Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №458/1255/25 — Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/1255/25

2-др/458/3/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Турка

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.,

Сторони в справі:

позивач ОСОБА_1 ,

представника позивача адвокат Богомазова І.О.,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача адвокат Огородник І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в порядку загального позовного провадження питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 458/1255/25 (провадження № 2/458/51/2026) за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Богомазова Ірина Олександрівна, до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Огородник Іванна Ігорівна, про визнання квартири особистою приватною власністю,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 09.04.2026 у цивільній справі № 458/1255/25 (провадження № 2/458/51/2026) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Богомазова І.О., до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Огородник І.І., про визнання квартири особистою приватною власністю.

14.04.2026 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Огородник І.І. через підсистему «Електронний суд» подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В обгрунтування заяви покликалася на те, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Богомазова І.О., до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Огородник І.І., про визнання квартири особистою приватною власністю, а також в судовому засіданні 09.04.2026 представником відповідача заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу, надану відповідачу під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, зазначено, що розмір таких витрат становить 30 000 грн, а також повідомлено, що докази їх понесення буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України. З урахуванням наведеного просила постановити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати, а саме витрати пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

18.04.2026 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Богомазова І.О. через підсистему «Електронний суд» подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просила відмовити в задоволенні заяви відповідача, оскільки договір про надання правової допомоги не визначає розміру гонорару адвоката та не передбачає можливості визначення ціни додатковою угодою у спосіб, що відповідає вимогам закону, свідчить про недотримання вимог закону, що унеможливлює встановлення дійсної домовленості сторін щодо вартості послуг. Визначення гонорару додатковою угодою після укладення договору не усуває цього недоліку; відсутні докази фактичної сплати (або реального понесення) витрат – відповідач надала лише рахунок- фактуру № 14/04/2026. Доказів сплати (платіжне доручення, квитанція, меморіальний ордер тощо) не подано; договір підписаний фізичним підписом, хоча відповідачка з початку повномасштабного вторгнення перебуває за межами України; відсутні докази направлення договору для підписання; заявлена сума 30 000 грн є суттєво завищеною та не відповідає критеріям розумності та співмірності.

14.04.2026 відповідач ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подала до суду пояснення, в яких просила стягнути з позивача ОСОБА_3 понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати, а саме витрати пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. Зазначила, що 16.04.2025 між нею та АО «ЮК «Домінанта» було укладено договір про надання правової допомоги. На той час у провадженні Турківського районного суду Львівської області знаходилася тільки одна справа за її позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, в якій адвокати АО «ЮК «Домінанта» надавали та надають їй правову допомогу. У зв`язку із пред`явленням до неї ОСОБА_1 нового позову про визнання квартири особистою приватною власністю 12.01.2026 між нею та АО «ЮК «Домінанта» укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою погоджено вартість правничої допомоги саме у цій справі у вигляді фіксованої суми, яка попередньо була визначена в розмірі 30 000. У зв`язку із ухваленням судового рішення 10.04.2026 між нею та АО «ЮК «Домінанта» було підписано акт приймання-передачі наданих послуг та на підставі якого їй було виставлений рахунок на оплату на узгоджену суму 30 000 грн. Вказаний рахунок має бути оплачений нею протягом 30 днів від дати акту, тобто 10.04.2026. Всі договірні документи – договір, додаткова угода, акт підписані нею особисто власноручно, а також додатково за допомогою електронного підпису, та надіслані АО «ЮК «Домінанта» на електронну пошту, а також на всі відомі їй месенджери – Viber, WhatsАpp.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Богомазова І.О. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Огородник І.І. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та матеріали цивільної справи № 458/1255/25 (провадження № 2/458/51/2026 та № 2-др/458/3/2026), доводи сторін про відшкодування судових витрат, викладені ними в поданих заявах, запереченні суд дійшов такого висновку.

Питання щодо ухвалення рішення про судові витрати врегулювано положеннями ст.246 ЦПК України. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України).

Згідно з ч.5, ч.6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.01.2021 у справі № 596/2305/18-ц.

В постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 201/3040/20 зазначено, що ч. 2 ст. 134 ЦПК України вказує лише на право, а не на обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. […] Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 5 ст. 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України.

Два підходи до порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), передбачені ст. 30 Закону про адвокатуру, відрізняються у наступному - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (п.п.129-133). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 також зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові ВП ВС від 18.12024 у справі №921/357/20 (провадження №12-48гс24), відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 09.04.2026 у цивільній справі № 458/1255/25 (провадження № 2/458/51/2026) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Богомазова І.О., до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Огородник І.І., про визнання квартири особистою приватною власністю.

Під час судового розгляду справи, зокрема в судовому засіданні, представник відповідача заявила клопотання про те, що докази фактичних судових витрат, що понесені ОСОБА_2 , надасть після ухвалення рішення з дотриманням строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України.

Представник відповідача адвокат Огородник І.І. у визначений законом строк подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та докази щодо розміру понесених судових витрат.

До зазначеної заяви додано докази понесених ОСОБА_2 судових витрат, зокрема: копію договору про надання правової допомоги №16/04/2025 від 16.04.2025 (далі – Договір), у тексті якого наявні умови (пункт) щодо порядку здійснення розрахунків. Зокрема, п. 4.1. Договору визначено, що правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує по факту надання правової допомоги відповідно до узгоджених тарифів; копію Додаткової угоди до Договору № 16/04/2025 про надання правової допомоги від 16.04.2025 (далі – Додаткова угода), відповідно до якої сторони визначили, що вартість послуг із надання правничої допомоги в суді першої інстанції у справі № 458/1255/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю становить фіксовану суму у розмірі 30 000 грн; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2026 (далі – Акт). Згідно з вказаним Актом виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги: 1. вивчення матеріалів позовної заяви з метою вивчення перспективи вирішення спору, правовий аналіз та підбір правових висновків щодо застосування норм права – к-стю 1 шт., ціна 10 000, сума 10 000 грн; 2. подання адвокатського запиту до приватного нотаріуса Комарницької О.Й. – к-стю 1 шт, ціна 2 000 грн, сума 2 000 грн; 3. підготовка та подання відзиву на позовну заяву – к-стю 1 шт, ціна 10 000 грн, сум 10 000 грн; 4. підготовка та подання клопотання про витребування доказів – к-стю 1 шт, ціна 2 000 грн, сума 2 000 грн; 5. представництво інтересів в судових засіданнях в суді першої інстанції – к-стю 3 шт, ціна 2 000 грн, сума 6 000 грн; копію рахунка-фактури № 14/04-26 від 14.04.2026 на суму 30 000 грн, в якому встановлено строк оплати послуг 30 к.д. з моменту підписання сторонами акту про надання відповідних послуг.

Так, ОСОБА_2 заявлено до відшкодування за рахунок ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.10.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п.34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, з урахуванням обставин справи та долучених до справи доказів, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу, з огляду на таке.

Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.02.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

При визначенні розміру компенсації ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер правовідносин у цій справі та її складність; тривалість розгляду справи; подані стороною відповідача докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; факт участі представника ОСОБА_2 адвоката Огородник І.І. у судових засіданнях в режимі відеоконференції, яких в загальній кількості за участю адвоката Огородник І.І. відбулося 5 (с/з 08.01.2026 тривалістю з 11:00 год до 11:13 год (13 хв); с/з 02.02.2026 тривалістю з 15:53 год до 16:32 год (39 хв); с/з 16.02.2026 тривалістю з 15:27 год до 15:40 год (13 хв.); с/з 03.03.2026 тривалістю з 09:27 год до 09:40 год (13 хв); с/з 07.04.2026 тривалістю з 11:26 год до 13:06 год (1 год 4 хв); вартість юридичних послуг, яка визначена в Акті; зазначений стороною відповідача попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, про які представник відповідача адвокат Огородник І.І. зазначила у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 та відповідно ОСОБА_2 очікувала понести такі витрати у розмірі 30 000 грн; а також поведінку сторін під час розгляду справи.

При цьому, суд вважає недостатньо обґрунтованим, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг та витраченим часом адвоката заявлений представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Огородник І.І. розмір витрат за надані послуги.

При вирішенні зазначеної заяви представника відповідача суд не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_1 адвоката Богомазової І.О. про те, що відсутні докази фактичної сплати (або реального понесення) витрат, оскільки сам по собі рахунок-фактура не підтверджує здійснення оплати, а тому вважає, що відсутні підстави для їх відшкодування, з тих підстав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19: від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 12.02.2020 в справі № 648/1102/19; від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц; від 17.02.2021 у справі №753/1203/18.

З огляду на викладене, виходячи з оцінки характеру наданої правової допомоги, обсягу та змісту виконаних адвокатом робіт, фактичного часу, витраченого на підготовку та участь у судових засіданнях, з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 10 500 грн. Заявлені витрати, що перевищують зазначений розмір, не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 270, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Огородник Іванни Ігорівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволені решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ