Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №607/645/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 Справа №607/645/26 Провадження №2/607/2704/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Дудченко Ю. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Баштанська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод в розпорядженні нерухомим майном, шляхом зняття арешту та припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Баштанська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод в розпорядженні нерухомим майном, шляхом зняття арешту та припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що вона є власником житлового будинку та земельних ділянок, розташованих за відповідною адресою, право власності на які підтверджується належними правовстановлюючими документами.

Позивачка вказала, що під час вчинення нотаріальних дій їй стало відомо про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про накладення арешту на невизначене майно, все майно, яке належить їй, на підставі постанови від 18.04.1996 року зареєстрованої Баштанською державною нотаріальною конторою.

За твердженням позивача, вказаний арешт перешкоджає їй у здійсненні права власності, зокрема у розпорядженні належним їй нерухомим, оскільки унеможливлює вчинення нотаріальних дій щодо його відчуження.

Позивач зазначає, що не має жодного відношення до особи, щодо якої міг бути накладений арешт, а також вживала заходів для з`ясування обставин його накладення, однак отримати відповідні документи не виявилось можливим у зв`язку з їх відсутністю.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та зняти арешт накладений постановою б/н від 18.04.1996, виданої Баштанським РВ УМВС України на невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 3384350, зареєстровано 27.06.2006 за № 3384350 реєстратором: Баштанська державна нотаріальна контора, 56001, Миколаївська обл., Баштанський р., м. Баштанка, вул. Полтавська, буд. 41); архівний номер: 2465872NIKOLAEV19, архівна дата: 27.12.2000, дата

виникнення: 18.04.1996, № реєстра: 134900-126, внутр. № FB017E3C2DF1532A7F2, коментарій: р.8/59 та припинити обтяження (арешт) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (зокрема у Відомостях з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) на невизначене майно, все майно, будинок (об`єкт), що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 3384350, зареєстровано 27.06.2006 за № 3384350 реєстратором: Баштанська державна нотаріальна контора, 56001, Миколаївська обл.,

Баштанський р., м. Баштанка, вул. Полтавська, буд. 41). Підстава для накладення арешту: Постанова б/н від 18.04.1996, видана Баштанським РВ УМВС України. Архівний номер: 2465872NIKOLAEV19, архівна дата: 27.12.2000, дата виникнення: 18.04.1996, № реєстра: 134900-126, внутр. № FB017E3C2DF1532A7F2, коментарій: р.8/59.

Представник відповідача подала відзив на позов, в якому зазначила, що накладення арешту на спірне майно позивача було здійснено на підставі постанови слідчого в межах кримінального провадження відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, чинного на момент його застосування, а саме КПК України 1960 року.

Окрім того, представник відповідача вказала, що арешт майна мав на меті забезпечення можливого цивільного позову та запобігання відчуження майна, і був накладений у встановленому законом порядку, із подальшою державною реєстрацією обтяження.

Також представник відповідача зазначила, що питання скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, підлягає вирішенню за правилами кримінального судочинства, а не в порядку цивільного судочинства, з урахуванням положень перехідних норм КПК України 2012 року та правових висновків Верховного Суду.

Крім того, наголосила, що для задоволення позовних вимог не вбачається, оскільки арешт є чинним і не скасованим у передбаченому законом порядку, у зв`язку з чим просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що базуються на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказано, що наведені у відзиві правові висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.

Представник позивача звернув увагу, що арешт майна було накладено за правилами кримінального процесуального законодавства 1960 року, однак відсутні відомості про відповідне кримінальне провадження, в межах якого такий арешт застосовано, а також про його подальший рух чи завершення. При цьому позивач не була учасником такого кримінального провадження та не мала можливості отримати інформацію щодо нього.

Також зазначено, що відповідач не надав належних і допустимих доказів існування кримінального провадження або підстав для подальшого збереження арешту майна.

У зв`язку з цим, на думку представника позивача, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а арешт майна - скасуванню як такий, що порушує право власності позивача.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, та просить відмовити з підстав та обґрунтувань викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відповідача Баштанська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду витребувано докази.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що позивач є власником житлового будинку та земельних ділянок, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 459683470 від 08.01.2026 на невизначене майно, все майно, яке належить позивачу, накладено арешт на підставі постанови від 18.04.1996 року, який зареєстрований 27.06.2006 року за №3384350 Баштанською державною нормальною конторою.

Згідно з листом Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 24.09.2024 № Я-16/аз/64-2024, інформація щодо особи, відносно якої винесено постанову про накладення арешту, відсутня, а надати копію постанови від 18.04.1996 року не вбачається можливим у зв`язку із знищенням архівних матеріалів.

З відповідей Баштанської державної нотаріальної контори вбачається відмова у наданні запитуваної інформації з підстав нотаріальної таємниці.

Відповідно до довідки-роз`яснення приватного нотаріуса, наявність зазначеного обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно унеможливлює вчинення нотаріальних дій щодо відчуження належного позивачу нерухомого майна.

Як вбачається з листа Баштанської державної нотаріальної контори №97/01-16 від 07.04.2026, відсутні документи на підставі яких було накладено арешт, однак наявний запис щодо арешту відносно майна ОСОБА_1 .

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід зняти арешт з житлового будинку та земельних ділянок, суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу вимог ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з вимогами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст. 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що накладений постановою б/н від 18.04.1996, виданої Баштанським РВ УМВС України на невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 3384350, зареєстровано 27.06.2006 за № 3384350 реєстратором: Баштанська державна нотаріальна контора, 56001, Миколаївська обл., Баштанський р., м. Баштанка, вул. Полтавська, буд. 41); архівний номер: 2465872NIKOLAEV19, архівна дата: 27.12.2000, дата виникнення: 18.04.1996, № реєстра: 134900-126, внутр. № FB017E3C2DF1532A7F2, коментарій: р.8/59 та припинити обтяження (арешт) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (зокрема у Відомостях з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) на невизначене майно, все майно, будинок (об`єкт), що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 3384350, зареєстровано 27.06.2006 за № 3384350 реєстратором: Баштанська державна нотаріальна контора, 56001, Миколаївська обл., Баштанський р., м. Баштанка, вул. Полтавська, буд. 41). Підстава для накладення арешту: Постанова б/н від 18.04.1996, видана Баштанським РВ УМВС України. Архівний номер: 2465872NIKOLAEV19, архівна дата: 27.12.2000, дата виникнення: 18.04.1996, № реєстра: 134900-126, внутр. № FB017E3C2DF1532A7F2, коментарій: р.8/59.

Постанова про арешт майна Баштанським РВ УМВС України від 18.04.1996 не збереглася.

У суду відсутні відомості про номер кримінального провадження, здійснення досудового розслідування чи судового розгляду кримінального провадження, на підставі якого було винесено постанова про арешт майна Баштанським РВ УМВС України від 18.04.1996.

Посилання представника відповідача, що вказана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, суд зазначає.

У даній справі позивач просить скасувати арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960.

При цьому, згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960.

Порядок щодо скасування арешту на майно було передбачено КПК України 1960 наступним чином: на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126 КПК України 1960, або судом під час попереднього судового засідання в порядку статті 253 КПК України 1960, під час ухвалення вироку в порядку статті 324 КПК України 1960, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей 409, 411 КПК України 1960.

Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 та завершено у порядку, передбаченому КПК України 1960 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №372/2904/17-ц) або КПК України 2012 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №766/21865/17).

Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №569/4374/16-ц).

У постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).

Згідно матеріалів даної справи встановлено, що арешт на нерухоме майно, що належить позивачу, було накладено постановою слідчого за правилами КПК України 1960, відповідач не повідомив суду, яке рішення прийняте по кримінальному провадженню або його номер.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 звернула увагу на її висновки, сформульовані у постанові від 15.05.2019 у справі №372/2904/17-ц за позовом фізичної особи до Головного управління Національної поліції в Київській області та Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальній справі за правилами КПК України 1960 та незнятого після закриття кримінальної справи постановою слідчого від 24.12.2010, то КПК України 1960, так само як і чинний КПК України, не передбачають застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у закритій кримінальній справі.

Справу про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальній справі за правилами КПК України 1960 та не знятого після закриття кримінальної справи постановою слідчого від 24 грудня 2010, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Вирішення порушеного позивачем питання про звільнення майна з-під арешту в порядку кримінального судочинства потребувало би відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства у зв`язку з відсутністю складу злочину. Для такого відновлення необхідним є скасування процесуальних рішень, якими держава в особі уповноважених органів відмовилася від кримінального переслідування позивача. Початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв`язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки позивача і таким чином призведе до погіршення його правового становища. Означений спосіб розв`язання порушеного позивачем питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту його прав та законних інтересів.

Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

З огляду на викладене, суд вважає, що питання про скасування арешту, за встановлених обставин цієї справи, який був накладений за правилами кримінального судочинства 1960, підлягає розгляду у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом, оскільки арешт було накладено на майно позивача під час досудового слідства у кримінальній справі, арешт на майно фактично не знято, відомості про розслідування кримінальної справи чи направлення її в суд, у суду відсутні.

Також суд звертає увагу, що Головне управління Національної поліції у Миколаївській області є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області, оскільки ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Аналогічність завдань міліції та поліції встановлена статтею 3 Закону України «Про міліцію» та статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно. Ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується.

Отже, права позивача порушені, оскільки останній не може реалізувати право на вільне володіння, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у зв`язку із наявністю арешту на належне йому нерухоме майно.

Аналізуючи вищенаведене, зокрема те, що судом не встановлено наявності правових підстав для збереження арешту вищевказаного нерухомого майна, суд вважає, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту майна та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту, свідчить про наявність невиправданого втручання у право на вільне володіння, користування і розпорядження даним нерухомим майном.

Суд, також звертає увагу, що позивач позбавлений можливості іншим способом захисту своїх прав, аніж скасування арешту з даного майна.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справ, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом зняття арешту, накладений постановою б/н від 18.04.1996, виданої Баштанським РВ УМВС України на невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 3384350, зареєстровано 27.06.2006 за № 3384350 реєстратором: Баштанська державна нотаріальна контора, 56001, Миколаївська обл., Баштанський р., м. Баштанка, вул. Полтавська, буд. 41); архівний номер: 2465872NIKOLAEV19, архівна дата: 27.12.2000, дата виникнення: 18.04.1996, № реєстра: 134900-126, внутр. № FB017E3C2DF1532A7F2, коментарій: р.8/59 та припинити обтяження (арешт) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (зокрема у Відомостях з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) на невизначене майно, все майно, будинок (об`єкт), що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 3384350, зареєстровано 27.06.2006 за № 3384350 реєстратором: Баштанська державна нотаріальна контора, 56001, Миколаївська обл., Баштанський р., м. Баштанка, вул. Полтавська, буд. 41). Підстава для накладення арешту: Постанова б/н від 18.04.1996, видана Баштанським РВ УМВС України. Архівний номер: 2465872NIKOLAEV19, архівна дата: 27.12.2000, дата виникнення: 18.04.1996, № реєстра: 134900-126, внутр. № FB017E3C2DF1532A7F2, коментарій: р.8/59.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки позов задоволено, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1 064,96 грн сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись статями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Баштанська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод в розпорядженні нерухомим майном, шляхом зняття арешту та припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав.

Зняти арешт, накладений постановою б/н від 18.04.1996, виданої Баштанським РВ УМВС України на невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 3384350, зареєстровано 27.06.2006 за № 3384350 реєстратором: Баштанська державна нотаріальна контора, 56001, Миколаївська обл., Баштанський р., м. Баштанка, вул. Полтавська, буд. 41); архівний номер: 2465872NIKOLAEV19, архівна дата: 27.12.2000, дата виникнення: 18.04.1996, № реєстра: 134900-126, внутр. № FB017E3C2DF1532A7F2, коментарій: р.8/59.

Припинити обтяження (арешт) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (зокрема у Відомостях з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) на невизначене майно, все майно, будинок (об`єкт), що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 3384350, зареєстровано 27.06.2006 за № 3384350 реєстратором: Баштанська державна нотаріальна контора, 56001, Миколаївська обл., Баштанський р., м. Баштанка, вул. Полтавська, буд. 41). Підстава для накладення арешту: Постанова б/н від 18.04.1996, видана Баштанським РВ УМВС України. Архівний номер: 2465872NIKOLAEV19, архівна дата: 27.12.2000, дата виникнення: 18.04.1996, № реєстра: 134900-126, внутр. № FB017E3C2DF1532A7F2, коментарій: р.8/59.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 064,96 грн (тисячу шістдесят чотири гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 40108735, місцезнаходження вул. Семена Бойченка, 5 м. Баштанка Баштанський район Миколаївської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Баштанська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 02892681, місцезнаходження вул. Полтавська, 41 м. Баштанка Баштанський район Миколаївська область.

Рішення суду складено та підписано 24 квітня 2026 року.

Головуючий суддя О. М. Вийванко