Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №461/7013/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7013/25

Провадження № 2/461/305/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Панкевича Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цьвок Богдан Ігорович, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 118082,31 грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.07.2025 близько 16:35 год. мало місце пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», р.н. НОМЕР_1 , який був припарковий за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., будинок 10, внаслідок падіння елементів підшивки балкону квартири АДРЕСА_1 . Позивач зазначив, що повідомив поліцію про вищевказаний факт пошкодження належного йому на праві власності транспортного засобу. Крім того, актом ЛКП «Княже місто» від 07.07.2025 встановлено, що індивідуальний балкон третього поверху знаходиться в приватній власності квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 . Останнім при ремонті фасаду було проведено підшивку індивідуального залізобетонного балкону пластиковою вагонкою. При обстежені 07.07.2025 виявлено падіння елементів підшивки балкону, що спричинило пошкодження транспортного засобу. Позивач вказує, що відповідно до висновку експерта №72 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 28.07.2025, вартість відновлюваного ремонту автомобіля становить 118082,31 грн. Просить позов задоволити, стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду, а також судові витрати.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 визначено головуючого суддю Кітова О.В.

Ухвалою суду від 28.08.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

25.09.2025 представник відповідача ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування вартості відновлювального ремонту (заміни) вітрового скла ТЗ та відшкодування вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу, судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Також зазначає, що відповідач не виключає, що на момент огляду експертом транспортного засобу 21.07.2025 його вітрове скло могло бути пошкоджене, як вказано у Висновку №72, однак відповідач заперечує, що вітрове скло було пошкоджено внаслідок події, на підтвердження зазначеного додає до відзиву відео та фото матеріали.

Також, 25.09.2025 представник відповідача ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» подав клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив витребувати у позивача оригінал Висновку експерта №72 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного 28.07.2025 для його огляду в судовому засіданні.

Окрім цього, представник відповідача ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» подав заяву про виклик свідка та клопотання про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи Договір про правову допомогу від 12.09.2025, укладений між відповідачем та його представником, який з технічних причин не додано, як одного із додатків до відзиву на позовну заяву.

Згідно рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.10.2025 суддю Кітова О.В. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

На підставі розпорядження керівника апарату Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2026, відповідно до п.2.3.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та протоколу Зборів суддів Галицького районного суду м. Львова від 17.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 визначено головуючого суддю Зубачик Н.Б.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

10.03.2026 представник відповідача Панкевич Т.І. через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначає, що підтримує раніше подані відзив, клопотання та заяви, однак у зв`язку із зміною складу суду просить суд їх розглянути.

12.03.2026 представник позивача Цьвок Б.І. через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2026 вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання, задоволено клопотання представника відповідача про допит свідка та про витребування доказів, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позовну заяву задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив позов задоволити частково, а саме до викладеної позиції у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Mitsubishi Outlander, р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 /а.с.7/.

Як вбачається з талону-повідомлення єдиного обліку №27947 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.07.2025, 06.07.2025 о 16:37 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 06.07.2025 о 16:36 за адресою: АДРЕСА_3 , заявник повідомив про те, що з балкону третього поверху обвалилася обшивка та впала на автомобіль Mitsubishi р.н. НОМЕР_1 , чим пошкодила капот, ліве крило, бампер та лобове скло /а.с.8/.

Згідно акту від 07.07.2025 складеного комісією в складі майстрів дільниць ЛКП «Княже місто»: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , затвердженого директором ЛКП «Княже Місто» Мінарович І., візуального обстеження індивідуального балкону третього поверху зі сторони дворового фасаду житлового будинку АДРЕСА_3 встановлено, що індивідуальний балкон третього поверху знаходиться в приватній власності квартири АДРЕСА_2 , власник якої є ОСОБА_3 , та останнім при ремонті фасаду було проведено підшивку індивідуального балкону пластиковою вагонкою. При обстежені 07.07.2025 виявлено падіння елементів підшивки балкону квартири АДРЕСА_2 на машину власника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 . Власнику квартири АДРЕСА_2 скеровано роз`яснення щодо проведення демонтажу залишків підшивки балкону у місці руйнування та повний огляд балкону з метою запобігання подальшого падіння підшивки. Комісією рекомендовано питання відшкодування пошкодження автомобіля власнику квартири АДРЕСА_4 вирішити в добровільному порядку з власником квартири АДРЕСА_2 /а.с.9/.

Відповідно до копії довідки №27947/3729 від 31.07.2025 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області за підписом начальника ОСОБА_8 , виданої ОСОБА_1 про те, що він дійсно звертався з письмовою заявою 06.07.2025 з приводу пошкодження автомобіля за адресою: АДРЕСА_3 , яка зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області за №27947 від 06.07.2025 /а.с.10/.

Вищезазначені результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.07.2025, повідомленні останньому у листі Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області №27947/37-29 від 31.07.2025 надісланому на його адресу /а.с.11/.

На фотоматеріалах долучених до матеріалів справи зафіксовано пошкодження транспортного засобу марки «Mitsubishi Outlander», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок падіння елементів /а.с.12-13/.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №440727901 від 25.08.2025 вбачається, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 /а.с. 14/.

Як вбачається з копії повідомлення ОСОБА_1 , останній повідомляв ОСОБА_3 бути присутнім при проведенні судово-транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля «Mitsubishi Outlander», р.н. НОМЕР_1 , яка відбудеться 21.07.2025 о 10.00 год., за адресою: м. Львів, вул. академіка Підстригача, 6, та таке йому було надіслано на його адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.15-16/.

Згідно висновку експерта №72 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи згідно договору від 16.07.2025, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Outlander XL 2,41 5dr 5МТ», ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 118082,31 грн. /а.с.17-31/.

Таким чином, факт падіння елементів підшивки балкону, на належний позивачу автомобіль та завдання, у зв`язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем вищенаведеним висновком експерта №72, актом ЛКП «Княже місто» від 07.07.2025, листом Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області, довідкою Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області від 31.07.2025, фотоматеріалами оглянутими в судовому засіданні.

Також, в судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що знайомий з позивачем з 2018 року, оскільки займався виконанням ремонтних робіт у будинку АДРЕСА_3 . Саме, в день події до нього зателефонував ОСОБА_10 та повідомив про випадок пошкодження автомобіля. Коли він приїхав за вищевказаною адресою, в процесі огляду транспортного засобу після падіння елементів були явні видимі пошкодження автомобіля, проте пошкоджень лобового скла автомобіля не було. Він комунікував від імені власника квартири, де проводилися ремонтні роботи балкону з ОСОБА_10 щодо врегулювання відшкодування збитків, останньому була запропонована сума відшкодування збитків у розмірі 1000 доларів США, однак виникло питання щодо лобового скла, тому вказана сума ОСОБА_10 не задоволила. Також повідомив, що може допустити про те, що не зауважив пошкодження лобового скла автомобіля.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, ч.2 ст.1166 ЦК України передбачає, що вина заподіювача шкоди припускається, тобто обов`язок доведення відсутності вини покладається на нього самого, до цього часу він вважається винним; обсяг відшкодування шкоди не залежить від завдання шкоди умисно чи необережно, тобто береться до уваги тільки наявність вини, а не її форма. Тільки у випадках, встановлених законом, відповідач може бути звільнений від обов`язку відшкодовувати завдану шкоду за відсутності його вини, наприклад, в результаті непереборної сили, тобто надзвичайної і невідворотної зовнішньої події, яка повністю звільняє відповідача від відповідальності за заподіяну шкоду (це явища суспільного характеру і вибухи епідемій, епізоотій, стихійні лиха та інше).

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності. Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 у справі № 329/382/19.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16).

Частинами першою п`ятою статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Під час розгляду справи встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що у зв`язку з проведення підшивки індивідуального балкону пластиковою вагонкою у квартирі, яка належить на праві власності відповідачу, та внаслідок падіння елементів такої мало місце пошкодження транспортного засобу, власником якого є позивач. Разом з тим, сторона відповідача не погоджувалась із розміром завданої матеріальної шкоди, у зв`язку із пошкодженням майна позивача, а саме, твердження відповідача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між подією та пошкодженням вітрового скла транспортного засобу є безпідставним. Насамперед, твердження відповідача про те, що пошкодження лобового скла транспортного засобу могло виникнути за інших обставин, ніж падіння елементів підшивки балкону, є припущенням і не підтверджене належними та допустимими доказами. Натомість матеріали справи містять сукупність взаємоузгоджених доказів, які свідчать про протилежне, а саме: факт падіння елементів підшивки балкону, характер і локалізацію пошкоджень автомобіля, а також їх причинно-наслідковий зв`язок із вказаною подією.

Посилання відповідача на фото та відеоматеріали не можуть бути підставою для відхилення висновку експерта, оскільки такі матеріали не дають можливості достовірно встановити відсутність пошкоджень лобового скла саме в момент події та не спростовують висновків експерта.

Також, доводи відповідача щодо необхідності врахування коефіцієнта фізичного зносу є необґрунтованими. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або витрат, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Крім того, відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є витрати, які особа понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права, що передбачає повне відшкодування без зменшення на знос, якщо інше прямо не встановлено законом або договором.

У постанові Верховний Суд від 21.07.2021 у справі №757/33065/18 звернув увагу на те, що за правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Суд також враховує, що між сторонами фактично не заперечується сам факт падіння елементів підшивки балкону з квартири відповідача, а отже відповідно до положень цивільного законодавства, саме на відповідача як власника майна покладається обов`язок утримувати його в належному стані та нести відповідальність за шкоду, завдану внаслідок його неналежного утримання.

Таким чином, надані відповідачем доводи та докази не спростовують належним чином встановлений причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та завданою позивачу шкодою, а тому підстав для зменшення розміру відшкодування або відмови у відповідній частині позовних вимог суд не вбачає.

Щодо показань свідка ОСОБА_9 , суд оцінює їх критично, оскільки свідок не є безпосереднім очевидцем моменту падіння елементів підшивки балкону, прибув на місце події після її настання, а тому його твердження про відсутність пошкодження лобового скла ґрунтуються виключно на суб`єктивному сприйнятті та можуть бути наслідком неуважності. Більше того, сам свідок не виключив можливості того, що міг не помітити відповідні пошкодження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.07.2018 у справі №924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відтак, суд бере до уваги наданий позивачем висновок експерта №72 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи згідно договору від 16.07.2025 складений судовим експертом Галамай Б.І. від 28.07.2025, який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, оскільки останнім безпосередньо було проведення дослідження колісного транспортного засобу та шляхів, методів відповідного його відновлення, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Outlander XL 2,41 5dr 5МТ», ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , від виявлених при обстеженні 21.07.2025 його пошкоджень, внаслідок пошкодження 06.07.2025, в цінах на вказану дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали для ремонту та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ), становить 118082,31 грн.

Відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у ст. 12 ЦПК України, та обов`язку суду оцінювати докази за внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України), надані відповідачем доводи не спростовують належних доказів позивача, зокрема висновку експерта.

Таким чином, встановивши, що позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між ними, що призвело до пошкодження транспортного засобу позивача, суд дійшов висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем у загальному розмірі 118082,31 грн., що слідує із висновку експерта №72 від 28.07.2025, а тому позов в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 п.1, 2 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» міститься роз`яснення щодо порядку відшкодування витрат за проведення експертизи.

Відповідно до п. 35 Постанови, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК (ст. 141 ЦПК України в чинній редакції) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частиною 6 статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що вартість витрат за залучення експерта, яку поніс позивач становить 10000 гривень, що підтверджується Договором №18 про виконання судової експертизи від 18.07.2025 та копією квитанції /а.с. 62, 63/. Сума сплаченого позивачем судового збору становить 968,96 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн., а також витрати на проведення експертизи в розмірі 10000 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

В даному випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу наступними доказами, а саме: договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 19.08.2025; додатковою угодою №1 від 19.08.2025 до Договору про надання правової допомоги №25/08/19 від 19.08.2025; актом наданих послуг від 22.08.2025, відповідно до якого, а саме п.4 розмір гонорару адвокатського бюро за надання правової допомоги на виконання Договору про надання правової допомоги № 25/08/19 від 19.08.2025 та Додаткової угоди №1 від 19.08.2025 до Договору про надання правової допомоги № 25/08/19 від 19.08.2025 становить 10000 грн.; копією ордера на надання правничої допомоги серії ВС №1384617 /а.с.64-69/.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 4000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 22, 386, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 118082 (сто вісімнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на правничу допомогу, у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Суддя Зубачик Н.Б.