Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №461/1478/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1478/26

Провадження № 2/461/1864/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів–

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня подання позову і до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23-х річного віку.

В обґрунтування позову покликаються на те, що вона з відповідачем 02 червня 2007 року уклали шлюб. Від спільного подружнього життя вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки відповідач після народження їхнього сина не надав дитині жодної матеріальної допомоги, тому вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Так, відповідно до рішення Савранського районного суду Одеської області від 16.12.2008 з відповідача стягувалися на її користь аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з 12 листопада 2008 року по день повноліття дитини. Позивач зазначила, що син досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , йому виповнилося 18 років, однак він з вересня 2024 року навчається в «Північному професійному коледжі» на денній формі навчання, термін якого в коледжі закінчується 30.06.2027. Вказує, що стипендія в сина дуже маленька, тому фактично він знаходиться на її утриманні. Однак, крім сина, на її утриманні знаходиться ще малолітня донька ОСОБА_4 , 2016 року народження, яка проживає разом з нею у м. Львові. Також зазначає, що розмір її заробітної плати є невисоким, вона змушена забезпечувати дітей всім необхідним, а син не працює, оскільки навчається в коледжі, тому він не в змозі особисто себе забезпечувати матеріально, а відповідач добровільно не бажає надавати матеріальну допомогу останньому, яка йому дуже необхідна, відтак просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.03.2026 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час на підготовку та скерування відзиву на позовну заяву.

01.04.2026 відповідач ОСОБА_2 через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 він ніколи не був зареєстрований та не проживав і позивач про це знає, також останній відомо, що він мобілізований до Збройних Сил України із липня 2024 року. Також вказує, що на користь ОСОБА_1 він сплачував аліменти у розмірі 25 відсотків своїх доходів щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до його повноліття. На сьогоднішній день його син є повнолітньою особою, відтак вважає, що останній спроможній самостійно отримувати від нього необхідну йому матеріальну допомогу без посередників на його банківський (картковий) рахунок.

07.04.2026 відповідач ОСОБА_2 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, та стягувати з нього аліменти в розмірі 25 % усіх видів його заробітку (доходу) на користь повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання (на його особистий банківський (картковий) рахунок), починаючи з 15.02.2026 і до закінчення сином навчання, але не пізніше, ніж до досягнення ним віку 23 років. В обґрунтування відзиву зазначає, що повністю не визнає пред`явлені позовні вимоги, заперечує проти задоволення цього позову, оскільки покликання позивача про те, що він не бажає добровільно надавати кошти на утримання їхнього повнолітнього сина, який продовжує навчання не відповідає дійсності. Вказує, що проблема в тому, що його колишня дружина ОСОБА_1 не підтримує з ним ніяких контактів та забороняє їхньому сину ОСОБА_5 з ним спілкуватися, з дитинства формує у сина негативний образ батька, який його покинув та не сплачує аліментів на його утримання. Всі його спроби налагодити контакт з ОСОБА_5 , спілкуватися з ним, щоб надавати йому посильну матеріальну допомогу виявились безрезультатними, оскільки позивач цілеспрямовано та постійно відкидає, блокує і видаляє на смартфоні сина відповідача контактні номери мобільного телефону. Також зазначає, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 свою квартиру у м.Одеса разом із спільно нажитим ними майном, він залишив на користь їхнього сина ОСОБА_5 , разом з тим, з листопада 2008 року позивач здає вказану квартиру в оренду, та щомісячно отримує стабільно високий дохід, який перевищує її середньомісячну заробітну плату. Документи щодо права власності на зазначене житло знаходяться у позивача. Окрім цього, як йому стало відомо, син перебуває на повному державному забезпеченні, яке включає в себе безкоштовне здобуття освіти, безкоштовне проживання в гуртожитку, забезпечення триразовим харчуванням, спеціальним одягом. Також він отримує стипендію у розмірі 1250 грн. на місяць, в цілому якої достатньо для задоволення його життєвих потреб. Водночас відповідачу стало відомо, що після зимових канікул із середини лютого 2026 року до тепер, тобто протягом останніх двох місяців на навчальних заняттях син із невідомих причин відсутній. Тобто з 14.02.2026, після отримання довідки для надання до суду з метою стягнення аліментів на свою користь, позивач не дозволяє їхньому сину відвідувати навчальний заклад, таким чином ніяких витрат щодо його навчання не здійснює. Відповідач стверджує, що відкритий для спілкування та в разі звернення сина спроможний надавати йому посильну матеріальну допомогу, але виключно на його особистий банківський (картковий) рахунок.

14.04.2026 ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву, в якій зазначила, що з правом на подачу відповіді на відзив ознайомлена та таким не бажає скористатися, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на їх поштову та електронну адреси.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 /а.с.6/.

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 16.12.2008 у справі № 2-184/2008 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти в розмірі заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнення проводити щомісячно, починаючи з 12 листопада 2008 року по день повноліття дитини /а.с.7/.

Згідно копії довідки від 28.03.2022 № 1307-5000562558 та копії довідки від 28.03.2022 № 1307-5000564580 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 /а.с. 8, 9/.

Як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_1 №1 від 19.02.2026, остання за період з серпня 2025 року по січень 2026 року отримала дохід в розмірі 84478 грн. /а.с.12/.

ОСОБА_3 навчається у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Північний професійний коледж», за професією «столяр будівельний, тесляр» на денній формі навчання, що підтверджується довідкою №58 від 12.02.2026 /а.с.13/.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умов, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Вказана норма закону розповсюджує обов`язок батьків надавати утримання повнолітнім дітям у випадках, коли дитина продовжує навчання та вимагає у зв`язку з цим матеріальної допомоги.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів (п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»): 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Навчання дитини має бути її основним заняттям, відтак, якщо дитина навчається на денній формі навчання - вона не має можливості працювати та заробляти собі на життя, а отже у батьків виникає обов`язок утримувати таку дитину.

Із системного аналізу зазначених норм закону слідує висновок, що участь батька у вихованні дитини є його (батька) обов`язком, який реалізується з метою нормального розвитку дитини.

Як вбачається з довідкою №58 від 12.02.2026 ЗП (ПТ)О «Північний професійний коледж» ОСОБА_3 здобуває освіту на денній формі навчання. Термін навчання становить з 01.09.2024 по 30.06.2027, відтак можливості працювати та отримувати дохід не має.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

У позовній заяві позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), проте не наводить належного обгрунтування визначення саме такого розміру аліментів.

Згідно з положення частини п`ятої статті 183 Сімейного кодексу України (той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину), розмір аліментів на одну дитину становить 1/4 частку заробітку (доходу) платника аліментів.

Разом з тим, суд визначаючи розмір аліментів, зазначає, що норми ЦПК України регулюють виключно процесуальний порядок розгляду справ, тоді як підстави та розмір аліментних зобов`язань визначаються положеннями Сімейного кодексу України, за яким на утримання однієї дитини визначається 1/4 частина заробітку (доходу), що відповідає критеріям розумності, справедливості та достатності і забезпечує баланс інтересів як дитини, так і платника аліментів. При цьому, позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б свідчили про існування виключних обставин, зокрема підвищених потреб дитини, значних додаткових витрат чи інших істотних факторів, що об`єктивно обґрунтовували б необхідність визначення аліментів у більшому розмірі, ніж 1/4 частина доходу відповідача.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням положень ст. 182 СК України, а також засад розумності і справедливості, суд вважає за необхідне позов задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їх повнолітнього сина в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.02.2026 і до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення дитиною 23 років.

На думку суду такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення фізичного та гармонійного розвитку дитини, підтримки його життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів повнолітньої дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Окрім того, щодо заперечень відповідача проти задоволення позову в частині способу та розміру стягнення, однак визнання обов`язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 доходу з виплатою безпосередньо на банківський (картковий) рахунок сина, оскільки останній є повнолітньою особою, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають: той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання; безпосередньо дочка, син, які продовжують навчання.

Оскільки, з позовом звернулася мати повнолітнього сина, який продовжує навчання та який проживає з нею, відтак аліменти на утримання повнолітнього сина повинні стягуватися на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_2 з 13.09.2025 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки №171/1512 від 29.03.2026 за підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 /а.с.40, 50/.

Оскільки, відповідач є військовослужбовцем, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору згідно вимог п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.180, 182-184, 199, 200 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів– задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі (однієї четвертої) частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.02.2026 і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23-х років.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя Зубачик Н.Б.