Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №465/110/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/110/26

1-кп/465/812/26

ВИРОК

Іменем України

23.04.2026 року м. Львів Франківський районний суд м. Львова у складі :

головуючого- судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному провадженні кримінальне провадження № 12026142370000005 від 02.01.2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, зареєстрованої за за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10.11.2025 у справі № 465/9974/25, провадження 2-0/465/380/25, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на 6 місяців, яким визначено заходи тимчасового обмеження її прав відносно доньки, а саме:

- заборонити ОСОБА_3 перебувати у місці спільного

проживання із ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, ОСОБА_3 , будучи ознайомлена з рішенням

Франківського районного суду м. Львова від 10.11.2025 у справі № 465/9974/25, провадження 2-0/465/380/25 про видачу обмежувального припису, яким відносно неї встановлено вищенаведене обмеження її прав, 01.01.2026, близько 11:26 год., діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов?язаного з домашнім насильством, порушила даний обмежувальний припис, а саме -прийшла у місце проживання з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 і перебувала там всупереч зазначеному вище рішенню суду.

Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Тобто, ОСОБА_3 , вчинила кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України, а саме: умисне невиконання обмежувальних приписів, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченої, що складена ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 22.04.2026 року призначено судовий розгляд у спрощеному провадженні без виклику учасників судового провадження у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, розглянувши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження №12026142370000005 від 02.01.2026 року, перевіривши встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини інкримінованого кримінального проступку, які не оспорюються учасниками судового провадження, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченою своєї винуватості у його вчиненні, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, стороною обвинувачення доведена повністю, дії обвинуваченої органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ст. 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувальних приписів особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує: характер і ступінь тяжкості скоєного нею кримінального проступку, передбаченого за ст. 390-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу віднесене до категорії кримінального проступку, дані про особу обвинуваченої, яка відповідно до довідки № 20 від 25.01.2026 року на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, відповідно до довідки № від 02.01.2026 року на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судима за аналогічні кримінальні проступки, посередньо характеризується за місцем проживання.

Обставини,які пом"якшують покарання -щире каяття обвинуваченої.

Обставини,які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про доцільність призначення ОСОБА_3 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України покарання в межах санкції даної статті.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається з роз`яснень п.п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Судом встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 17.09.2025, ОСОБА_6 визнано винуватою за статтею 390-1 КК України та призначено їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців. Згідно із ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 06 червня 2025 року та призначено остаточне покарання ОСОБА_3 у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 10 (десять) місяців. Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 59-1 КК України, покладено на ОСОБА_3 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Як вбачається з відповіді Франківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області від 05.01.2026 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Франківському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області з 12.12.2025 на підставі вироку Франківського районного суду м.Львова від 17.09.2025 року.

Судом встановлено,що кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України, у даній справі ОСОБА_3 вчинила 01.01.2026, тобто під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 59-1 КК України, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченій слід призначити в межах санкції статті за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення у виді обмеження волі, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Оскільки,кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ст. 390-1КК України, вчинено після ухвалення попереднього вироку, тому обвинуваченій слід призначити покарання, передбачене санкцією ст. 390-1КК України, та визначити остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарання, призначеного за вироком Франківського районного суду м. Львова від 17.09.2025.

За таких обставин, згідно вимог ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, ОСОБА_3 слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 17.09.2025, застосувавши правила складання покарань, передбачені ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якого одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

У справі відсутні процесуальні витрати та речові докази.

Керуючись ст.ст. 369- 371, 373, 374, 376, 381,382 КПК України,суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватою за статтею 390-1 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік .

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України,за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 17.09.2025 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця обмеження волі.

Строк покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1