Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №161/23699/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23699/25

Провадження № 2/161/549/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Пахолюка А.М.

при секретарі – Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Свій позов мотивує тим, що з ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.09.2022 року шлюб між сторонами було розірвано.

Вказує, що 15.03.2025 року позивач вдруге вийшла заміж та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

04.12.2024 року Луцьким міськрайонний судом було прийняте рішення згідно якого ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав стосовно ОСОБА_3 . У період дії законної сили вищезазначеного судового рішення, позивач та її чоловік – ОСОБА_6 розпочали процес усиновлення дитини ОСОБА_3 . Таким чином було змінено прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Однак, після судових процесів, Верховний Суд скасував рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

На даний момент, позивач самостійно виховує та утримує дитину, у свою чергу відповідач лише сплачує мінімальний розмір аліментів на дитину та не бажає оплачувати додаткові витрати на сина.

Вказує, що ОСОБА_7 у 2024 році відвідував платні гуртки (цікава інженерія), а також має проблеми із зубами, внаслідок чого проходив декілька разів лікування під седацією. Відвідування гуртка коштує 1100 грн. в місяць, за період відвідування з 01.09.2024 року по 04.03.2025 року вартість навчання склала 7900 грн. Додаткові витрати на лікування зубів дитини становлять 20900 грн. за лікування 16.09.2023 року та 14820 грн. за лютий 2024 року.

Зазначає, що відповідач добровільно не хоче нести додаткові витрати на утримання сина, відтак позивач змушена звернутись до суду з метою стягнення половини понесених витрат на відвідування гуртків та лікування зубів дитини, що становить 21810 грн. (7900 грн. (витрати на гурток) + 35720 грн. (витрати на лікування зубів) = 43620 грн./2= 21810 грн.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 , 28.02.2019 у розмірі 24010 грн., а також покласти судові витрати у справі на відповідача.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримують, просять суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи. В минулому судовому засіданні представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову, оскільки позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами додаткові витрати на стоматологічні послуги зі лікування зубів дитини, а стягнення додаткових витрат на відвідування гуртка вважає безпідставною, оскільки це не є особливою обставиною, що давало б підстави відносити дані витрати до додаткових витрат на дитину. Відтак, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності осіб, що не з`явилися по наявним матеріалам справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, рішенням Луцького міськрайоннного суду від 05.09.2022 року шлюб було розірвано.

Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.03.2025 року, позивач змінила прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 04.12.2024 року було ухвалено рішення, згідно якого ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав стосовно ОСОБА_3 (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.05.2025 року, прізвище дитини було змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с.5).

Із матеріалів справи вбачається, що рішення Луцького міськрайонного суду від 04.12.2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Луцької міської ради, про позбавлення батьківських прав – відмовлено (а.с. 22).

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду № 336/1488/19 від 26.08.2020 року.

Оцінюючи доводи позивача щодо понесених додаткових витрат на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат за відвідування малолітнім ОСОБА_7 в 2024 році гуртка (цікава інженерія) в розмірі 3950 грн. (а.с.10), то, на думку суду, в розумінні статті 185 СК України такі витрати не можуть вважатися витратами на розвиток особливих здібностей дітей, так як не були викликані особливими обставинами, особливою схильністю дитини до навчання.

Відтак, вищевказані витрати повинні покриватися за рахунок аліментних платежів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат на відвідування дитиною гуртка, слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на лікування зубів дитини в стоматологічній клініці в розмірі 17860 грн., суд виходить з наступного.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» роз`яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Відповідно до частина 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач в якості підстав для стягнення додаткових витрат зазначає, що 16.09.2023 року та в лютому 2024 році її син ОСОБА_7 проходив лікування зубів під седацією (частковим наркозом).

Однак, аналізуючи надані позивачем письмові докази в підтвердження даних обставин, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що акт виконаних робіт 16.09.2023 року на суму 20900 грн. стоматологією ФОП ОСОБА_10 виданий 27.02.2025 року, тобто, більше ніж через 2 роки від наданих послуг лікування зубів дитини (а.с.6).

Згідно роздруківок ФОП ОСОБА_10 від 30.05.2024 року, вбачається, що 16.09.2023 року був здійснений безготівковий платіж на суму 20400 грн., а 06.09.2023 року безготівковий платіж на суму 500 грн., однак не зазначено жодних відомостей про платника (а.с.8).

Таким чином, дані письмові документи не можуть вважатись належним доказом здійснення оплати наданих послуг саме позивачем.

Будь-яких інших доказів (фіскальних чеків, банківських платіжок), які підтверджують оплату стоматологічних послуг в розмірі 20400 грн. позивачем не надано.

Також позивачем долучено до матеріалів справи план лікування пацієнта ОСОБА_11 , складений лікарем ОСОБА_12 30.05.2024 року на суму 14 700 грн., однак відповідно до фіскального чеку № 3546911873 оплата стоматологічних послуг у такому ж розмірі була здійснена 20.02.2024 року, тобто раніше, ніж ці послуги були надані (а.с. 9, 13).

Відтак, на думку суду, зазначена невідповідність дат не дає можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між планом лікування та фактом оплати, а також перевірити, чи стосується вказаний платіж саме цього лікування.

Отже, суд критично ставиться до наведених доказів та не приймає їх як належні й допустимі для підтвердження заявлених вимог.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених нею самостійно додаткових витрат на потреби дитини, а тому, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.180, 185 СК України, суд,

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення в повному обсязі складено 23 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк