Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №336/11998/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/11998/25

Номер провадження: 1-кп/336/748/2026

В И Р О К

Іменем України

24 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100007763 від 12.11.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривмй Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, у військовому званні солдат, стрільця 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

в с т а н о в и в:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 03.11.2025 №358 солдат ОСОБА_4 вважається таким, що приступив до виконання обов`язків на посаді стрільця 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вимог ст.ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов`язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Статтями 29, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Статтею 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїми військовими званнями начальниками є військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.

В свою чергу, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

12 листопада 2025 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, перебуваючи у місці служби, а саме в місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ, що розташовані у АДРЕСА_2 , т.в.о. командира стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ – командир 3 стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони Центральної бази забезпечення пально-мастильними матеріалами НГУ, військова частина НОМЕР_2 НГУ) військової частини НОМЕР_1 НГУ старший лейтенант ОСОБА_7 віддав наказ, направлений на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_3 оброгп Національної гвардії України №3480дск від 11.11.2025, щодо проведення заміни особового складу на об`єктах виконання завдань, відповідно до якого стрільцю 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ солдату ОСОБА_4 наказано вибути зі складу охорони і оборони міжнародного аеропорту «ЗАПОРІЖЖЯ» до складу ротної групи 23 оброгп, яка перебуває в оперативному підпорядкуванні 3 броп в районі АДРЕСА_3 з подальшим виконанням поставлених бойових завдань.

Після цього солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом та з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених вище статутних вимог, умисно не виконав наказ начальника.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України ст.ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у присутності т.в.о. командира стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ – командира 3 стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони Центральної бази забезпечення пально-мастильними матеріалами НГУ, військова частина НОМЕР_2 НГУ) військової частини НОМЕР_1 НГУ старшого лейтенанта ОСОБА_7 , який відповідно до вимог ст.ст. 29, 31, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України є для нього начальником за службовим становищем та військовим званням, та інших військовослужбовців зазначеної військової частини, відмовився виконувати наказ т.в.о. командира стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ – командира 3 стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони Центральної бази забезпечення пально-мастильними матер матеріалами НГУ, військова частина НОМЕР_2 НГУ) військової частини НОМЕР_1 НГУ старшого лейтенанта ОСОБА_7 , направлений на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_3 оброгп Національної гвардії України №3480дск від 11.11.2025 щодо проведення заміни особового складу на об`єктах виконання завдань, відповідно до якого стрільцю 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ солдату ОСОБА_4 наказано вибути зі складу охорони і оборони міжнародного аеропорту «ЗАПОРІЖЖЯ» до складу ротної групи 23 оброгп, яка перебуває в оперативному підпорядкуванні 3 броп в районі АДРЕСА_3 з подальшим виконанням поставлених бойових завдань, хоча об`єктивно міг та зобов`язаний був виконати цей наказ начальника.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав частково, повідомив, що не відмовлявся від проходження військової служби взагалі, готовий нести службу і бути корисним Збройним Силам України, але не готовий безпосередньо приймати участь в бойових діях. Від виконання наказу відмовився, бо не мав належної бойової підготовки та за своїми психологічними якостями не готовий вбивати людей. Від дачі показів в якості обвинуваченого ОСОБА_4 відмовився.

Окрім часткового визнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 402 КК України, вина ОСОБА_4 також підтверджується письмовими доказами та відеозаписом факту відмови від виконання наказу, які були досліджені в судовому засіданні, а також показами свідків наданими в суді.

Так, допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_7 , т.в.о. командира стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ показав, що в листопаді 2025 року він отримав бойове розпорядження командира про направлення солдата ОСОБА_4 у відрядження у відповідний «сектор» для виконання бойових завдань. Солдат ОСОБА_4 пройшов необхідне навчання і був забезпечений всім необхідним, в тому числі зброєю і спорядженням. Події відбувались на території Запорізького аеропорту. Ним було зачитано наказ ОСОБА_4 в голос в присутності декількох інших військовослужбовців та під відеозапис. На це ОСОБА_4 так само в присутності інших військовослужбовців і під відеозапис пояснив, що наказ йому зрозумілий і відмовився виконувати наказ. Свою відмову мотивував тим, що він може виконувати різну господарську роботу в тилу, а приймати участь безпосередньо в бойових діях не може. До цього будь-яких скарг від ОСОБА_4 не було.

Світок ОСОБА_8 , допитаний в судовому засіданні, показав, що перебуває на посаді заступника командира роти у військовій частині НОМЕР_1 НГУ. Мобілізований ОСОБА_4 після проходження 2-місячної базової військової підготовки був переведений до їх стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ. Після прибуття до роти, був курс адаптації. 12 листопада 2025 року надійшло бойове розпорядження командування про переміщення солдата ОСОБА_4 до району виконання завдань. Т.в.о. командира роти ОСОБА_7 в присутності його і декількох інших військовослужбовців зачитав наказ ОСОБА_4 . Один з військовослужбовців здійснював відеозапис на мобільний телефон з позначкою дати і часу. Наказ був доведений в чіткій і зрозумілій формі. ОСОБА_4 відмовився виконувати наказ, мотивувавши тим, що готовий проходити військову службу, але без виконання бойових завдань через морально-психологічні причини, не може вбивати людей.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 , лікар медичного пункту військової частини НОМЕР_1 показав, що має вищу медичну освіту та наприкінці осені 2025 року він проводив медичний огляд солдата ОСОБА_4 перед оголошенням останньому бойового наказу. Під час огляду будь-яких скарг та патологій у ОСОБА_4 виявлено не було. Раніше ОСОБА_4 за медичною допомогою до медичного пункту не звертався. Після проведеного огляду командир роти ОСОБА_7 в присутності інших військовослужбовців зачитав ОСОБА_4 бойовий наказ про висунення до місця виконання бойових завдань. Під час оголошення наказу здійснювався відеозапис. ОСОБА_4 відмовився виконувати наказ, пояснивши, що згоден проходити військову службу в тилу та виконувати не бойові завдання, приймати участь в бойових діях відмовляється.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , водій 2 відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ показав, що наприкінці 2025 року у розташуванні стрілецької роти командир роти ОСОБА_7 зачитував бойовий наказ солдату ОСОБА_4 про відправку його на Донецький напрямок для виконання бойових завдань. ОСОБА_4 відмовився виконувати наказ, а саме зазначив, що відмовляється приймати участь в бойових діях, а готовий виконувати інші не бойові завдання. Безпосередньо він мав відвозити ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , водій у військовій частині НОМЕР_1 НГУ показав, що в аеропорту м. Запоріжжя був свідком того, як солдат ОСОБА_4 відмовився виконувати наказ командира про висунення до місця виконання бойового завдання. Командир роти ОСОБА_7 запросив його зняти на відео процес оголошення наказу, який він здійснював на власний мобільний телефон. Наказ був сформульований чітко і зрозуміло, солдату ОСОБА_4 було видано автомат, каску, бронежилет, аптечку та все необхідне. Присутні були декілько інших військовослужбовців. Солдат ОСОБА_4 відмовився виконувати наказ, мотивуючи своїм психологічним станом.

Свідок ОСОБА_12 , допитаний в судовому засіданні, показав, що займає посаду старшого офіцера відділення психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 НГУ. Також свідок показав, що в листопаді 2025 року солдат їхньої частини ОСОБА_4 , в його присутності та присутності інших військовослужбовців відкрито відмовився виконувати наказ командира роти. Наказ був доведений в зрозумілій формі. Свою відмову ОСОБА_4 мотивував тим, що не готовий приймати участь в бойових діях. Він, як психолог не виявив законних підстав для відмови від виконання завдання. Безпосередньо він із ОСОБА_4 не спілкувався, але від психолога ОСОБА_13 отримав інформацію, щодо психологічного стану ОСОБА_4 та законних підстав не виконувати наказ в нього не було. Не готовність приймати участь в бойових діях не є законною підставою не виконувати наказ командира.

Судом також досліджено письмові матеріали та відеозапис факту відмови від виконання наказу солдатом ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу огляду від 17.11.2025 слідчим ТУ ДБР у м. Мелітополі оглянуто оптичний диск для лазерних систем зчитування формату CD-R «HP» (52х Speed, 700 MB, 80 min), який є додатком до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГУ солдатом ОСОБА_4 , на відеозаписі зафіксовано факт оголошення т.в.о. командира стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_7 наказу, направленого на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_3 оброгп Національної гвардії України №3480 дск від 11.11.2025 щодо проведення заміни особового складу на об`єктах виконання завдань, відповідно до якого стрільця 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ солдату ОСОБА_4 наказано вибути зі складу охорони і оборони міжнародного аеропорту «Запоріжжя» до складу ротної групи 23 оброгп, яка перебуває в оперативному підпорядкуванні 3 броп в районі АДРЕСА_3 з подальшим виконанням поставлених бойових завдань. Після доведення наказу, солдат ОСОБА_4 представився та заявив, що наказ йому зрозумілий та він не готовий його виконувати з причин не готовності виїжджати до зони бойових дій з психологічних намірів, не готовий психологічно стріляти в людей та по релігійним причинам також не готовий вбивати людей. ОСОБА_4 заявив, що готовий служити народу Україну, виконувати накази не в зоні бойових дій, виконувати будь-яку роботу для захисту України, фізичні, логістичні роботи, роботи пов`язані зі зв`язком, але не готовий виконувати бойові завдання в зоні бойових дій, тому що вважає себе там безкорисним бо не зможе виконати бойове завдання з психологічних підстав і вистрілити в людину. Зазначений оптичний диск визнаний речовим доказом у справі.

В судовому засіданні переглянутий відеофайл на зазначеному оптичному диску, на якому зафіксовано факт оголошення т.в.о. командира стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_7 наказу солдату ОСОБА_4 в присутності інших військовослужбовців, зафіксовано факт відмови виконувати наказ, а також пояснення ОСОБА_4 щодо причин відмови. Обставини, зазначені в протоколі огляду оптичного диску, відповідають переглянутому відеозапису.

Також судом досліджено Бойовий наказ командира стрілецької роти (резервної) НОМЕР_3 обропг Національної гвардії України КСП – Запоріжжя від 12.11.2025 09:00, яким наказано вибути стрільцю 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_4 зі складу охорони і оборони міжнародного аеропорту «Запоріжжя» до складу ротної групи 23 оброгп в оперативному підпорядкуванні 3 броп в районі АДРЕСА_3 та приступити до виконанням поставлених бойових завдань.

Крім того, досліджено інші письмові докази:

-копія відомості ознайомлення солдата ОСОБА_4 за статтями розділу ХІХ «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби» Кримінального кодексу України;

-копія військового квитка ОСОБА_4 ;

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 171 від 03.06.2025, яким тимчасово покладено обов`язки командира стрілецької роти (резервної) на лейтенанта ОСОБА_7 ;

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 128 від 30.04.2025, яким лейтенанта ОСОБА_7 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, на посаду командира 3-го стрілецького взводу стрілецької роти;

-витяг з бойового розпорядження командира НОМЕР_3 оброгп НГУ від 11.11.2025 № 3480дск, відповідно до якого зазначено бойове завдання: з метою посилення бойових спроможностей підрозділівв Національної гвардії України в операційній зоні УВ (с) «Схід», здійснити поповнення ротної груп 23 оброгп, яка виконує бойові (спеціальні) завдання в оперативному підпорядкуванні командира 3 броп, з розрахунку: Командиру ср (р) перемістити солдата ОСОБА_4 з аеропорту Запоріжжя до складу ротної групи 23 оброгп в оперативному підпорядкуванні коман дира НОМЕР_4 броп в районі Василівка та приступити до виконання поставлених бойових завдань;

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 270 від 22.08.2025, яким зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення та призначено солдата запасу ОСОБА_4 на посаду стрільця 1-го відділення 3-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону;

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 358 від 03.11.2025, відповідно до якого уважати таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою солдата ОСОБА_4 , за посадою стрільця 2-го відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької (резервної);

-відповідно до досліджених судом службової характеристики, психологічної характеристики та медичної характеристики солдат ОСОБА_4 характеризувався позитивно, займаній посаді відповідав; мінімально відповідав вимогам, що пред`являються до військовослужбовців в умовах бойової діяльності, в групі посиленої психологічної уваги не перебував; за медичною допомогою не звертався, дані щодо звернення до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога відсутні;

-відповідно до довідки про медичний огляд від 12.11.2025 солдат ОСОБА_4 скарг не пред`являв, дані про гостру патологію відсутні;

-копія витягу з наказу начальника навчального центру імені Василя Вишиваного НГУ №1339 від 01.11.2025, відповідно до якого вважати таким, що засвоїв програму «Базової загальновійськової підготовки» солдата ОСОБА_4 . За старанність, сумлінне виконання службових обов`язків, , високі показники у навчанні, зразкову військову дисципліну – нагороджено грамотою.

Дослідженими судом показами свідків, відеозаписом та письмовими доказами підтверджено факт непокори, а саме відмови ОСОБА_4 від виконання наказу начальника, а також спростовано доводи обвинуваченого щодо його неналежної військової підготовки та перебування у особливому психологічному стані, що заважав йому виконати наказ.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. ст. 65 – 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, при визначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, обставини вчинення кримінального правопорушення, фактично вчинені обвинуваченим дії, ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні злочину визнав частково, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має зареєстроване та постійне місце проживання, позитивно характеризувався по службі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, виявляє бажання продовжити проходження військової служби.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах санкції ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України в мінімальному розмірі з реальним відбуванням покарання.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, а саме призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті або зі звільненням від реального відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Призначене судом покарання, на переконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 слід продовжити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлявся, судові витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368 – 371, 373, 374, 395, ч. 15 ст. 615 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

В строк відбування покарання зарахувати час перебування обвинуваченого під вартою з 12.11.2025 до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити до дня набрання вироком законної сили.

Речовий доказ: оптичний диск для лазерних систем зчитування формату CD-R «HP» (52х Speed, 700 MB, 80 min), на якому міститься відеозапис факту відмови ОСОБА_4 від виконання наказу та який долучений до матеріалів кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1