Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №606/132/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/132/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовля кримінальне провадження №12026216080000010 про обвинувачення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гвардійське Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, депутатом не являється, на утриманні неповнолітніх дітей не має, засудженого вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.06.2025 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.06.2025 року у справі № 606/2164/23 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначено йому покарання: пробаційний нагляд на строк 1 (один) рік.

03.09.2025 Теребовлянським районним судом Тернопільської області видано розпорядження про вступлення 03 вересня 2025 року вироку від 26.06.2025 відносно ОСОБА_4 в законну силу та про його виконання.

23 жовтня 2025 року засуджений ОСОБА_4 з`явився за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, а саме у Тернопільський районний сектор №5 філії Державної установи «Центр Пробації» в Тернопільській області, де він під підписку був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, а також попереджений про кримінальну відповідальність за ст.389 КК України у випадку ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду. Також йому роз`яснено, що є саме ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Згідно постанови про встановлення днів явки на реєстрацію від 23.10.2025 року, засуджений ОСОБА_4 зобов`язаний з`являтися на реєстрацію до Тернопільського районного сектору №5 філії Державної установи «Центр Пробації» в Тернопільській області та призначено йому днем явки I та III вівторок кожного місяця, з якою ОСОБА_4 ознайомлений в день її винесення.

Однак, знаючи про порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ч.3 ст.389 КК України, засуджений ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність та наслідки своїх дій, діючи умисно, маючи реальну можливість виконати покарання в повному обсязі, відбув пробаційний нагляд згідно встановлених днів лише 04.11.2025 року. В інші дні (18.11.2025; 02.12.2025; 16.12.2025; 06.01.2026) на відбування пробаційного нагляду згідно встановлених днів не з`явився без поважних причин, чим здійснив невихід більше 3 разів на відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду без поважних причин, що підтверджується листком реєстрації засудженого.

Внаслідок умисної протиправної бездіяльності, ОСОБА_4 , ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, а саме в порушення п.1, 2 ч. 4 ст. 49-1 КВК України не виконав визначених законом та покладених судом обов`язків та не з`являвся за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, тобто, відповідно до ч.3 ст. 49-3 КВК України систематично невиконав без поважних причин три і більше разів обов`язків покладених на особу рішенням суду.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 389 КК України - ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково. Не заперечував ті обставини, що не з`являвся у дні реєстрації до центру пробації. Пояснював, що один раз переплутав дні реєстрації, ще один раз не мав коштів, щоб приїхати в м. Теребовля. В грудні впав і травмував ногу, не міг з`явитися через стан здоров`я, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини органам пробації не надавав, також не телефонував щоб повідомити поважність причин неявки. Просив суворо не карати, зобов`язувався відбути призначене покарання.

Не зважаючи на часткове визнання вини, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.389 КК України, підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду. Однак, належним чином обов`язків не виконав, доказів поважності причин не виконання покладених на нього обов`язків судом не надав.

Свідок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні показали, що ОСОБА_4 призначено покарання за вироком суду, він мав їздити на реєстрацію в м. Теребовля. Однак коли він мав з`являтися на реєстрацію і чи з`являвся їм не відомо. Також свідки повідомили, що в кінці грудня 2025 року на початку січня 2026 року ОСОБА_4 пошкодив ногу, не міг пересуватися.

Вина ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повній мірі доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: матеріалами особової справи щодо ОСОБА_4 , в яких наявні:

-копія вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.06.2025 року у справі № 606/2164/23 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначено йому покарання: пробаційний нагляд на строк 1 (один) рік, та який ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 03.09.20225 року залишено без змін;

-розпорядженням про вступлення 03 вересня 2025 року вироку від 26.06.2025 відносно ОСОБА_4 в законну силу та про його виконання;

-підписка ОСОБА_4 від 26.06.2025 року, в якій зазначено про те, що він ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, а також попереджений, що в разі ухилення від відбування покарання може бути притягнутий до кримінальної відповідальності;

- постанова про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно якої днями реєстрації засудженого були визначені перший та третій вівторок кожного місяця;

-листком реєстрацї ОСОБА_4 ;

- попередження про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у зв`язку з порушенням умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, не з"явився на реєстрацію у 3 вівторок листопада а саме 18.11.2025 без поважної причини;

-викликом до уповноваженого органу пробації від 03.12.2025 про необхідність прибути до районного сектору пробації на 19.12.2025;

- поясненнями ОСОБА_4 від 12.12.2025, у яких вказано що не з"явився на реєстрацію у перший вівторок грудня, а саме 02.12.2025 оскільки переплутав дати;

-викликом до уповноваженого органу пробації від 17.12.2025 про необхідність прибути до районного сектору пробації на 29.12.2025;

- попередження про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у зв`язку з порушенням умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, не з"явився на реєстрацію у 1 вівторок грудня, а саме 02.12.2025 без поважної причини;

-викликом до уповноваженого органу пробації від 30.12.2025 про необхідність прибути до районного сектору пробації на 09.01.2026;

- поясненнями ОСОБА_4 від 12.12.2025, у яких вказано що не з"явився на реєстрацію у третій вівторок грудня, а саме 16.12.2025 та перший вівторок січня, а саме 06.01.2026, оскільки 12.12.2025 впав та отримав забій ноги, проте за медичною допомогою не звертався, а тому не може подати підтверджуючі документи.

В судовому засіданні досліджувались процесуальні рішення органу досудового розслідування та органу, який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням зокрема: прокурором на підтвердження реєстрації кримінального провадження та підстав реєстрації кримінального провадження надано витяг з ЄДРДР номер кримінального провадження №12026216080000010 від 15.01.2026, рапорт поліцейського від 15.01.2025; подання від 15.01.2026 начальника Тернопільського районного сектору №5 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_9 начальнику ВП № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 ; супровідний лист начальника Тернопільського районного сектору № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області.

Таким чином, суд всебічно, повно і неупереджено дослідивши всі обставини злочину, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку, обставини, вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів психіатра не перебуває та лікаря нарколога перебуває з 09.02.2018 з діагнозом:розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання - судом не встановлено.

Разом з тим, згідно санкції ч.3 ст.389 КК України передбачено безальтернативне покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Згідно ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Частина 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає право призначення пенсії за віком після досягнення 60 років.

На момент розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 є особою, що досягла пенсійного віку, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , а тому відповідно покарання у вигляді обмеження волі, передбачене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, йому не може бути призначене, при тому, що санкція статті не містить альтернативних видів покарання.

Крім того, відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року, суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст.7КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

У відповідності до вимог ч. 6 ст.368 КПК України суд, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 161/7253/18, у вищенаведеному випадку суд, постановивши обвинувальний вирок, разом з тим у самому вироку зазначає, що покарання особі не призначається, тобто суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання або засуджує без покарання. Водночас, при засудженні особи без призначення покарання, один з найголовніших елементів реалізації кримінальної відповідальності - осуд особи, яка вчинила злочин, залишається і знаходить своє відображення в обвинувальному вироку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також відсутність підстав для закриття справи та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне, у відповідності до ч.2 ст. 373 КК України, ухвалити обвинувальний вирок і звільнити ОСОБА_4 від покарання.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 71 КК України, не відбуте покарання за попереднім вироком може бути приєднано лише до покарання, призначеного за новим вироком, а даним вироком ОСОБА_4 не призначено жодного покарання, суд вважає, що вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.06.2026 слід виконувати самостійно.

Цивільний позов не заявлено.

У кримінальному провадженні процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого не обирався та підстави для його обрання відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальноо правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України та звільнити ОСОБА_4 від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.

Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.06.2026 щодо ОСОБА_4 виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддя ОСОБА_1