Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №766/6100/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/6100/26

н/п 2-а/766/322/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Сивкович О.А.,

представника позивача Чаюк А.С.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Кривоносова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у залі суду у м. Херсон, в режимі відеоконференції, адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області до громадянина Республіки Узбекистан, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року представник Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області Чаюк А.С. звернулася до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Узбекистан, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22.04.2026 року співробітниками відділу міграційної поліції ГУНП в Херсонській області на території м. Херсона виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого запрошено до Корабельного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області.

В ході перевірки встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_4 прибув на територію України у 1996 році за паспортом громадянина Республіки Узбекистан, строк дії якого закінчився у 1999 році. У 1998 році був документований тимчасовою посвідкою на проживання з продовженням строку перебування до 26.10.2000, однак після спливу зазначеного строку із заявами про продовження чи оформлення інших документів, що надають право на законне перебування в Україні, не звертався.

Згідно з матеріалами справи, у 2014 році йому було роз`яснено порядок оформлення належних документів для законного перебування, однак відповідних дій він не вжив. За наявними відомостями інформаційних систем відсутні дані про перетин ним державного кордону України у період з 08.11.2017 по 22.04.2026. Відповідно до довідки консульської установи Республіки Узбекистан, за місцем постійного чи тимчасового проживання він не зареєстрований.

Таким чином, представник позивача зазначає, що ОСОБА_4 тривалий час проживає на території України без документів, що надають право на законне перебування, чим порушує вимоги міграційного законодавства України.

22.04.2026 о 19.00 годині, відповідача затримано відповідно до протоколу про адміністративне затримання серії №MXC 000016 відповідно до ч. 2 ст. 263 КУпАП з метою з`ясування обставин правопорушення.

22.04.2026 року за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а також проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 203 КУпАП, стосовно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії МХС № 001766. На підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.04.2026 року та номеру ПН МХС № 001768 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн., який було сплачено добровільно 23.04.2026 року, що підтверджується квитанцією про оплату № 20565-1044896-89283.

22.04.2026 року Корабельним відділом у м. Херсоні УДМС у Херсонській області стосовно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 прийнято рішення № 65111001000000766 про примусове видворення з України.

Враховуючи наведене, в сукупності з тим, що коли інші, менш жорсткі заходи, були розглянуті та визнані такими, що не можуть бути застосовані до даної ситуації, УДМС у Херсонській області вважає, що до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід застосувати найбільш суворий захід, передбачений ч. 11 ст. 289 КАС України, як затримання з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, строком на 6 місяців, у зв`язку із зазначеним позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 23.04.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у режимі відеоконференції.

Представник позивача приймала участь у судовому засіданні в режимі відеокоференції, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач приймав участь у судовому засіданні в режимі відеокоференції, проти позовних вимог заперечував, зазначив, що на території України проживає 30 років, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача адвокат Кривоносов І.В. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, у їх задоволенні просила відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

22.04.2026 року співробітниками відділу міграційної поліції ГУНП в Херсонській області на території м. Херсона виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого запрошено до приміщення Корабельного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області.

В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_4 прибув на територію України в 1997 році на проживання з Республіки Узбекистан по паспортному документу громадянина Республіки Узбекистан серії НОМЕР_1 від 02.04.1997 терміном дії до 03.10.1999 року. 10.02.1998 року документований ВПР та МР УМВС України в Херсонській області тимчасовою посвідкою на проживання серії НОМЕР_2 терміном дії до 03.10.1999 року, з подальшим продовженням до 26.10.2000 року, на підставі статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції 1994 року). Заяви на продовження тимчасової посвідки на проживання та діючий паспорт громадянина Республіки Узбекистан у матеріалах справи не виявлено.

Також у матеріалах архівної справи виявлено пояснення ОСОБА_2 від 20.02.2014 року, зі змісту яких вбачається, що йому роз`яснено про необхідність документування паспортом громадянина Республіки Узбекистан та порядок оформлення дозволу на імміграцію і посвідки на постійне проживання.

Відповідно до відомостей, наявних в інтегрованій міжвідомчій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», відсутня інформація щодо перетину кордону ОСОБА_5 за період з 08.11.2017 по 22.04.2026.

ОСОБА_5 надано довідку № 571/02-24 від 20.02.2025 року, видану Консульським відділом Посольства Республіки Узбекистан в Україні, згідно якої, за інформацією компетентних органів Республіки Узбекистан, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований 02.04.1997 року м. Яшнабадським (Хамзинським) РВВС міста Ташкента паспортом громадянина Республіки Узбекистан ( НОМЕР_1 ) за місцем постійного чи тимчасового проживання не зареєстрований.

Доказів на підтвердження протилежного суду відповідач не надав.

Окрім цього за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме: постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 07.04.2011 року по справі № 3-705/11 та постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 13.07.2011 року по справі № 3-1350/11.

22.04.2026 року за вх. № 1193/1/6501-26 до УДМС України в Херсонській області надійшло подання Відділу міграційної політики ГУНП в Херсонській області про примусове видворення за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із подальшою забороною в`їзду на територію України. Зі змісту вказаного подання вбачається, що відсутні правові підстави для подальшого перебування громадянина Узбекистану ОСОБА_2 на території України, у зв`язку із чим у діях відповідача вбачаються ознаки вчинення правопорушення, передбаченого ст. 203 КУпАП? ? (порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України).

22.04.2026 року відповідачу роз`яснено зміст його прав як суб`єкта персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», про що свідчить його особистий підпис у згоді на обробку персональних даних.

Згідно наданих ОСОБА_5 пояснень, відповідач прибув на територію України у 1996 році та в 1997 році отримав тимчасовий дозвіл на проживання № НОМЕР_3 , після чого постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Прибув до України через територію росії у 1996 році по паспорту громадянина Республіки Узбекистан № НОМЕР_1 . У жовтні 1999 року, при отриманні нового дозволу на постійне проживання, повинен був замінити паспорт громадянина Республіки Узбекистан у зв`язку із досягненням 25-річного віку. Відповідачем було подано заяву та інші документа для отримання нового паспорта громадянина Республіки Узбекистан та відмову від громадянства, проте відповіді не отримано. З квітня 2000 року проживає на території України без документів.

У вказаних поясненнях ОСОБА_5 вказано, що він розуміє українську мову, послуг перекладача не потребує, про що свідчить його особистий підпис.

22.04.2025 року о 19:00 годині, відповідача – громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КУпАП, для з`ясування обставин, про що провідним спеціалістом Корабельного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області Козловим Р.С. складено протокол про адміністративне затримання серії № МХС 000016 від 22.04.2026 року.

22.04.2026 року провідним спеціалістом Корабельного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області Козловим Р.С. складено протокол про адміністративне правопорушення серія та номер ПН МХС 001766 про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, а саме: порушення правил перебування іноземців на території України, а саме перевищення дозволеного строку перебування в Україні більше як на 30 днів та ухилення від виїзду за межі України.

22.04.2026 року начальником Корабельного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області Клименко І.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серія та номер ПН МХС 001768, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, а саме: перевищення дозволеного строку перебування в Україні більш ніж на 30 днів та ухилення від виїзду за межі України, що є порушенням ч. 1,3 ст. 3, ст. 9, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також накладено на відповідача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Цього ж дня ОСОБА_5 було добровільно сплачено штраф, накладений постановою про накладення адміністративного стягнення серія та номер ПН МХС 001768 від 22.04.2026 року, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №20565-1044896-89283.

22.04.2026 року Корабельним відділом у м. Херсоні УДМС у Херсонській області прийнято рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства № 6511100100000766, а саме: громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія паспорта НОМЕР_1 від 02.04.1997 року, виданий Міністерством внутрішніх справ, терміном дії до 03.10.1999 року (недійсний).

Зазначене рішення 22.04.2026 року було отримано ОСОБА_5 , про що свідчить його особистий підпис та розписка про отримання.

22.04.2026 року Корабельним відділом у м. Херсоні УДМС у Херсонській області прийнято рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, яким вирішено: помістити до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, громадянина Узбекистану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.04.2026 року представник ВОЗНМРВ УДМС у Херсонській області передав, а головний спеціаліст відділу ОЗНМРВ УДМС прийняв громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний Акт приймання-передавання іноземця або особи без громадянства.

За правилами частини 7 статті 5 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України (далі Закон № 3773-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно дотримуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VI встановлює, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5ст. 26 Закону № 3773-VІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 3773-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону № 3773-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

На підставі частини 4 статті 30Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців (ч. 11ст. 289 КАС України).

Аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що за наявності певних обставин, як це передбачає ч. 1. ст. 289 КАС України, до іноземця може бути застосовано такі заходи, як зокрема затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України (пункт 1 частини 1 вказаної статті).

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 585/2811/19 зазначено, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що останній знаходився на території України без документів на право проживання в Україні, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, відповідач не вчинив жодної спроби легалізувати своє становище. Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, що унеможливлює забезпечення примусового видворення за межі України.

Враховуючи, що з моменту перетину державного кордону України і до моменту розгляду справи, впродовж тривалого строку, ОСОБА_4 не вживав заходів для легалізації свого перебування на території України та притягався до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП України, наявні обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик ухилення відповідача від виконання рішення про його примусове видворення.

П. «f» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожному на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як роз`яснено в п. 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Відповідач з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до територіальних органів ДМС не звертався. Докази про те, що в країні походження відповідач піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки матеріали справи не містять.

Суд також керується позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 25 листопада 2020 року по справі № 522/15129/19, адміністративне провадження № К/9901/28409/19, відповідно до якої: «відповідач, перебуваючи на території України протягом значного періоду часу, не скористався можливістю легалізувати своє перебування. Так, судами попередніх інстанцій не встановлено і матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем подавалися відповідні заяви до органів Державної міграційної служби для отримання посвідки на тимчасове проживання або дозволу на імміграцію в Україну, або вчинялися інші дії з метою легалізації свого перебування.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Приписами ч. 1 ст. 289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Положеннями ч. 11 ст. 289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

В судовому засіданні достеменно встановлено факт того, що відповідачу було відомо про необхідність документування діючим паспортом громадянина Республіки Узбекистан, а також роз`яснено порядок оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, проте жодних дій ним вчинено не було, у зв`язку із чим до нього застосовано адміністративне затримання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області до громадянина Республіки Узбекистан, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача та його представника не приймаються судом до уваги, як такі, що спростовані матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 26, ч. 4 ст. 30, ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 2, 6-11, 72-78, 90, 211, 241-246,247, 268-272, 289, 371, 372 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області до громадянина Республіки Узбекистан, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців - задовольнити.

Затримати громадянина Республіки Узбекистан, ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт Республіки Узбекистан серії НОМЕР_1 , строком на 6 (шість) місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення.

Допустити негайне виконання рішення суду відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЯ. В. Шестакова