Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №608/1058/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року Справа № 608/1058/26

Номер провадження1-кп/608/380/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в місті Чорткові, в режимі відеоконференції із застосуванням прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 власних техніних засобів зв`язку, в системі easycon, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12025211110000078 від 10.02.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Косів, Чортківського району, Тернопільської області, українця, громадянина України, інспектора прикордонної служби 2 категорії – навідника - оператора другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного Волинського загону ДПС України, із повною середньою освітою, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , старшого солдата, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, за ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 810-ОС від 18 вересня 2023 року, солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та поставлено на всі види забезпечення.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1189-ОС від 24 жовтня 2025 року, старшого солдата ОСОБА_4 , призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – навідника-оператора другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість, старший солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти громадської безпеки, за наступних обставин:

Так, старший солдат ОСОБА_4 , за невстановлених обставин дати та часу, перебуваючи у смт. Борова, Харківської області, знайшов (придбав) 87 одиниць бойових патронів зразка 1974 р., калібру 5,45 мм, 85 з яких із звичайними кулями, а 2 – з трасуючими, промислового виготовлення до нарізної вогнепальної зброї центрального бою, які придатні для стрільби та в той час у нього виник злочинний умисел спрямований на їх придбання та зберігання без передбаченого законом дозволу.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин дати та часу, старший солдат ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, носіння та зберігання боєприпасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та оглянувши знайдені ним 87 одиниць бойових патронів, привласнивши їх, взяв із собою, та таким чином умисно вчинив своїми діями незаконне придбання та розпочав незаконно зберігати бойові припаси, без передбаченого законом дозволу.

У подальшому, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин 30 січня 2025 року, старший солдат ОСОБА_4 вищевказані 87 одиниць бойових патронів перевіз до свого місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 та таким чином умисно вчинив своїми діями незаконне носіння боєприпасів без передбаченого законом дозволу та продовжив умисно незаконно їх зберігати до 10 лютого 2025 року.

Надалі, близько 12 години 00 хвилин 10 лютого 2025 року, біля прибудинкової території будинку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції проведено поверхневий огляд ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено 87 одиниць бойових патронів зразка 1974 р., калібру 5,45 мм, 85 з яких із звичайними кулями, а 2 – з трасуючими, промислового виготовлення до нарізної вогнепальної зброї центрального бою.

Відповідно до ч.2 ст.178 Цивільного Кодексу України, види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом.

Ураховуючи наведене, старший солдат ОСОБА_4 не маючи будь-якого дозволу на такі дії, придбав, носив та зберігав бойові припаси, чим порушив вимоги: п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901-VIII від 23 грудня 2015 року, Постанови Верховної Ради України за № 2471-ХІІ від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, розкаюється у вчиненому. Суду пояснив, що прокурором в обвинувальному акті вірно вказано про час, місце та обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Просить не досліджувати письмові докази та не допитувати свідків, оскільки фактичні обставини кримінального провадження ним не оспорюються.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, просить не досліджувати докази щодо тих обставин, які ним та, ніким іншим не оспорюються, обмежитись дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються процесуальних витрат та долі речових доказів, як про це просить сам обвинувачений.

З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо порядку та обсягу дослідження доказів, суд здійснив судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, вирішивши обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням відомостей, що характеризують обвинуваченого, та документів, що стосуються процесуальних витрат та долі речових доказів.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд долучив до матеріалів судового провадження та дослідив надані стороною обвинувачення докази, які характеризують особу обвинуваченого, та стосуються процесуальних витрат і речових доказів.

Перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не викликають сумніву у їх об`єктивності та не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, доведена повністю.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості у суспільстві.

За змістом статей 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце проживання та реєстрації, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб, фактично з початку повномасштабного вторгнення в Україну, є діючим військовослужбовцем, який проходить службу в Державній прикордонній службі України, в тому числі, в районі активних бойових дій, в період служби покращував свої професійні навички військовослужбовця, про що свідчить Свідоцтво про підготовку солдата ДПСУ ОСОБА_4 від 18.04.2023-20.04.2023 та Сертифікат про підготовку (підвищення кваліфікації) ОСОБА_4 від 21 березня 2026 року, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає у повному обсязі та усвідомлює неправомірність своїх дій, щиро розкаюється у вчиненому, висловивши щирий жаль з приводу вчиненого, та засудив свою поведінку.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, не встановлено.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що обвинувачений визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та висловлював готовність нести відповідальність за злочин, що свідчить про розуміння особою тяжкості наслідків своїх дій та демонструє щире розкаяння, оскільки обвинувачений дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у розмірі, наближеному до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що за вказаних вище обставин призначення обвинуваченому ОСОБА_4 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції вказаної норми, було б явно несправедливим.

Суд вказує, що згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з встановленням іспитового строку, на підставі ст. 75 КК України, та без покладення на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки він є військовослужбовцем, проходить військову службу у ДПС України та в його безпосередні обов`язки входить захист та безпека Державного кордону України та Держави України, а також він приймає безпосередню участь у захисті Батьківщини в зоні бойових дій, що буде унеможливлювати виконання цих обов`язків, з поважних причин.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 року), не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, покарання у виді позбавлення волі є винятковим покаранням, яке застосовується щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Суд також вважає за необхідне, відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України, із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави стягнути документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи зброї (Висновок експерта № СУ-19/120-25/3115-БЛ від 24.03.2025 року) в розмірі 2387 гривень 70 копійок.

Долю речових доказів, суд вважає вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу майна для потреб ЗСУ» №186-р від 26 лютого 2022 року, враховуючи умови воєнного стану, що запроваджений і триває в державі Україна.

Крім того, суд вважає необхідним застосувати спеціальну конфіскацію відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 96-2 КК України.

Так, згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили, при цьому гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу у Державній Прикордонній Службі України, та в його безпосередні обов`язки входить захист та безпека Державного кордону України та Держави України, а також він приймає безпосередню участь у захисті Батьківщини в зоні бойових дій, тому обов`язки, визначені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, суд на нього не покладає.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Косів, Чортківського району, Тернопільської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи зброї ( Висновок експерта № СУ-19/120-25/3115-БЛ від 24.03.2025 року) в розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок.

Речові докази у справі: 87 (вісімдесять сім) предметів, зовні схожих на патрони до автоматичної зброї калібру 5,45 мм, із упакуванням (№ WAR1887037), які визнано речовими доказами та які зберігаються в камері зберігання речових доказів Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, після набрання вироком законної сили конфіскувати у власність держави, в особі Міністерства оборони України та передати для потреб Збройних Сил України.

Контроль за виконанням ОСОБА_4 вироку суду покласти на начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя/підпис/

Копія вірна:

Оригінал вироку знаходиться в матеріалах справи № 608/1058/26

Вирок набрав законної сили " " _________________ року.

Суддя: ОСОБА_1

Копію вироку видано " " _________________ року.

Секретар: