кухні №4-3 (площею 17,0 кв.м), частина кімнати №4-4 (площею 13,2 кв.м), кімната №4-6 (площею 12,2 кв.м), гараж (літ. «Ж»).

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та ін.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).

З урахуванням викладених вище норм матеріального права, сталої та сформованої судової практики Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу.

Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2023 року у справі № 215/4928/20.

Враховуючи, що у висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи щодо технічної можливості виділу частки позивачки в натурі експертом зазначено про наявність самочинно побудованих об`єктів в частці 25/100, яку пропонується виділити ОСОБА_1 , право власності на які не оформлено, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виділу позивачці частки у спільній частковій власності в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про виділ в натурі частки в нерухомому майні зі спільної часткової власності, - відмовити.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Корольовським районним судом м.Житомира шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складання. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено: 13.04.2026.

Суддя М. В. Петровська