Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №766/20188/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/20188/24

Пров. №2/766/445/26

22 квітня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Новотроїцької селищної військової адміністрації Генічеського району Херсонської області про визнання права власності,

встановив:

Позивачки звернулися до суду з позовом про визнання за ними за кожною право власності на одну четверту частину квартири за адресою:

АДРЕСА_1 обґрунтування позову вказали, що вони є власниками вказаної квартири, їх право власності було зареєстровано у Бюро технічної інвентаризації, але інформація про реєстрацію зазначеного права власності не була внесена до Державного реєстру речових прав на майно, оскільки реєстру на той час ще не існувало. З метою реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно на квартиру вони звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно але їм було відмовлено з тих підстав, що «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому державним реєстратором не можливо встановити права, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року та зареєструвати право власності на квартиру.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.01.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.07.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду за суттю.

Ухвалами від 03.11.2025 р., 27.11.2025 р. витребувано докази.

Ухвалою від 23.03.2026 р. виключено з числа третіх осіб ОСОБА_4 через його смерть без залучення в якості його правонаступника ОСОБА_1 , оскільки остання є позивачкою по справі.

В судове засідання сторони не прибули, в матеріалах справи наявні заяви представника позивачок про розгляд справи у відсутність.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у встановлений судом строк відзив на позов не подав. За ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами і на даний час фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та АДРЕСА_3 ( ОСОБА_3 )

Відповідно до свідоцтва про право власності від 26.05.1993 р. ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_2 , їх дочка ОСОБА_1 та їх онука ОСОБА_5 отримали право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , яка була ними приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Загальна площа квартири становить 43,32 кв.м. Характеристика квартири та її обладнання наведені у технічному паспорті.

З будинкової книги вбачається, що позивачі були зареєстровані у вказаній квартирі.

09.05.2024 ОСОБА_3 звернулась до державного реєстратора Тернопільської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав на частину квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням № 73221288 від 20.05.2024 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_6 відмовила в проведенні реєстраційних дій посилаючись на те, що відділення Укрпошти у м. Генічеськ тимчасово не функціонують, тому запит про надання інформації, що стосується зареєстрованого права власності направити в комунальне підприємство «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради немає можливості, а тому державним реєстратором не можливо встановити права, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року та зареєструвати право власності на квартиру.

20.05.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області із заявою про державну реєстрацію прав на частину квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням № 73966999 від 04.07.2024 державний реєстратор прав на нерухоме майно Дем`яненко Ірина відмовила в проведенні реєстраційних дій посилаючись на те, що відповіді на запит державного реєстратора від органу БТІ на протязі визначеного терміну не отримано, а тому державним реєстратором не можливо встановити права, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року та зареєструвати право власності на квартиру.

Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 набуте у 1993 році. Надані копії свідоцтва про право власності та домової книги, виданої та посвідченої органом, що здійснював реєстрацію права власності на 1993 рік з відповідними відмітками про реєстрацію права власності в ній, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації квартири.

Відомості, зазначені у вказаному документі додатково підтверджуються реєстрацією проживання позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі по теперішній час.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання права.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 9 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» встановлено, що підставою для державної реєстрації прав, зокрема, є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Таким чином, квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить позивачам на праві спільної часткової власності, по 1/4 частці.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), всю територію Генічеського району Херсонської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Виходячи з викладеного вище, оскільки позивачами доведено право власності на спірну квартиру (по 1/4 частки), але в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м.Генічеськ, Херсонської області) на теперішній час неможливо, позивачі не можуть зареєструвати своє право власності та відповідно розпоряджатися своїм майном.

Також суд вважає необхідним констатувати, що померлому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 належала 1/4 частка спірної квартири.

За вказаних вище обставин та враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивачів та визнання за ними право власності на квартиру.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складено 22.04.2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 7, 9, 10, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-286, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Новотроїцької селищної військової адміністрації Генічеського району Херсонської області про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) право власності на 1/4 (одну четверту) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) право власності на 1/4 (одну четверту) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) право власності на 1/4 (одну четверту) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручено у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. В. Ус