Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №462/1410/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1410/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря Шостак К. Р., за участю захисника Кузнецова А. І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, згідно протоколу зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 , 14.02.2026 року близько 09 год. 41 хв. на вул. Городоцькій, 116Г у м. Львові, керувала транспортним засобом «Dodge Dart» д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п. 2.9.а. ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , 14.02.2026 року близько 11 год. 29 хв. на вул. Городоцькій, 126 у м. Львові, керувала транспортним засобом «Dodge Dart» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя), чим порушила вимоги п. 2.9.а. ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 26.03.2026 року клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Кузнецова А. І. про об`єднання справ про адміністративне правопорушення в одне провадження задоволено. Справи про адміністративні правопорушення № 462/1410/26 (номер судового провадження № 3/462/843/26), № 462/1411/26 (номер судового провадження № 3/462/844/26) для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єднано для розгляду в одному провадженні та присвоєно об`єднаній судовій справі первісний єдиний унікальний номер № 462/1410/26 (номер судового провадження № 3/462/843/26).

07.04.2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Кузнецов А. І. подав до суду клопотання про визнання доказів недопустимими та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначає, що працівниками поліції не зафіксовано факт руху і керування транспортним засобом з боку ОСОБА_1 , а матеріали справи таких доказів не містять. Відтак, на думку захисника, законні підстави для зупинки транспортного засобу були відсутні, оскільки на місці зупинки не було блокпосту, а також не зафіксовано порушення комендантської години чи правил дорожнього руху. Зазначає, що ОСОБА_1 не була зобов`язана виконувати вимоги працівників поліції через відсутність законних підстав для перевірки документів. У зв`язку з цим, на його думку, усі складені щодо неї процесуальні документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами. Окрім того вказує, що постанова ЕНА № 6664087 від 14.02.2026 за ч. 1 ст. 121 КУпАП та постанова ЕНА № 6665228 від 14.02.2026 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, складені на ОСОБА_1 , оскаржуються в судовому порядку, оскільки мають істотні недоліки, а докази вчинення відповідних правопорушень до суду не надані. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки відсутній акт тимчасового затримання авто, розписка уповноваженої особи з посвідченням водія про передачу авто в користування, а також відповідні відомості відсутні у рапорті інспектора поліції від 14.02.2026 року. Також звернув увагу суду на те, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки не дочекавшись результату Драгеру, який ОСОБА_1 пройшла у встановленому законом порядку, вже було складено направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я, в якому зафіксовані результату Драгеру. З огляду на викладене, захисник вважає, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим просив суд провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Суд, заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас згідно з вимогами ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9.а. ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом – Інструкція).

Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2, п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ зазначеної вище Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак наркотичного сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак наркотичного сп`яніння.

Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591029 від 14.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , 14.02.2026 року близько 09 год. 41 хв. на вул. Городоцькій, 116Г у м. Львові, керувала транспортним засобом «Dodge Dart» д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п. 2.9.а. ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку, що підтверджується результатом тесту № 3816 з приладу «Drager Alcotest 6810» прилад № ARCD-0479 від 14.02.2026 року, результат якого склав 3,41 % та Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.02.2026 року.

Так, з оглянутих судом відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591029 від 14.02.2026 року вбачається, що працівники поліції на службовому автомобіля під`їхали до двох автомобілів, які стояли на дорозі. На запитання, що сталося, водії вказаних автомобілів повідомили, що сталася ДТП. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у неї не горить лівий габарит, на що вона відповіла, що бачила це та їхала на СТО щоб його зробити (камера 471731, clip-6 часові відмітки з 09:40:50 по 09:41:10, 09:45:17). В ході спілкування, поліцейськими у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушена координація рухів та зміна шкірного покриву обличчя, у зв`язку з чим їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою спеціального приладу «Драгер», у медичному закладі або відмовитися від проходження огляду, при цьому її було повідомлено про наслідки такої відмови (камера 471731, clip-7 часові відмітки 10:03:27). Після цього у встановленому законом порядку було проведено огляд ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер», результат якого склав 3,41 проміле. На запитання поліцейського, чи згодна вона з результатом, ОСОБА_1 відповіла, що ні, в той же час на неодноразові пропозиції проїхати до медзакладу вона також відмовилась (камера 471731, clip-7 часові відмітки 10:06:31, 10:08:01, 10:08:32, 10:09:40). Від написання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовилась. Окрім цього, поліцейським також повідомлено ОСОБА_1 про те, що вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння у зв`язку із чим їй заборонено керувати транспортним засобом (камера 471731, clip-7 часові відмітки 10:09:18, 10:10:52, 10:26:12, clip-10, часові відмітки 10:47:45). Також вказаним відеозаписом зафіксовано, що на запитання поліцейського про те, що вона вживала, ОСОБА_1 відповіла, що вживала коньяк (камера 471731, clip-9 часові відмітки з 10:34:10 по 10:10:34:20). За даним фактом на водія ОСОБА_1 працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Від керування ОСОБА_1 була відсторонена.

Окрім цього, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591129 від 14.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , 14.02.2026 року близько 11 год. 29 хв. на вул. Городоцькій, 126 у м. Львові, керувала транспортним засобом «Dodge Dart» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя), чим порушила вимоги п. 2.9.а. ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку, що підтверджується результатом тесту № 3697 з приладу «Drager Alcotest 6810» прилад № ARBL-0777 від 14.02.2026 року, результат якого складає 2,61 % та відповідним Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.02.2026 року.

Переглянувши відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591129 від 14.02.2026 року вбачається, що працівники поліції на службовому автомобілі з увімкненими проблисковими маячками та подаючи звуковий сигнал зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 , повідомивши, що під час повороту вона не увімкнула покажчик повороту та не виконала вимогу поліцейського про зупинку (камера 474242, clip-0, часові відмітки 11:31:49, 11:32:17, 11:33:30). У подальшому, в ході розмови, поліцейські повідомили ОСОБА_1 про наявні у неї ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою спеціального приладу «Драгер», у медичному закладі або відмовитися від проходження огляду, при цьому її також було повідомлено про наслідки такої відмови (камера 474242, clip-2, часові відмітки 11:50:16, 11:51:40). ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду у медичному закладі, водночас погодилась пройти огляд на місці за допомогою приладу «Драгер», результат якого склав 2,61 проміле. За даним фактом на водія ОСОБА_1 працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від написання письмових пояснень та отримання примірника протоколу ОСОБА_1 відмовилась. У подальшому, на виконання вимоги про усунення від керування транспортним засобом ОСОБА_1 , поліцейськими здійснено виклик послуги драйвера (тверезого водія) (камера 471315, clip-10, часові відмітки 13:17:36).

Твердження захисника щодо безпідставності зупинки транспортного засобу та визнання недопустимими доказів у справі не заслуговують на увагу та спростовуються переглянутими судом відеозаписами з огляду на таке.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наданих пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху або ж якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Окрім того, у зв`язку з вторгненням російської федерації на територію нашої держави з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з наступними змінами.

Згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021 року № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції зупиняти транспортний засіб, перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів та вимагати пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції кореспондується із обов`язками водія, передбаченими вказаними Правилами дорожнього руху.

Відтак, у рапорті інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Руслана Хоп`яка від 14.02.2026 року до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591029 від 14.02.2026 року зазначено, що 14.02.2026 року, перебуваючи в складі наряду поліції «Омега-203», за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 116Г, зупинили транспортний засіб «Dodge Dart» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водійки ОСОБА_1 , в якої не працював лівий задній габаритний вогонь.

Окрім цього, із рапорту поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 1 УПП у Львівській області ДПП сержанта поліції Андрія Процика від 14.02.2026 року до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591129 від 14.02.2026 року зазначено, що 14.02.2026 року, перебуваючи в складі екіпажу «Омега-204» за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 165 було зупинено транспортний засіб «Dodge Dart» д.н.з. НОМЕР_1 за порушення ПДР (п.п. 9.2.б.) під керуванням водія ОСОБА_1 .

Вказана обставина підтверджується переглянутими у судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, із яких встановлено, що запитання та роз`яснення поліцейських були чіткими і зрозумілими для сприйняття, а працівником поліції було повідомлено водію ОСОБА_1 що причиною першої зупинки транспортного засобу є непрацюючий лівий задній габаритний вогонь, а другої – порушення п.п. 9.2.б. ПДР, згідно з яким водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Крім цього, суд зазначає, що сам по собі факт відсутності детального формулювання причини зупинки не є безумовною підставою для визнання такої зупинки незаконною, якщо з матеріалів справи вбачається, що дії поліцейських були зумовлені виконанням покладених на них функцій та здійснювалися в межах наданих повноважень.

Разом з тим, захисник вказує, що постанова ЕНА № 6664087 від 14.02.2026 за ч. 1 ст. 121 КУпАП та постанова ЕНА № 6665228 від 14.02.2026 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, складені на ОСОБА_1 , оскаржуються в судовому порядку. Водночас, суд звертає увагу захисника, що як випливає із змісту ст. 279 КУпАП суддя проводить розгляд справи про адміністративне правопорушення лише у межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення, тому у будь-якому випадку, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею, оскільки дотримання п. 2.9.а. ПДР України є обов`язковими для виконання водіями, а правовий аналіз норм Правил дорожнього руху та незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Крім цього, доводи захисника про визнання недопустимим доказом направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.02.2026 року до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591129 від 14.02.2026 року не є підставою для спростування висновків суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9.а ПДР, оскільки досліджені судом матеріали справи у своїй сукупності містять дані на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно, з урахуванням наведених критеріїв, порушення, які висуваються особі, у цій справі, розцінюються, як кримінальні, а тому підлягають розгляду з урахуванням процедури, визначеної національним законодавством для кримінальних правопорушень, а постановою від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів та те, що у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду визначив, що підставою для визнання доказів недопустимими є не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав. Суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.

Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18 також зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим.

Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право керувати транспортним засобом, а значить погодилась виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.9.а, який забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а порушення якого утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що узгоджуються між собою, є допустимими, належними та достатніми, та всі встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушила п. 2.9.а Правил дорожнього руху та її дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно.

Попри невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її винуватість підтверджується фактичними даними, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591029 від 14.02.2026 року, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591129 від 14.02.2026 року рапортами від 14.02.2026 року, результатом тесту № 3816 з приладу «Drager Alcotest 6810» прилад № ARCD-0479 від 14.02.2026 року, результат якого склав 3,41 % та Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.02.2026 року, результатом тесту № 3697 з приладу «Drager Alcotest 6810» прилад № ARBL-0777 від 14.02.2026 року, результат якого складає 2,61 % та відповідним Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.02.2026 року та оглянутими судом відеозаписами з нагрудних камер спостереження працівників поліції.

Суд критично ставиться до пояснень захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає їх процесуальною позицією для свого захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, так як письмові пояснення ОСОБА_1 , подані до суду, мають формальний характер та спрямовані на ухилення останньої від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення та повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів у суду та підтверджують її вину.

Відтак, суд вважає, що відеозаписом із нагрудних камер працівників поліції зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що їй інкримінується. На переконання суду, досліджений судом відеозапис позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

В свою чергу доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 , наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, судді не надано.

Таким чином, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає сторона захисту, суд не вбачає.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір 0,2 прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 266, 283, 284 КУпАП, суд,

ухвалив:

у задоволенні клопотання захисника Кузнецова А. І. про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – відмовити.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова з дня винесення постанови.

Суддя: Постигач О. Б.