Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №646/5191/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

23 квітня 2026 року

Справа № 646/5191/25

Провадження № 2/646/994/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання – Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та виділ частки житлового будинку, надвірних споруд в натурі,

встановив:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обгрунтування якого зазначив, що він є власником 5/10 частини майна, а саме: житлового будинку з прибудинковими та надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який він успадкував після смерті його матері – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Будинок належав померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О. 22.09.1999 року за № 3163, зареєстрованого в Куп`янському БТІ в книзі 1 за № 123.

Його права власності на 5/10 частин майна підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30.12.2004 року, виданого державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Литвиновою І.В. (спадкова справа П.7 790/2003 року), зареєстровано в реєстрі за № 2-3585.

Спадщина, на яку в зазначених частках видано свідоцтво про право на спадщину за законом складається з житлового будинку з прибудовами під літ. А, надвірні будівлі та споруди: літня кухня – літ. Г, гараж – літ. М, гараж – літ. Р, сарай – літ. Л, сарай літ. Д, сарай – літ. К, сарай – літ. Н, огорожа № 1, 2, 3.

Право власності на 5/10 частин житлового будинку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом № 368619169, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829424663107.

Крім нього, власником 5/10 частин майна – житлового будинку з прибудинковими та надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (3/10 частин майна належать їй на підставі договору дарування частини житлового будинку, серія 1203, виданого 08.05.2003 року державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Є.А.; 2/10 частин житлового будинку з прибудинковими та надвірними спорудами належать їй на підставі свідоцтва про право на спадщину № 389 від 06.02.1973 року, посвідченого державним нотаріусом Панасенко Р.Г. Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області).

Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з прибудинковими та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності Куп`янської територіальної громади.

Незважаючи на те, що він є власником 5/10 спадкового майна, інший власник своєю бездіяльністю створює йому перешкоди у розпорядженні його власністю.

01.11.2022 року внаслідок мінометного обстрілу було пошкоджено вікна та фасад житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про вказаний факт були внесені до ЄРДР за № 22022220000002871.

Після цього, ним була подана заява на отримання компенсації на ремонт, але у отриманні компенсації йому було відмовлено з двох причин, через те, що 2/10 частини житлового будинку досі не є оформленими, та через відсутність згода співвласника.

В подальшому, він неодноразово звертався до ОСОБА_2 із проханням здійснити реєстрацію зазначеної частки або здійснити добровільний розподіл житлового будинку, оскільки нереєстровані частки унеможливлюють вирішення питань, пов`язаних з компенсацією за пошкодження майна, оформленням документів щодо технічного обслуговування будинку та створюють загальну правову невизначеність щодо об`єкта спільної власності. Окрім цього, він також звертався до відповідача щодо питання надання йому згоди на отримання компенсації, але вона відмовилась від цього, аргументуючи це тим, що її частина будинку не була пошкоджена, тому це питання її не стосується.

Фактичне користування житловим будинком здійснюється співвласниками окремо, без перетину часток. Частини будинку мають окремі входи, окремі подвір`я, індивідуальні господарські будівлі, відокремлені зони користування земельною ділянкою, а також повністю ізольовані інженерні мережі та обладнання. У кожній частині будинку облаштовано окремі кухні, санвузли, системи водопостачання, каналізації, опалення та електропостачання, що функціонують автономно.

Крім того, 23.05.2025 року ним замовлена відповідна будівельно-технічна експертиза, за результатами якої надано письмовий висновок DT:01:7278-7692-2120-77-23 від 23.05.2025 року про технічну можливість поділу житлового будинку та надвірних споруд у натурі відповідно до часток, з урахуванням фактичного користування та існуючої інженерної інфраструктури. Внаслідок проведення експертизи в ЄДЕССБ створено проєкт два нових об`єкти: 1 частина будинку, якою фактично він користується 01.3760716.4972640.20250523.84.0000.99, загальною площею будинку 86,8 кв. м., житловою площею 49,0 кв. м. та 2 частина будинку, якою користується відповідач 01.3760710.4972649.20250523.84.0000.14, загальною площею будинку 86,0 кв. м., житловою площею 55,5 кв. м.

Крім того, підтвердженням факту користування ним визначеної частини будинку є висновок про технічну можливість будівництва житлового будинку та господарсько-побутових будівель від 27.09.1999 року, виданим Куп`янським госпрозрахунковим-проектним бюро та планом до нього, в якому надано згоду на будівництво гаражу літ. Р та відповідне позначення його на плані забудівлі земельної ділянки.

Просив виділити в натурі 5/10 частин житлового будинку з прибудинковими та надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної часткової власності та визнати виділену частку жилим будинком, що є його власністю у розмірі 100 відсотків.

Ухвалою суду від 09.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.

16.06.2025 року недоліки позовної заяви усунуті.

Ухвалою суду від 18.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.09.2025 року закрито підготовче судове засідання, справа призначена до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи судом повідомлялись належним чином. Позивач надав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Заяв, клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 5/10 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.12.2004 року, виданого державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Литвиновою І.В. (спадкова справа П.7 790/2003 року), зареєстровано в реєстрі за № 2-3585 (а.с. 10).

На вказаній земельній ділянці розташований дерев`яний обкладений цеглою/цегляний житловий будинок житловою площею 104,5 кв. м., який в плані земельної ділянки позначений літ. «А», при якому є такі надвірні будівлі та служби: сарай – літ. «Д», два погріби – літ. «В, Е», літня кухня – літ. «Г, г», три сараї – літ. «К, Л, Н», два гаражі – літ. «М, Р», вбиральня – літ. «О», душ – літ. «П», огорожа - № 1, 2, 3.

Ці 5/10 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель належали спадкодавиці ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О. 22.09.1999 року за № 3163, зареєстрованого в Куп`янському БТІ в кн. 1 № 123.

Право власності на 5/10 частин житлового будинку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом № 368619169, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829424663107 (а.с. 12).

Відповідно до Висновку від 23.05.2025 року № 21052025 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна – житлового будинку АДРЕСА_2 , за технічними показниками об`єкт може бути поділено.

Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна: об`єкт 1: А житловий будинок 1978 Д Сарай 1999 Е Погріб 1978 К Сарай 1999 Л Сарай 1999 Р Гараж 1999 № 1 Огорожа Загальна площа будинку 86,8 кв. м., житлова площа будинку 49,0 кв. м.; об`єкт 2: А житловий будинок АДРЕСА_3 1963 Г Літня кухня гн Ганок 1978 М Гараж 1995 Н Сарай 1995 № 2 Огорожа № 3 Огорожа загальна площа будинку 86,0 кв. м., житлова площа будинку 55,5 кв. м. (а.с. 35-40).

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України).

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Водночас, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

З аналізу ст. ст. 358, 364 ЦК України вбачається, що поділ (виділ частки) можливий лише за умови технічної можливості виділення кожному співвласнику нерухомості, яка відповідає розміру його частки.

Якщо виділ можливий із незначним відхиленням часток, допускається присудження грошової компенсації.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України). Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 ЦК України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1 ст. 120 ЗК України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч. 4 ст. 120 ЗК України).

Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2) (пункт 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за № 774/14041 (в актуальній редакції далі - Інструкція)).

Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси (пункт 2.2. Інструкції).

Спори щодо поділу об`єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку (пункт 2.7 Інструкції).

Завданням суду при розгляді відповідної категорії справ є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2019 року у справі № 171/228/15-ц (провадження № 61-5812св19) зазначено, що «визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна».

Як роз`яснив Верховний Суд України в постанові від 30.09.2015 року у справі № 6-цс15, оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 цього Кодексу та п. 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Відтак, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Суд зазначає, що наданий висновок містить лише загальні відомості про те, що за технічними показниками частка об`єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі, та супроводжується технічним паспортом, витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про проведені технічні інвентаризації, експлікацією приміщень, однак у ньому не наведено даних про спосіб і обсяг проведеного дослідження (зокрема, які саме вихідні дані використовувалися, чи здійснювався огляд об`єкта на місці, які виміри та розрахунки виконано, за якою методикою та з урахуванням яких нормативно-технічних вимог). Крім того, висновок не містить обґрунтованих відомостей щодо забезпечення автономного функціонування кожного з новоутворених об`єктів нерухомого майна, зокрема щодо можливості окремого інженерного забезпечення (електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, вентиляції, за потреби газопостачання), включаючи питання встановлення окремих вузлів обліку, технічної можливості розділення мереж і підключення кожної частини як самостійного об`єкта. Крім того, у висновку не наведено аналізу відповідності запропонованого поділу вимогам державних будівельних норм та правил, а також не обґрунтовано, що такий поділ не призведе до неспівмірної шкоди житловому призначенню спірного об`єкта.

Тобто, зазначений документ не є належним та достатнім доказом реальної технічної можливості поділу будинку на два самостійні об`єкти нерухомого майна у розумінні ст. ст. 364, 367 ЦК України та сформованої судової практики.

За таких обставин посилання позивача на висновок про можливість поділу будинку, як на достатню та самостійну підставу для його поділу у натурі є передчасним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Заявляючи вимоги про поділ спірного будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності, позивач повинен був надати належні та допустимі докази, які б підтверджували реальну технічну можливість утворення двох самостійних ізольованих об`єктів нерухомого майна, здатних функціонувати автономно, а також відповідність такого поділу вимогам будівельних норм та правил і відсутність неспівмірної шкоди житловому призначенню об`єкта.

Однак матеріали справи не містять судової будівельно-технічної експертизи, ані інших належних доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували зазначені обставини. Наданий позивачем висновок, з огляду на його зміст та відсутність у ньому необхідних вихідних даних і обґрунтувань, не усуває сумнівів щодо можливості виділу в натурі часток співвласників. Клопотань про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для з`ясування технічної можливості поділу в натурі будинку на два ізольованих, позивачем у ході розгляду справи не заявлено.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про поділ будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності умов, за яких такий поділ є можливим.

Відтак суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, тому з відповідача на користь позивача не підлягають відшкодуванню судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 364, 365, 372 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та виділ частки житлового будинку, надвірних споруд в натурі – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса мешкання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_6 .

Суддя