Суд: Старосамбірський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 23 квітня 2026 р.
Справа: №455/789/26
Суддя: Івасенко С. М.
Справа № 455/789/26
Провадження № 3/455/410/2026
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2026 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Івасенко С.М., в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, що надійшли з відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),
роз`яснивши особі, яка притягається до адміністративної відповідальності положення ст.63 Конституції України та права, передбачені ст.268 КУпАП,
В С Т А Н О В И В :
24.04.2026 до Старосамбірського районного суду Львівської області з відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №991791 від 17.04.2026, складеного інспектором СРПП ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , 17.04.2026 о 20 год 00 хв, перебуваючи у АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_3 , під час якого виражався нецензурними словами погрожував фізичною розправою.
Даними протоколами констатовано, що ОСОБА_1 , порушив пп.14 п.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» і такі його дії кваліфіковано за ч.1 ст173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 з`явився в судове засідання. Не визнав факт психологічного насильства щодо дружини. Повідомив, що має конфлікт із дружиною, яка дозволяє йому жити лише в кухні. Хотів прилягти в кухні спати, а дружина не давала, з того і виникла сімейна сварка. З того часу з дружиною не говорить.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи орган (посадова особа) встановлює у визначеному законом порядку на основі будь-яких фактичних даних, тобто доказів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Отже, насильство в сім`ї, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки таке потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою. Конфлікт - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні указаного правопорушення додано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №991791 від 17.04.2026; рапорт старшого інспектора - чергового ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Волошин Ю. від 17.04.2026; письмові поясненнями ОСОБА_3 від 17.04.2026, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 17.04.2026, протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.04.2026.
Однак, достатніх, належних та допустимих доказів, які б з достовірністю вказували на вчинення ОСОБА_1 дій зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме домашнього насильства щодо дружини ОСОБА_3 матеріали справи не містять.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 , наданих в суді, стверджував, що між ним та його дружиною наявний конфлікт щодо заборони йому проживати в хаті, окрім кухні. Того дня сварка виникла через те, що він хотів спати, а дружина гримала баняками і він не зміг заснути.
Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 251 КУпАП можуть бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Достатніх, належних та допустимих доказів, які б з достовірністю вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме домашнього насильства щодо дружини ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, на що вказував Європейський суд з прав людини по справах, зокрема, «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважаю, що провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.247, 284 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В :
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП – закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою щодо якої її винесено, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.М. Івасенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua