Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №351/1473/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/1473/25

Провадження № 22-ц/4808/830/26

Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Городенківського районного суду від 20 лютого 2026 року під головуванням судді Андріюк І.Г. в м. Городенка,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2021 ОСОБА_1 встановив на свій мобільний телефон мобільний додаток monobank у якому підписав Анкету-заяву про відкриття поточного рахунку. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 15 000 грн на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Тобто АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв`язку з порушенням умов договору про надання банківських послуг у відповідача виникла заборгованість станом на 04.06.2025 у розмірі 37051,48 грн яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).

Просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.12.2021 у розмірі 37051,48 гривень.

Рішенням Городенківського районного суду від 20 лютого 2026 року задоволено частково позов АТ «Універсал Банк».

У апеляційній скарзі представник АТ «Універсал Банк»посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Однак, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Враховуючи те, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком висновку, що відповідач був ознайомлений саме з його мови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.

Підписанням анкети-заяви цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank 11.12.2021 відповідач підтвердив отримання примірника договору в мобільному додатку monobank; ознайомлення та згоду з умовами договору; укладання договору; та зобов`язався виконувати умови договору.

Клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил

Посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».

Також у суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті банку про що було зазначено останнім у позовній заяві.

Крім цього, у разі якщо доказ є публічно доступним, то в учасників справи немає необхідності та обов`язку долучати такий доказ у паперовому вигляді до матеріалів справи.

Будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад висновок експертизи про невірність наданого банком розрахунку.

Тому відсутні законні підстави піддавати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Просить скасувати рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що між АТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг Monobank від 11.12.2021, згідно якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000 гривень.

Вищевказане підтверджується копією анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, Формою підтвердження електронного документу, запевненням клієнта до договору про надання банківських послуг monobank, довідкою про наявність рахунку від 04.06.2025 (картка Platinum 444111хххххх4985, активна до 11/28), довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 04.06.2025.

В анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом із умовами та правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю Анкету-заяву, ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у гривні на його ім`я НОМЕР_1 , а також встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному застосунку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом. Клієнт засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним відкритим ключем, що буде використовуватись ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Погодився з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення клієнта до договору, з підписанням якого в мобільному застосунку договір набуває чинність.

ОСОБА_1 підписав 11.12.2021 анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Позивач визначив у розрахунку, що станом на 08.09.2025 відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 53 443,24 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).

Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Задовольняючи частково позов АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції дійшов висновку, що дії позивача є неправомірними, оскільки обчислення суми заборгованості в розмірі, визначеному позивачем, відбулося шляхом збільшення тіла кредиту на розмір відсотків. Заборгованість за відсотками щомісячно погашалась банком за рахунок кредитних коштів. При цьому, про стягнення нарахованих процентів позивач вимог не заявляв.

Надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» не містять підпису відповідача, тому немає підстав вважати, що відповідач погодився на списання процентів за рахунок коштів кредиту та понад встановлений кредитний ліміт.

Таким чином, суд першої інстанції вказав, що заборгованість за тілом кредиту в розмірі 37 051,48 гривень розрахована безпідставно.

Суд першої інстанції зазначив що, максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 15 000 гривень, що підтверджено матеріалами справи, а видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено.

Оскільки відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту, однак отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, тому з ОСОБА_1 на користь АТ «УніверсалБанк» суд стягнув заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15 000 грн.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов з врахуванням висновку, який зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 345/2633/20 (провадження № 61-494св21).

З такими висновками суду першої інстанції погоджується також колегія суддів апеляційного суду.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем було додано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank станом на 27 листопада 2021 року, які не підписані відповідачем. Доказів того, що саме ці умови і правила обслуговування розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними немає.

Суд першої інстанції зауважив, що роздруківка із сайту позивача та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а саме банку, який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Щодо долученого до матеріалів справи паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank, то суд першої інстанції оцінив його з урахуванням позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, згідно з якою потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитовця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За таких обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду встановив підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц (провадження №61- 13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19 (провадження №61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

У даному випадку паспорт споживчого кредитування, який у Законі України «Про споживче кредитування» трактується як інформація, яка надається споживачеві перед укладенням договору про споживчий кредит, в силу згаданої позиції Верховного Суду може свідчити тільки про ознайомлення відповідача з можливістю зміни умов кредитування, надання можливості порівняти різні пропозиції кредитодавця, та не може бути підтвердженням того, на які саме умови він пристав.

Посилання апелянта на те, що у суду під час ухвалення рішення був безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті банку, що було зазначено останнім у позовній заяві, не можуть впливати на правильність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому саме на сторону покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції належним чином з`ясовано обставини справи, досліджено подані до суду докази і надано їм належну правову оцінку.

Згідно пояснення до виписки про рух коштів на рахунку за договором № б/н від 11.12.2021 року, укладеним між Універсал Банком та ОСОБА_1 , заборгованість за наданим кредитом становить 37 051,48 гривні. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 15 000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 22 051,48 грн, яка виникла у зв`язку з тим, що у випадку, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсотках до погашення, по неустойці. У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, тому виникла заборгованість.

У розрахунку за договором № б/н від 11.12.2024 року, укладеним між Універсал Банком та ОСОБА_1 відображена процентна ставка (поточна) - 37,2 %, що на місяць становить 3,1 % та відповідає умовам підписаної анкети-заяви, з якими відповідач погодився та сплачував заборгованість за нарахованими процентами.

З 10.04.2024 процентна ставка зменшена до 34,8 %, що на місяць становить 2,9 %, доказів погодження такої відсоткової ставки матеріали справи не містять.

Остання сума погашення відповідачем за наданим кредитом мала місце 20.06.2024 на суму 1,00 грн. Позивач просив стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 37 051,48 гривень.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що у залишок поточної заборгованості за наданим кредитом банком включено нараховані відсотки 30.06.2024, 31.07.2024, 31.08.2024, 30.09.2024, 01.10.2024, 01.11.2024 на загальну суму 4 385 грн і визнав такі дій позивача неправомірними, оскільки обчислення суми заборгованості в такому розмірі відбулося шляхом збільшення тіла кредиту на розмір відсотків. Заборгованість за відсотками щомісячно погашалась банком за рахунок кредитних коштів. За змістом позовних вимог позивача ним про стягнення нарахованих процентів вимог не заявлялося. При цьому договором встановлено, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику складав 15 000 грн.

В зв`язку з вищенаведеним, у суду виникли обґрунтовані підстави піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу і судом правильно та з наведенням відповідної мотивації позов задоволено саме в розмірі 15 000 грн і стягнуто з відповідача на користь банку.

Колегія апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції було належним чином досліджено механізм отримання банківських послуг відповідачем, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами та правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Городенківського районного суду від 20 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 24 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.О. Томин О.В. Пнівчук