Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №185/2411/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1326/26 Справа № 185/2411/26 Суддя у 1-й інстанції - Мельник Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючу продавцем кіоску тютюнових виробів, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з конфіскацією вилученої тютюнової продукції, а саме: тютюнові вироби марки «Прима» в кількості 10 штук, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року 07.02.2026 року о 15.30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в торгівельному кіоску за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила продаж тютюнових виробів без будь-яких дозвільних документів, які надають право ведення вказаної підприємницької діяльності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, зазначивши, що вона не отримувала повідомлення про розгляд справи та не була присутня під час судового розгляду, на її адресу не надходили судові повістки та прийнята судом постанова у справі про адміністративне правопорушення. Про розгляд відносно неї справи вона дізналася 28.03.2026 року на сайті “Судова влада України” після отримання у мобільному застосунку “Дія” повідомлення про наявність штрафу, того ж дня вона ознайомилася з текстом постанови в ЄДРСР.

По суті просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено протягом якого часу вона здійснювала господарську діяльність, а також всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов?язковими для висновку про здійснення господарської діяльності. Зазначає, що судом першої інстанції також не було враховано, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту продажу нею тютюнових виробів. Зауважує, що зокрема, матеріали справи не містять доказів отримання грошей (виручки) за здійснення реалізації тютюнових виробів - відсутні чеки з РРО про таку реалізацію та докази проведення працівниками поліції контрольної закупки, не здійснено фото та/або відеофіксації факту продажу тютюнових виробів. Вважає, що грошові кошти, які були б нею отримані у випадку реалізації тютюнових виробів, в матеріалах справи відсутні і під час складання протоколу не вилучалися, при цьому ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено конфіскацію як предметів торгівлі, так і виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі. Також звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що вона не зареєстрована як суб`єкт господарювання, самостійно не здійснює господарську діяльність, не зареєстрована відповідно до закону як підприємець, що виключає в її діях наявність складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє будь-яке посилання на норму Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”, яку вона ніби-то порушила.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи. В апеляційній скарзі просила розгляд справи здійснити без її участі, у зв`язку з чим апеляційний перегляд здійснено за відсутності ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 06 березня 2026 року за відсутності учасників справи. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 07 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що справу було розглянуто за відсутності сторін, ОСОБА_1 дізналася про розгляд справи відносно неї 28.03.2026 року на сайті “Судова влада України” після отримання у мобільному застосунку “Дія” повідомлення про наявність штрафу, того ж дня вона ознайомилася з текстом постанови в ЄДРСР, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Апеляційним переглядом встановлено, що в порушення зазначених вимог закону судом першої інстанції належним чином не були з`ясовані обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає за здійснення господарської діяльності без одержання ліцензії певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

При цьому, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.

В свою чергу, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Господарською діяльністю відповідно до п. 1. 32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

З положень ст. 17 зазначеного закону слідує, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Як слідує з постанови суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, послався як на докази її винуватості на протокол про адміністративне правопорушення №953649 серії ВАД від 07.02.2026 року, в якому викладені обставини інкримінованого адміністративного правопорушення, наявний запис про вилучене майно; квитанцію №365 від 07.02.2026 року про отримання на зберігання вилученого майна: тютюнові вироби марки «Прима» в кількості 10 штук, на яких відсутні марки акцизного податку; копію рапорту від 07.02.2026 року, відповідно до якого 07.02.2026 року о 16.16 год. на лінію «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , торгівельний кіоск, ОСОБА_1 здійснювала продаж тютюнових виробів без будь-яких дозвільних документів; копію паспорта ОСОБА_1 ; фотознімки вилученої продукції та місця продажу; диск із записом інкримінованих подій.

При цьому, вказані докази не містять відомостей про те, кому ОСОБА_1 здійснювала продаж тютюнових виробів, протягом якого часу вона здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов`язково має тривалий, а не одноразовий характер); всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов`язковими для висновку про здійснення господарської діяльності.

При цьому для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП слід обов`язково встановити, чи здійснювалась нею господарська діяльність, яка підлягає ліцензуванню.

Крім того, у провину ОСОБА_1 поставлено здійснення торгівлі тютюновими виробами, при цьому більше жодної інформації про склад правопорушення протокол не містить, а саме не зазначено: які тютюнові вироби, їх кількість та кому було здійснено їх продаж, у зв`язку з чим неможливо встановити об`єктивну сторону правопорушення.

Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту того, що дії ОСОБА_1 щодо продажу тютюнових виробів мають систематичний характер.

Виходячи із викладеного апеляційний суд вважає, що підстав для оцінки діяльності ОСОБА_1 як систематичної, з метою одержання прибутку, тобто, господарської в розумінні ст.ст. 3,42 ГК України немає, оскільки належних та допустимих доказів цих обставин суду не надано.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не забезпечив справедливий розгляд справи, формально поставився до перевірки відомостей, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, та прийшов до хибного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, сукупність вказаних обставин свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо відсутності події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, так як обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи, тому на підставі наявних матеріалів справи апеляційний суд позбавлений можливості дійти безсумнівного висновку щодо винуватості особи, щодо якої складено протокол, що виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_1 за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені в постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому постанова судді підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 — задовольнити.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП — скасувати.

Винести нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду С.І.Крот