Додаткове рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №353/55/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/55/25

Провадження № 22-з/4808/35/26

Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Щадей Надії Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Голуба Григорія Степановича на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна особистою власністю,

в с т а н о в и в:

23 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Просив визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га (кадастровий номер: 2625686201:13:044:0017), призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та стягнути судові витрати.

28 лютого 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна особистою власністю.

Просила визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер: 2625686201:13:044:0017), призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) особистою власністю ОСОБА_2 та стягнути судові витрати.

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину:

- житлового будинку загальною площею 45,7 квадратних метрів з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 215638426256);

- земельної ділянки площею 0,25 га, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625686201:13:044:0017.

Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину:

- житлового будинку загальною площею 45,7 квадратних метрів з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 215638426256);

- земельної ділянки площею 0,25 га, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625686201:13:044:0017.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968,96 гривень понесених судових витрат по сплаті судового збору та 10000 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна особистою власністю відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Голуб Г.С. оскаржив рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року, просив у частині задоволення первісного позову скасувати та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Голуба Г.С. залишено без задоволення. Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року залишено без змін.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Щадей Н.В. подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Заява мотивована тим, що 04.12.2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «КЕЙ ПАРТНЕРС» було укладеного Договір про надання правової допомоги №2024/12-4. Надалі до вищезазначеного договору 15.01.2026 року його сторонами було укладено додаток №2. Відповідно до змісту договору та додатку, позивач уповноважив Об`єднання підготувати та подати до Івано-Франківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 року у справі №353/55/25, з правом підпису такого; готувати та подавати до суду усі необхідні процесуальні документи, у межах справи №353/55/25, з правом підпису таких; здійснювати представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях, що відбуватимуться в Івано-Франківському апеляційному суді у межах справи №353/55/25. Вартість вищезазначених послуг була визначена сторонами у фіксованому розмірі, що становить 5 000,00 грн. ОСОБА_1 оплатив послуги у повному обсязі , що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції.

До заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявником суду надано копія Додатку 2 від 15.01.2026 року до Договору про надання правничої допомоги, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10 квітня 2026 року, копія квитанції до платіжної інструкції№55584076 від 14 квітня 2026 року.

Відповідно ч.3 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Отже, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Щадей Н.В. відповідну вимогу про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу було вказано у відзиві на апеляційну скаргу, зазначено орієнтований розмір витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн, саму заяву з додатками подано у визначений законом строк, а також надано докази направлення матеріалів заяви іншим учасникам справи (а.с.178-181 т.2). Відтак, заява про ухвалення додаткового рішення подана в визначений законом строк, і заявником не порушено порядок, визначений ст. 141 ЦПК України.

Згідно з вимогами статті 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Щадей Н.В. надано суду копію Додатку №2 від 15.01.2026 року до Договору про надання правничої допомоги, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10 квітня 2026 року, копію квитанції до платіжної інструкції№55584076 від 14 квітня 2026 року на суму 5 000 грн.

За умовами Додатку №2 від 15.01.2026 року до Договору про надання правничої допомоги Адвокатське об`єднання «КЕЙ ПАРТНЕРС» в особі керуючого партнера Щадей Н.В. із ОСОБА_1 клієнт доручив Об`єднанню: «1.1. Підготувати та подати до Івано-Франківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 року; 1.2. Готувати та подавати до суду усі необхідні процесуальні документи, у межах справи №353/55/25; 1.3. Здійснювати представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях, що відбуватимуться в Івано-Франківському апеляційному суді у межах справи №353/55/25».

Відповідно до п. 2. Сторони погодили, що вартість надання послуг, зазначених у п. 1 цього Додатку, є фіксованою та становить 5 000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі від 10.04.2026 року загальна вартість наданих послуг адвокатом Щадей Н.В. становить 5 000 грн, яка складається з підготовки та подання до Івано-Франківського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 року у справі №353/55/25 та представництво інтересів в Івано-Франківському апеляційному суді у межах справи №353/55/25 у судове засідання відбулось 09 квітня 2026 року о 11 год. 00 хв.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Щадей Н.В. представляла інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції - поданий відзив на апеляційну скаргу, під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції адвокат брала участь в одному судовому засіданні.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на професійну правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, надані представником докази, відсутність заперечень з боку іншої сторони, керуючись принципами співмірності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів погоджується із розрахунком відшкодування витрат на такий вид правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, наданим представником позивача.

Враховуючи, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Голуба Г.С. залишено без задоволення, а рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року залишено без змін, колегія суддів вважає, що з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача 5000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 271, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Щадей Надії Василівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн у відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

І.О. Максюта