Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №196/33/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1190/26 Справа № 196/33/26 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Бойка Ю.О., на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 510,00 грн., та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн., провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно за ч.2 ст.173-8 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року 03 січня 2026 року о 19.30 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру у відношенні своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою.

Також, відповідно до протоколу від 04.01.2026 року серії ВАД №871967 04 січня 2026 року о 10 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 порушив терміновий заборонний припис серії АА №580314 від 03.01.2026 р., а саме на 8 діб заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

В апеляційній скарзі адвокат Бойко Ю.О. просить скасувати постанову в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити провадження у справі за ч.1 ст.173-2 КУпАП з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, іншу частину оскаржуваної постанови про закриття провадження за ч.2 ст.173-8 КУпАП залишити без змін.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги наголошує на тому, що при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поліцейські допустили істотне порушення норм матеріального права та процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, так як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було завдано жодної шкоди фізичному чи психічному здоров`ю ОСОБА_2 , що передбачено ч.1 ст.173-2 КУпАП. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 . Вказує, що відсутність завданої шкоди фізичному або психічному здоров`ю виключає наявність необхідних ознак правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, а отже вказує на безпідставність складення поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення та внесення заборонного припису. Зазначає, що суддя взяв на себе роль фахівця, який володіє спеціальними медичними знаннями і зробив експертний висновок в галузі медицини про наявність передбачених законом шкідливих наслідків діяння — завданої шкоди фізичному або психічному здоров`ю. Однак, такі припущення судді не можуть бути покладені в основу доказової бази щодо наявності передбачених законом ознак адміністративного правопорушення. Зауважує, що суд ухилився від застосування ст.62 Конституції України в тій частині, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Сторони в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи.

Згідно ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Також, ч.ч. 2,3 ст.268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки в апеляційній скарзі захисник фактично оскаржує постанову лише в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП апеляційний суд переглядає оскаржену постанову лише в цій частині.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Так, 03 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол серії ВАД №871966 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , яку ображав нецензурною лайкою.

Разом з тим, згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Згідно зазначених норм закону особу можливо притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення тільки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, в якому встановлені місце, час вчинення, фактичні обставини події та кваліфікуючі ознаки правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення має містити в собі належним чином встановлені та підтверджені відомості і факти, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Так, протокол, складений щодо ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як складений з порушенням вимог ст. 251 КУпАП, оскільки фактично хоч і містить кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, які передбачені в диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, проте вони належним чином не встановлені, зокрема, не зазначено, яка саме форма домашнього насильства була здійснена ОСОБА_1 , що унеможливлює притягнення останнього до адміністративної відповідальності на підставі цього протоколу.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про те, які наслідки настали, а саме яка шкода заподіяна чи могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілої, що прямо витікає з диспозиції ст. 173-2 КУпАП та є обов`язковим елементом об`єктивної сторони правопорушення.

Також, в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що ОСОБА_1 діяв з умислом вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 .

З письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що між подружжям виник конфлікт з приводу спілкування ОСОБА_1 з їхнім сином.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілій, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та ст.1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Апеляційним судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено об`єктивну сторону вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зокрема не вказано жодної кваліфікуючої ознаки, передбаченої у диспозиції статті, що ставиться у провину останньому. Натомість як у протоколі, так і у постанові суду вказано, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою, проте така кваліфікуюча ознака домашнього насильства у диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП відсутня.

До того ж, варто зауважити, що суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення ОСОБА_1 , оскільки в протоколі йдеться лише про вчинення домашнього насильства і взагалі не зазначено про заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої. Однак, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції дійшов висновку про нібито вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права в будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та змінювати його, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені статтею 129 Конституції України.

Враховуючи наведені обставини, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не ґрунтується на матеріалах справи та законі.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії», рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

За таких обставин, наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Зважаючи на те, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відносно останнього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Бойка Ю.О. — задовольнити.

Постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП — скасувати.

Винести нову постанову, якою на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду С.І.Крот