Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №462/104/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 Справа №462/104/26 Провадження №2/607/3212/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі – ТДВ «СГ «Оберіг») через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 20.10.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Skoda Kamiq, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та PEUGEOT 508, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Керуючись п. 2.11 Правил дорожнього руху України та п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії транспортних засобів, причетних до ДТП, спільно склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол»).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу Skoda Kamiq, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-215655877, а транспортний засіб PEUGEOT 508, державний номер НОМЕР_3 був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування у ПрАТ «СК «Арсенал страхування».

Виконуючи взяті на себе зобов`язання за договором добровільного страхування ПрАТ «СК «Арсенал страхування» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу PEUGEOT 508, державний номер НОМЕР_3 , в розмірі 34 459,73 грн,

Відповідно до угоди щодо суми виплати страхового відшкодування, в порядку суброгації, між ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» та ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було сплачено страхове відшкодування у розмірі 27 607,88 грн.

Позивач вказує, що відповідач при укладенні страхового договору не повідомив інформацію про використання забезпеченого транспортного засобу для роботи в таксі, що передбачає більший коригуючий коефіцієнт, ніж зазначено в договорі страхування, а тому у відповідності до п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), тому у відповідності до вказаної норми позивач має право на компенсацію страховику 50% виплаченого страхового відшкодування, а саме, 13 803,94 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 803,94 грн; інфляційні втрати в розмірі 775,99 грн; пеню в розмірі 3 293,66 грн; три відсотки річних в розмірі 318,81 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 300 грн.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 07.01.2026, справу за позовом ТДВ «СГ «Оберіг»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, направлено за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

16.02.2026 судом зареєстровано додаткові пояснення подані представником позивача ТДВ «СГ «Оберіг» Крендельовою О.С. через систему «Електронний суд», у яких остання вказує, що страховик ніколи не має права відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору страхування оскільки діє пряма заборона п.14.2 ст.14 Закону України № 1961-IV. 2. Страховик не має права проводити страхові розслідування в момент укладення договору страхування. Право на проведення страхового розслідування встановлено п. 34.1. ст.34 Закону України № 1961-IV та виникає у страховика виключно після моменту, коли такий дізнався про подію, що має ознаки страхового випадку, тобто - ДТП за вже укладеним договором ОСЦПВ. Договір ОСЦПВ укладається на підставі наданої Страхувальником інформації, саме Страхувальник несе відповідальність за її достовірність та її підтримання в актуальному стані. Страховик не має права достроково припинити дію укладеного договору страхування щодо якого виявлено заниження страхового платежу або факт надання недостовірної інформації чи її приховування, оскільки закон не передбачає таких підстав. При цьому, сфера таксі передбачає збільшення страхового платежу мінімум на 40% (коефіцієнт К3 = 1,4), а також надає страховику право застосувати коефіцієнт збільшення вартості до 500% (коефіцієнт 6 = до 5,0), що прямо регламентовано законодавством та внутрішніми документами Страховика. Водночас, будь-яке разове, періодичне чи систематичне використання транспортного засобу у якості таксі, маршрутного таксі вимагає у страхувальника наявності обов`язкового технічного контролю (ОТК), а відповідно договори ОСЦПВ щодо таких автомобілів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження ОТК. Окрім цього, страхувальник зобов`язаний протягом строку дії договору повідомляти страховика про будь-які зміни істотних обставин ризику та інших обставин, що впливають на розмір премії. Невиконання Страхувальником обов`язку щодо проходження ОТК є додатковим підтвердженням порушення страхувальником умов експлуатації транспортного засобу у сфері підвищеного страхового ризику та вимог законодавства, однак основною та самостійною правовою підставою регресної вимоги у даній справі є положення статті 38-1 Закону України №1961-IV. Страховик не має права відмовити потерпілому у виплаті страхового відшкодування навіть якщо страховий платіж за договором страхування є заниженим, страховик має обов`язок здійснити таку виплату, а лише потім набуває право вимоги у порядку регресу. Страхувальник будучи добре обізнаним в умовах страхування та законодавстві скористався правом на страховий захист у вигляді виплати страхового відшкодування потерпілим особам коштом страховика, але жодним чином не виконував свої обов`язки щодо надання достовірної інформації на момент укладання договору страхування, впродовж строку його дії та сплати страхового платежу в повному обсязі, в тому числі з урахуванням зміни ступеня ризику. Поряд з цим, страхувальник не виконав свого обов`язку щодо повідомлення Страховика про настання страхового випадку, що додатково підтверджує недобросовісну поведінку Страхувальника, оскільки Страхувальник, зобов`язаний сприяти в розслідуванні причин та обставин ДТП. Крім того, неправомірне заниження розміру страхового платежу дає можливість страхувальнику недоплачувати десятки тисяч гривень страхового платежу за декілька років, при цьому факт такої недоплати не буде мати для страхувальника ніяких негативних наслідків, якщо під час дії договору страхування не виникає страхового випадку (ДТП). Водночас, Страховик діяв добросовісно, оскільки не відмовив страхувальнику в укладенні договору (імперативна норма Закону України № 1961-IV), уклав його на підставі наданої страхувальником істотної інформації та згодом в повному обсязі виконав свої зобов`язання за таким договором своєчасно виплативши страхове відшкодування потерпілій особі в повному обсязі. Єдиний належний спосіб захисту інтересів страховика встановлений законодавством для таких випадків - стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.02.2026 судом зареєстровано додаткові пояснення подані представником позивача ТДВ «СГ «Оберіг» Крендельовою О.С. через систему «Електронний суд», які за своїм змістом, є аналогічними тим, що зареєстровані судом 16.02.2026.

У судове засідання представник ТДВ «СГ «Оберіг» не з`явився, проте у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання повістки про виклик до суду, які повернулись на адресу суду з відміткою про відсутність адресата. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що 20.10.2023 о 15 год. 20 хв. у м. Львів по вул. Б. Хмельницького, 292 відбулась дорожньо – транспортна пригода за участю транспортних засобів Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим власникам було завдано матеріальних збитків.

20.10.2023 на місця події між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому ОСОБА_5 визнав свою вину в дорожньо-транспортній пригоді, що засвідчив своїм підписом.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-215655877.

Також, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 був застрахований у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» згідно електронного договору № 374/23-Т/К/03 від 08.02.2023 добровільного страхування наземного транспорту «ALL RISKS».

Як слідує із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником транспортного засобу марки PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , є ОСОБА_6 .

Відповідно до Рахунку ФОП ОСОБА_7 на оплату № 0000000188 від 23.10.2023, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 становить 36609,73 грн.

ПрАТ «СК «Арсенал страхування» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_7 страхову виплату ОСОБА_6 у розмірі 34 459,73 грн за страховим актом № 006.02485323-1 від 24.10.2023, відповідно до рахунку № 0000000188 від 23.10.2023, без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів АТ «КРЕДОБАНК» № 53685949 від 24.10.2023.

06.11.2023 ПрАТ «СК «Арсенал страхування» звернулося до ТДВ «Страхова група «Оберіг» з письмовою претензією на суму 34 459,73 грн.

Згідно з угодою про здійснення страхового відшкодування від 22.12.2023, укладеною між ПрАТ «СК «Арсенал страхування» та ТДВ «СГ «Оберіг», останніми узгоджено розмір страхового відшкодування по ДТП, яке відбулось 20.10.2023 із застрахованим ТЗ PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_3 , винуватцем якої є ОСОБА_1 у розмірі 27 607,88 грн.

Як вбачається із платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 24964 від 05.01.2024, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал страхування» у розмірі 27 607,88 грн відповідно до страхового акту № 46012р/1 від 28.12.2023 (061123-1568/р PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_3 ), без ПДВ.

28.02.2025 ТДВ «СГ «Оберіг» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про виплату грошових коштів № 46012р/ від 27.02.2025, у якій ТДВ «СГ «Оберіг» вимагало у відповідності до п. 1 ст. 38-1 ЗК «Про ОСЦПВВНТЗ» сплатити суму у розмірі 13803,94 грн, що становить 50 % виплаченого страхового відшкодування, оскільки забезпечений транспортний засіб Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно матеріалів справи використовувався як таксі, а згідно умов полісу № EP-215655877, використання автомобіля в якості таксі не передбачено.

Вказана досудова вимога повернулась відправнику ТДВ «СГ «Оберіг» без вручення,з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання», що вбачається із трекінгу відправлень АТ «Укрпошта».

На підтвердження факту використання транспортного засобу Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 для перевезення пасажирів і вантажів з метою отримання прибутку (таксі) позивачем долучено до позовної заяви фотографії на яких зображений автомобіль Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 на якому містяться наліпки з логотипом служби таксі «Bolt».

Відповідно до п. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідальність страховика регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом про страхування відповідальності власників ТЗ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (згідно із абзацом першим пункту 20.1 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 9.4. ст. 9 Закону страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до 38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що забезпечений транспортний засіб Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 використовується для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, що не було передбачено полісом, та стало наслідком заниження страхових коефіцієнтів і зменшення розміру страхового платежу.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем долучено до матеріалів справи фотознімки з місця ДТП, на яких зображений автомобіль Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 із наліпками з логотипом служби таксі «Bolt».

Разом з тим, на переконання суду вказані фотознімки не є належними доказами та не доводять факт використання транспортного засобу Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , як таксі.

Суд зауважує, що сама по собі наявність наліпок з логотипом служби таксі «Bolt» на автомобілі не є достатнім доказом, комерційного використання автомобіля для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

При цьому, інших доказів на підтвердження факту використання транспортного засобу Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , як таксі таких як ліцензія на здійснення діяльності таксі, договори з перевізником чи свідчення про регулярне використання автомобіля в комерційних цілях позивачем до матеріалів справи не долучено, не повідомлено суд про неможливість отримання таких доказів самостійно та клопотання про їх витребування не заявлено.

Так само, відсутні будь-які докази того, що на момент оформлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-215655877, автомобіль Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 використовувався для цілей надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, у зв`язку із чим страхувальник мав зобов`язання повідомити страховика для визначення розміру коригуючого коефіцієнту К3=1.1.-1.4.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язок доказування покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б підтверджували використання відповідачем ОСОБА_1 забезпеченого транспортного засобу Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж було визначено договором страхування, а відтак суд не вбачає правових підстав для задоволення регресної вимоги позивача на підставі пункту 38-1.1 статті 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Окрім цього, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Враховуючи наведене, суд керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку, що у задоволенні позову ТДВ «СГ «Оберіг»до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, слід відмовити.

Також, оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 979, 980, 999, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 3, 137, 141, ч. 2, 258, 259, 263-265, 280-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, відмовити.

Судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та на професійну правничу допомогу у розмірі 7 300 (сім тисяч триста) гривень покласти на позивача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769, адреса місце знаходження: вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 24.04.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець