Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №643/1877/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/1877/26 Головуючий суддя І інстанції Довготько Т. М.

Провадження № 22-ц/818/2955/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: інших фактів, з них:.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Романової Ганни Вячеславівни на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року у справі за заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в :

Представник заявників ОСОБА_4 звернулася до суду із вищевказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У поданій заяві заявник просить встановити факт, що належна ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по 1/3 частині кожному квартира АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності на житло від 23.12.1997, виданого фірмою «Аудит-Куп`янськ», зареєстрована Куп`янським бюро технічної інвентаризації і записана у реєстрову книгу №114 за реєстровим номером 15347.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року цивільну справу передано на розгляд до Основ`янського районного суду м.Харкова за підсудністю.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою представник ОСОБА_1 – адвокат Романова Г.В. просить скасувати ухвалу та направити для подальшого розгляду до Салтівського районного суду м. Харкова .

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Нормами статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Оскільки, тимчасове місце проживання Заявників на цей час відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.12.2022 року № 6343-5002440033, від 05.12.2023 року № 6343-5003058787 та від 18.04.2024 року № 6343-5003242176 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є: АДРЕСА_2 , то таким чином, дана справа підсудна Салтівському районному суду міста Харкова, а заява про встановлення факту, що має юридичне значення від 02 лютого 2026 року, була подана до суду з урахуванням вимог ч.1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Передаючи справу за підсудністю до Основ`янського районного суду міста Харкова, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна. Оскільки з 01.05.2023 територіальну підсудність судових справ Куп`янського міськрайонного суду Харківської області віднесено до Основ`янського районного суду міста Харкова, тому ця справа підсудна Основ`янському районному суду м. Харкова.

При цьому суд першої інстанції покликався на правові висновки, які були висловлені у постановах КЦС у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, постанові від 27 березня 2019 року у справі № 646/8916/17 , Постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року по справі № 61-14226св19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021р. по справі № 911/2390/18, у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Суд у нерелевантний спосіб врахував вказані правові висновки щодо виключної підсудності справ щодо нерухомого майна, оскільки вони стосуються виключно позовного провадження, а не заяв про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регулюється Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, у тому числі, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності те меж судового розгляд (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно зі ст. 125 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Він реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).

Як вже було зазначено, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України підсудність справ окремого провадження про встановлення фактів, що має юридичне значення, визначається за місцем проживання фізичної особи - заявника. Заява про встановлення юридичного факту не є спором щодо нерухомого майна, як помилково зазначив суд першої інстанції, а тому положення процесуального закону про виключну підсудність, які передбачені ч. 1 ст. 30 ЦПК України в даному випадку не застосовуються. Наведені з цього приводу доводи скарги є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналіз змісту п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України дає підстави для висновку, що для передачі справи за територіальною юрисдикцією суд повинен встановити обставини, які вказують на відсутність у суду, до якого звернувся заявник, компетенції на розгляд заяви, а також наявність такої компетенції у іншого суду, до якого така заява передається судом.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Передаючи справу за підсудністю до Основ`янського районного суду м. Харкова, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подана до суду представником заявників Романовою Г.В. в порядку окремого провадження заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не є позовом у розумінні ст. 30 ЦПК України, а тому встановлені нею імперативні норми про виключну підсудність не застосовуються до справ окремого провадження, відтак діють правила щодо визначення підсудності, передбачені вимогами ст. 316 ЦПК України.

Відтак висновок суду першої інстанції про те, що справа за цим позовом не підсудна Салтівському районному суду м. Харкова, прямо суперечить нормі 316 ЦПК України, яка підлягала застосуванню.

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про передачу справи на розгляд Основ`янському районному суду м. Харкова постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою, відповідно до пункту 4 частини 1статті 379 ЦПК України, для її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382, 389 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Романової Ганни Вячеславівни задовольнити.

Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Салтівського районного суду м.Харкова.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.

Головуючий суддя В.Б. Яцина.

Судді колегії Н.П.Пилипчук.

О.Ю.Тичкова.