Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №161/26082/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/26082/25

Провадження № 2/161/239/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Пахолюка А.М.

при секретарі – Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач як донька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкувала майно батьків згідно їх волі, яка викладена у їх заповітах. Спадщина оформлялась по заповіту на частину майна, виключаючи частку у квартирі, яку батько заповів їй. Спадщину по смерті батька ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прийняла, тому що станом до дня його смерті проживала разом із ним. Також, по заповіту позивач прийняла спадщину по смерті її мами ОСОБА_3 . При цьому, вказує, що оформити право власності на частину квартири номер АДРЕСА_1 , що належала її батькові як частка у спільному майні подружжя вона не може, оскільки частки належить також матері, а не батьку ОСОБА_2 , тому що його частка при житті не виділялась і він не був власником нерухомого майна, набутого подружжям у шлюбі. Відповідно, зареєструвати частку батька у квартирі після його смерті позивач не може, тому що відсутні документи із зазначенням його як власника частки квартири, а є тільки вказівка на одноосібного власника - її маму ОСОБА_3 .

На підставі наведеного просить суд, визнати за нею право власності на частину квартири номер АДРЕСА_1 , що належала за життя ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі, розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач до судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача також до судового засідання подав заяву про розгляд справи без їх участі. При вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності учасників справи по наявним матеріалам справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 (а.с. 4). Після його смерті спадкоємцями майна стали ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син) та ОСОБА_1 (донька).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповіт є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Судом встановлено, що 30.03.2017 року спадкодавець ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого, всю належну йому квартиру абр частку квартири АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_1 (а.с. 148).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 02.12.2013 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 13796464 від 02.12.2013, власником квартири АДРЕСА_1 являється дружина спадкодавця – ОСОБА_3 (а.с.11-12).

Із матеріалів справи вбачається, що державний нотаріус відмовив позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві (а.с.15).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21.10.2024 року, судом встановлено, що дружина спадкодавця та матір позивача - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. зворот 128).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно.

Судом встановлено, що 31.08.2018 року спадкодавець ОСОБА_3 також склала заповіт, згідно якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 (а.с. 122).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, інші спадкоємці які б претендували б на спадкове майно відсутні (а.с. 92-143).

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Із матеріалів справи вбачається, що 06.11.2025 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук А.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 її доньці – ОСОБА_1 , а саме: на частки у праві власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю як суб`єкту права спільної сумісної власності подружжя (а.с.203-206).

Таким чином, ОСОБА_1 як спадкоємиця за заповітом - ОСОБА_3 успадкувала та зареєструвала право власності на частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відтак, враховуючи вищенаведене, оскільки інша 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належала спадкодавцю ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належить дане спірне майно в порядку спадкування.

Згідно звіту про оцінку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 51,4 кв.м., ринкова вартість об`єкту оцінки складає 1 754 368 грн. (а.с. 20-48).

Судом встановлено, що позивач належним чином зареєструвати право власності не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів, про що державним нотаріусом винесено відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.15).

Таким чином, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 являється спадкоємцем майна за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, то суд приходить до висновку, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно – частки квартири номер АДРЕСА_1 .

На підставі ст.ст. 1220, 1222, 1225, 1233, 1261, 1268, 1269, 1296 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме: – частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м., після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач – Луцька міська рада, код ЄДРПОУ – 34745204, адреса місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19.

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк