Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №725/2480/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/2480/26

Номер провадження 3/725/525/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 року.Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О.В., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.185-10 ч.2 КУпАП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького районного суду міста Чернівців надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.185-10 ч.2 КУпАП.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЗхРУ №001240Е, 07.02.2026 о 21:50год. ОСОБА_1 , перебуваючи на відстані 40000 метрів до лінії ДК України, в межах контрольованого прикордонного району, на ок. н.п. Чернівці (територія Чернівецької міської громади, Чернівецького району Чернівецької області), спільно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчинили злісну непокору законній вимозі в/сл. ДПСУ в складі групи осіб, а саме: у зухвалій та агресивній формі відмовились, на вимогу прикордонного наряду, пред`явити документи, що посвідчують особу, чим порушив вимоги абз.2 ст.23 ЗУ «Про Державний кордон України», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185-10 КУпАП.

ОСОБА_1 для розгляду справи не з`явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Причини неявки не повідомив та жодних заяв, клопотань до суду не подав.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно ч.1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).

Відповідно до ч.1 ст. 185-10 КУпАП, адміністративним правопорушенням вважається злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Згідно з ч.2 ст. 185-10 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у відкритій відмові виконати законні розпорядження чи вимогу працівника Державної прикордонної служби України або військовослужбовця під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог.

Розпорядження та вимоги осіб, які зазначені у диспозиції ст. 185-10 КУпАП, мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їх компетенції.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст.251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч.2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЗхРУ №001240Е, 07.02.2026 о 21:50год. ОСОБА_1 , перебуваючи на відстані 40000 метрів до лінії ДК України, в межах контрольованого прикордонного району, на ок. н.п. Чернівці (територія Чернівецької міської громади, Чернівецького району Чернівецької області), спільно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчинили злісну непокору законній вимозі в/сл. ДПСУ в складі групи осіб, а саме: у зухвалій та агресивній формі відмовились, на вимогу прикордонного наряду, пред`явити документи, що посвідчують особу, чим порушив вимоги абз.2 ст.23 ЗУ «Про Державний кордон України», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Разом з тим, на думку суду, вказаний протокол не є належним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, у ньому не зазначено вимоги якого саме працівника прикордонної служби не виконав ОСОБА_1 , які повноваження мав такий працівник, та в чому полягало законне розпорядження чи вимога представника Державної прикордонної служби.

Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП.

Крім того, викладені у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення обставини не підтверджено іншими належними та допустимими доказами.

Так, протокол про адміністративне затримання від 07.02.2026 та довідка про особу за своїм змістом лише фіксують факт проведення процесуальних дій та встановлення особи, однак не містять жодних відомостей щодо пред`явлення ОСОБА_1 законної вимоги представника ДПС України, її змісту, форми, часу оголошення, а також відсутні дані про злісний характер непокори такій вимозі.

Так само суд не бере до уваги і рапорт інспектора прикордонної служби, оскільки такий доказ не підтверджений іншими об`єктивними доказами, крім того він складений зацікавленою особою.

Згідно з ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на працівників прикордонної служби.

Отже, суд приходить до висновку, що докази, які долучені до матеріалів справи, не доводять ані факту пред`явлення законної вимоги, ані її злісного невиконання, а отже, не підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185-10 КУпАП

Інших доказів, у тому числі фото чи відео, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, не встановлено.

Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Враховуючи те, що працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівнику Державної прикордонної служби України, суд приходить до висновку про відсутність у його діях складу вказаного правопорушення.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження відносно ОСОБА_1 за ст.285-10 ч.2 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.9,33,124,247,283-285,294 КпАП України,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку із відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти діб з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд м. Чернівці.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.