Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №943/408/26 — Буський районний суд Львівської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер №943/408/26

Провадження №3/943/200/2026

21 квітня 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участю секретаря судових засідань Дутки С.І., за участю ОСОБА_1 (у режимі ВКЗ) та його захисника Руденка С.О. (у режимі ВКЗ), розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника ВАП УПП у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

27 лютого 2026 року о 13 год. 50 хв. на автодорозі М06 Київ-Чоп, 497 км. + 700 м. (с. Новий Милятин Золочівського району Львівської області) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «AUDI Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці; неприродня блідість обличчя; зіниці очей, які не реагують на світло), а від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні (в режимі ВКЗ) свою вину в скоєному правопорушенні заперечив, пояснивши, що він разом із мамою на вищевказаному автомобілі поверталися із м. Трускавця додому в м. Київ, де по дорозі його зупинили працівники поліції через перевищення швидкості руху в населеному пункті, проти чого він не заперечував та добровільно сплатив штраф на місці зупинки. Однак, ОСОБА_1 категорично заперечує інкриміноване йому правопорушення за ст. 130 КУпАП через те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, проте не зміг здати достатню кількість сечі, оскільки він залишив на місці зупинки маму, яка потребувала постійного стороннього догляду, через що був схвильований і в нього всередині все стиснулося, а тому не міг себе примусити здати сечу, а крім того він приймає ліки від високого тиску. Також він не відмовлявся від альтернативних методів лабораторного дослідження на стан такого сп`яніння, зокрема шляхом здачі крові, однак лікар йому відмовив через відсутність у них інших методів обстеження, а також керівництво поліції давало вказівки лікарю, як діяти в даній ситуації. Відтак, ОСОБА_1 настоював на тому, що він не відмовлявся та не мав наміру ухилитись від проходження освідування на стан наркотичного сп`яніння, здавши біологічний матеріал у межах своїх фізіологічних можливостей, а тому просив закрити провадження щодо притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також на підтвердження незадовільного стану здоров`я своєї матері долучив медичні документи. Крім того, ОСОБА_1 повідомив суд про те, що по вказаному факту він звертався із відповідною скаргою на незаконні дії працівників патрульної поліції до начальника УПП у Львівській області та просив провести щодо них службове розслідування, притягнувши їх до передбаченої законом відповідальності. Проте, за результатами розгляду та перевіркою викладених у зверненні обставин, на підставі проаналізованих матеріалів, факту порушення службової дисципліни в діях працівника УПП у Львівській області ДПП не встановлено, про що вбачається із додаткових пояснень ОСОБА_1 від 04.04.2026 та долучених до них документів. Відтак, ОСОБА_1 наголошує на тому, що він вини не визнає, оскільки не відмовлявся від медичного огляду, прослідував до медичного закладу, де здав аналізи, близько 15-25 мл. сечі, однак більше не зміг здати, чого їм не вистачило для проведення аналізу, після чого він хотів здати кров, але йому відмовили та лікар склав документи під тиском поліції.

Захисник Руденко С.О. у судовому засіданні (в режимі ВКЗ) вину свого підзахисного категорично заперечив, звернувши увагу на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від медичного огляду, прибув у лікарню, де придбав і неодноразово вживав воду, виконував усі інструкції поліцейських, а також він здав біологічний матеріал, якого лікарю виявилося недостатньо, проте більше здати аналізу ОСОБА_1 не зміг, після чого хотів здати кров, у чому йому незаконно відмовили. Однак, дані дії патрульні поліцейські розцінили, як відмову від здачі матеріалу. Також, як убачається із відеозапису, що лікар діяв по інструкції поліції, повідомивши, що склав висновок, як сказав зробити командир поліції. Відтак, захисник Руденко С.О. просив закрити провадження у справі за відсутністю вини ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні. Крім того, адвокат Руденко С.О. у судовому засіданні (в режимі ВКЗ) підтримав та просив урахувати раніше направлене ним до суду клопотання про закриття адміністративного провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, мотиви наведеного клопотання про закриття адміністративного провадження зводяться до того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду та прослідував разом із поліцейськими до КНП «Буська центральна районна лікарня», де він сумлінно виконував вказівки та здав біологічний матеріал (сечу) для проведення аналізу, але йому медики повідомили про недостатність об`єму для дослідження. Після цього, ОСОБА_1 придбав у аптеці воду, яку неодноразово вживав та повторно намагався здати сечу, але знову не зміг цього зробити, а також просив лікаря по іншому його дослідити на стан наркотичного сп`яніння, зокрема здати кров, в чому йому медичні працівники відмовили, порушивши п. 12 Розділу ІІІ Інструкції МВС і МОЗ №1452/735 від 09.11.2015, повідомивши, що треба пів літри сечі для аналізу. Крім того, захисник покликався на те, що лікар відмовлявся вказувати, що в ОСОБА_1 є наркотичне сп`яніння та складати про це документи, однак на вказівку командира поліції склав документи про відмову ОСОБА_1 від здачі аналізів та повідомив поліцейських, що написав такий висновок, як сказав ваш командир. Крім того, захисник звертає увагу на те, що мало місце порушення ч. 4 ст. 266 КУпАП, оскільки підстави для направлення на огляд стали відомі о 13:50 год, а отже після 15:50 год. минуло більше двох годин, а тому всі вимоги про проведення огляду та здачу матеріалу захисник вважає недійсними, з огляду на ч. 5, ч. 6 ст. 266 КУпАП. Відтак, захисник просив закрити провадження в справі за відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Згідно положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяння ОСОБА_1 містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602159 від 27.02.2026, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці; неприродня блідість обличчя; зіниці очей, які не реагують на світло) та подальшу його відмову від проходження такого огляду в медичному закладі під відеозапис на відеокамеру; письмовим направленням поліцейського ОСОБА_2 від 27.02.2026 до КНП «Буська ЦРЛ» для визначення стану наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 згідно виявлених поліцейським ознак такого сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці; неприродня блідість обличчя; зіниці очей, які не реагують на світло), що мало місце 27.02.2026 року о 14:00 годин, а також медичним висновком лікаря КНП «Буська ЦРЛ» ОСОБА_3 за №20 від 27.02.2026, із якого слідує, що ОСОБА_1 категорично відмовився від здачі сечі на аналіз для проведення дослідження на наявність наркотиків. Окрім того, вина ОСОБА_1 в скоєному правопорушенні доводиться неоспореною ним постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6735017 від 27.02.2026, якою підтверджено те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «AUDI Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю 80 км/год у населеному пункті в с. Новий Милятин, порушивши встановлені обмеження швидкості руху більше, ніж на 50 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Окрім вищенаведеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться також долученими до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалами відеофіксації правопорушень (диски DVD-R), із яких слідує, що ОСОБА_1 було зупинено на автодорозі М06 Київ-Чоп у межах населеного пункту села Новий Милятин Золочівського району Львівської області, оскільки він перевищив дозволену швидкість руху, керуючи транспортним засобом марки «AUDI Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в населеному пункті зі швидкістю руху 80 км/год, про що він згодом визнав та не заперечував указаного факту. Крім того, в ході встановлення особи ОСОБА_1 працівниками поліції виявлено в нього ознаки наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці; неприродня блідість обличчя; зіниці очей, які не реагують на світло), проти чого він заперечував. Однак, у ході зняття сумнівів у цій підозрі поліцейський, перевір`яючи зіниці очей ОСОБА_1 на світло ліхтарика, все таки встановив, що такі дійсно не реагували на світло, внаслідок чого поліцейськими було запропоновано водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі (КНП «Буська ЦРЛ»), від чого ОСОБА_1 спершу відмовлявся від такого огляду протягом близько 30 хв, уникаючи такого освідування через його незгоду із виявленою підозрою працівників поліції, а також з огляду на те, що він не може залишити маму в автомобілі на місці зупинки. Однак, в подальшому на незмінність позиції поліцейських, ОСОБА_1 погодився та був доставлений ними до найближчого медичного закладу КНП «Буська ЦРЛ», де починав проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак, на вимогу медичного працівника та працівників поліції, неодноразово не зміг здати сечу для проведення дослідження, мотивувавши відсутністю у нього фізіологічної потреби. При цьому, працівники поліції неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 , що такі його дії будуть розцінюватися, як спроба уникнення, аналогічно відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, що тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП, а лікар КНП «Буська ЦРЛ», у свою чергу, пояснював, що здача сечі є складовою частиною огляду на стан наркотичного сп`яніння, і така симуляція може бути використана проти нього, а тому неодноразово пропонував ОСОБА_1 спробувати та здати сечу для проведення аналізу. Зокрема, як об`єктивно слідує із дослідженого відеозапису, що поліцейські неодноразово надавали ОСОБА_1 можливість для здачі сечі, які він фактично проігнорував та всіляко затягував час такого обстеження, перебуваючи в лікарні близько 2 годин та на неодноразові пропозиції поліцейських та медичного персоналу лікарні здати аналіз сечі, ОСОБА_1 цього не зробив, формально повторюючи про те, що він не відмовляється.

Натомість, поведінку ОСОБА_1 , яка виразилась у начебто не у змозі ним протягом двох годин здати біологічний матеріал для проведення дослідження у зв`язку з фізіологічною неможливістю, суд оцінює критично, як таку, що спрямована на навмисне затягування часу з метою проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі після сливу двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, а відтак як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Враховуючи наведене, фізіологічні властивості людського організму, а також той факт, що ОСОБА_1 було надано достатньо часу для здачі аналізів та останній не висловлював потреби збільшити такий час, дії лікаря та поліцейських в даній ситуації відповідають вимогам закону, а тому суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Разом із тим, доводи сторони захисту про те, що лікарем не було запропоновано надати зразки іншого біологічного середовища для проведення лабораторного дослідження, суд, враховуючи відсутність об`єктивних обставин, які б перешкоджали останньому в умовах медичного закладу здати біологічний зразок у вигляді сечі, розцінює як форму захисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того, суд вважає помилковими доводи захисника ОСОБА_4 на порушення працівниками медичного закладу вимог п. 12 Розділу ІІІ Інструкції №1452/734 від 09.11.2015 року (для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу), оскільки вказані вимоги застосовуюся у випадку, коли особа перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, а не під час огляду особи з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Подібні правові висновки викладені у постановах Львіського апеляційного суду від 12 квітня 2024 року в справі №463/11254/23 та від 13 серпня 2025 року в справі №450/1882/25, де Суд виснував, що покликання захисника на недотримання працівниками медичного закладу вимог Розділу ІІІ Інструкції №1452/734 від 09.11.2015 року є голослівними, оскільки вказані вимоги застосовуюся при ДТП у випадку, коли особа перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами (п. 13 розділу ІІІ Інструкції №1452/734 від 09.11.2015), а не під час огляду особи з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Поряд з тим, у вказаній Інструкції не передбачено, що особа, доставлена для проходження огляду на стан сп`яніння, має право вибирати, зразки якого біологічного середовища слід надати для дослідження. Відтак, такий вибір здійснює лікар, що проводить огляд. При цьому враховується, які саме зразки біологічного середовища можна дослідити у цьому закладі охорони здоров`я, а також швидкість проведення дослідження. При цьому, доводи апелянта про фізичну неможливість здати вказане біологічне середовище не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з представленого суду відео, що водій не заявляв про неможливість здати сечу, а певний період часу нібито намагався її здати, тим самим вводячи в оману лікаря та поліцейських, які очікували завершення здачі освідуваною особою необхідного біологічного середовища для проходження огляду. Не ґрунтується на матеріалах справи і покликання на те, що огляд на стан сп`яніння було здійснено після спливу двох годин оскільки йому ставиться у провину відмова від проходження огляду, а не керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, відтак здійснення фіксування відмови від проходження огляду о 00 год. 04 хв. з подальшим складенням протоколу жодним чином не є порушенням вимог ст. 266 КУпАП, як про це зазначає апелянт.

Крім того, подібні правові висновки викладені у постановах Львіського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року в справі №462/4581/24, від 09 серпня 2024 року в справі №438/792/24, від 17 листопада 2025 року в справі №462/4403/25, від 06 березня 2026 року в справі №457/40/26.

Зокрема, в справі №457/40/26, суд апеляційної інстанції критично оцінив твердження водія про те, що він не відмовлявся від огляду, а не міг здати сечу, пив воду, тим самим вводячи в оману лікаря та поліцейських, які очікували завершення здачі освідуваною особою необхідного біологічного середовища для проходження огляду, розцінивши таку його поведінку в Трускавецькій міській лікарні щодо ненадання ним матеріалу для проведення тестування протягом двох годин, як відмову від проходження тестування на стан наркотичного сп`яніння та спосіб уникнення відповідальності, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що водій за станом здоров`я не міг здати такий матеріал для аналізу. Категоричне невизнання своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того, у постанові Львівського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року в справі №462/4581/24, Суд вважає надуманими мотиви відмови (останній не зміг надати для аналізу сечу) від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки останньому з боку працівників поліції була висловлена законна вимога, за невиконання якої законом передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, у постанові Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року в справі №438/792/24, апеляційний суд вважав надуманими мотиви відмови водія (останній не міг на дати для аналізу сечу) від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки йому працівниками поліції була висловлена законна вимога, за невиконання якої законом передбачено адміністративну відповідальність. Апеляційний суд, досліджуючи матеріали справи приходить до обґрунтованого переконання про те, що водій у медичному закладі при проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння перебував у свідомості, доказів наявності захворювань, пов`язаних із неможливістю здачі біологічного матеріалу сечі, суду не надав, лікарю про такі не вказував, а тому висновки суду першої інстанції про те, що така поведінка водія у вигляді ніби-то неможливості здати сечу протягом тривалого періоду часу (близько двох годин) для проведення дослідження, - свідчить про відмову останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Крім того, як вбачається із постанови Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року в справі №462/4403/25, що факт скоєння водієм інкримінованого йому правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції виявлено 12 червня 2025 року о 21:21 год., якого о 23:16 год. доставлено в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень». Однак, станом на 01 год. 05 хв. необхідне біологічне середовище водій так і не здав, що було розцінено лікарем як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, адже відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Оскільки з моменту зупинки автомобіля та виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння до моменту, коли він мав здати необхідне біологічне середовище, минуло відведені законодавцем дві години, а тому його дії були розцінені лікарем, як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Із таким висновком лікаря погодився суддя суду першої інстанції, з ним також погоджується і апеляційний суд, розцінюючи дії водія, який протягом відведеного часу не міг здати сечу для проведення необхідного дослідження, як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому доводи апелянта про фізичну неможливість здати вказане біологічне середовище не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається із представленого суду відео, що водій певний період часу нібито намагався здати сечу, пив воду, тим самим вводячи в оману лікаря та поліцейських, які очікували завершення здачі освідуваною особою необхідного біологічного середовища для проходження огляду. Враховуючи те, що поведінка водія унеможливлювала проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що водій фактично відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Отже, на думку суду, доводи ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Руденка С.О. про фізичну неможливість здати вказане біологічне середовище (сечу), на думку суду, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається із досліджених судом відеозаписів, що ОСОБА_1 не заявляв про неможливість здати сечу, а певний період часу нібито намагався її здати, тим самим вводячи в оману лікаря та поліцейських, які очікували завершення здачі освідуваною особою необхідного біологічного середовища для проходження огляду.

Крім того, захисник Руденко С.О. у поданому клопотанні про закриття адміністративного провадження покликався на порушення в цій справі ч. 4 ст. 266 КУпАП, зокрема, що підстави для направлення ОСОБА_1 на огляд стали відомі о 13:50 год, а отже через дві години (після 15:50 год.) всі вимоги щодо проведення огляду та здачу матеріалу захисник вважає неправомірними, а їх результати, з огляду на ч. 5, ч. 6 ст. 266 КУпАП, є недійсними.

Проте, суд не погоджується із такими доводами захисника Руденка С.О. в цій частині, оскільки вони не ґрунтується на матеріалах справи і покликання на те, що огляд на стан сп`яніння було здійснено після спливу двох годин з моменту встановлення підстав для його проведення спростовується тим, що ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу КНП «Буська ЦРЛ» о 14 год. 31 хв., після чого була розпочата процедура його освідування на стан наркотичного сп`яніння. Водночас, відведені для здійснення огляду дві години закінчились о 16 год. 31 хв. При цьому, ОСОБА_1 ставиться у провину не керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а відмова від проходження огляду, а тому здійснення фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження огляду о 16 год. 31 хв. із подальшим складенням протоколу жодним чином не є порушенням вимог ст. 266 КУпАП, як про це зазначає адвокат Руденко С.О.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Львівського апеляційного суду від 19 січня 2024 року в справі №466/7913/23, від 12 квітня 2024 року в справі №463/11254/23.

Інші доводи сторони захисту, зокрема щодо складення лікарем за вказівкою командира поліції медичних документів про наркотичне сп`яніння ОСОБА_1 , приймання ним ліків проти високого тиску, а також долучені медичні документи на підтвердження незадовільного стану здоров`я його матері, на думку суду, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява №63566/00, § 23).

Крім того, слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Відтак, досліджені та перевірені вищенаведеними доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011).

Отже, із представлених вище доказів, які у своїй сукупності є логічними та послідовними, об`єктивно убачається те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вина в скоєнні повністю доведена та підтверджена належними і достовірними доказами, а тому його слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння із використанням технічних засобів відеозапису.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

Таким чином, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, яке є безальтернативним, спрямованим на виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень.

Крім того, оскільки відносно правопорушника винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відтак у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави, що відповідає положенню ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 34, 35, 40-1, 130, 245, 266, 268, 279, 280, 283, 284, 288, 299, 301, 304, 307, 308 КУпАП, суддя:

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі оскарження - після залишення скарги без задоволення.

Повний текст постанови складено: 24.04.2026 року.

Суддя І. Б. Кос