Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №635/222/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/222/26

Провадження № 2/635/3598/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Головінов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

представник ТОВ «Коллект Центр» - Демарчук Наталя Олександрівна, яка діє на підставі довіреності від 03 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача подав до суду позовну заяву та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 4111723 від 22 вересня 2021 року у розмірі 23012,50 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 22 вересня 2021 року відповідач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» договір про споживчий кредит № 4111723. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідно до умов кредитного договору № 4111723 від 22 вересня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 3500,00 гривень, а відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, та за стандартною (базовою процентною ставкою) 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк повернення грошових коштів за договором наступив, проте відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 13 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 4111723. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 4111723. Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 4111723 складає 23012,50 гривень, з яких: 3500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 19162,50 гривні - заборгованість за процентами, 350,00 гривень - заборгованість за комісією, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 січня 2026 року відкрито провадження по справі.

29 січня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив вказав, що з позовною заявою не погоджується у повному обсязі з наступних підстав. Позовні вимоги ґрунтуються на договорі споживчого кредиту № 4111723 від 22 вересня 2021 року, останній платіж за кредитом було здійснено у 2021-2022 роках. Відповідно до статей 257 та 267 Цивільного кодексу України, відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Крім того право вимоги боргу передавалося різним колекторським компаніям, а позивачем не надано належних доказів правонаступництва або коректного розрахунку заборгованості. Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

02 лютого 2026 року представник позивача подав суду відповідь на відзив в якому вказав, що перебіг строку позовної давності було зупинено у зв`язку з введенням карантину з 12 березня 2020 року, який був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) та неодноразово продовжений; дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. Таким чином з 12.03.2020 по 01.07.2023 перебіг строків позовної давності продовжено та такий строк має спливати 01 липня 2026 року. Отже, строки позовної давності позивачем не були пропущені, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню. Щодо розрахунку заборгованості. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору. Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця. В договорі сторонами також погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. На момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору, в тому числі із спірними умовами про продовження строку кредитування. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо відступлення прав вимоги 13.01.2022 було укладено договір № 13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4111723. У свою чергу, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4111723. Відповідно до умов договору: право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (п. 5.2 Договору); оплата відступленого права вимоги відбувається із значним відтермінуванням - 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору (п. 7. 2.). Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом прийому-передачі Реєстру Боржників та самим реєстром боржників. Крім того, матеріали справи містять акт зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджує факт здійснення розрахунків за даним договором. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал» та, в свою чергу, від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача прав вимоги кредитними договорами, укладеними з відповідачем. Дані договори не оскаржуються в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та чинному законодавству. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

02 квітня 2026 року відповідач подав суду відзив на відповіді позивача, а якому вказав, що позовна заборгованість за кредитним договором № 4111723 від 22.09.2021 підлягає спливу строку позовної давності. Хоча позивач посилається на продовження строку через карантин (12.03.2020-01.07.2023), фактично відповідач не отримував жодних офіційних повідомлень про заборгованість чи про передачу прав вимоги від первісного кредитора або колекторів, а про існування заборгованості дізнався лише після отримання копії позовної заяви. Відповідач не здійснював платежів за кредитом з 22.09.2021, що є відправною точкою для оцінки виникнення заборгованості та перебігу строку позовної давності. Посилання позивача на продовження строків позовної давності у зв`язку з карантином вважає безпідставним, оскільки позивач не довів, яким саме чином карантинні обмеження перешкоджали зверненню до суду. Судова система у період карантину працювала, позовні заяви приймались, тому позивач мав можливість звернутися до суду у встановлений законом строк. Крім того відповідач не отримував жодних письмових повідомлень про те, що його права та заборгованість передавались від первісного кредитора до ТОВ «Коллект Центр». Відповідно до ст. 516 ЦК України, боржник має бути повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні. Відсутність такого повідомлення створює ризик для нового кредитора.

Додатково у разі необхідності відповідач просив суд витребувати у позивача оригінали кредитного договору, договору відступлення права вимоги, докази фактичного перерахування кредитних коштів та повний розрахунок заборгованості. При цьому зазначив, що метою даного прохання є правова перевірка належності та достовірності документів, а не фактичний пошук фізичних оригіналів у колекторів. Надані суду копії з підписами та печатками вважаються достатніми для оцінки законності позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи. Також вказала, що 22 вересня 2021 року було укладено договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно до договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3500 гривень, свої зобов`язання він належним чином не виконав, не здійснював жодних платежів, що вбачається з розрахунку заборгованості, та має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3500 гривень, за відсотками - 19162,50 гривні, та за комісією - 350 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу. 13 січня 2022 року було укладено договір про відступлення прав вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал», 10 січня 2023 року укладено договір між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр», за яким позивач набув право вимоги на стягнення заборгованості з відповідача. При цьому зазначила, що відповідач не надав суду жодних доказів на спростування позовних вимог. Строки позовної давності не пропущені тому, що спочатку строки позовної давності були продовженні на строк дії карантину, а потім було введено військовий стан і тому строк позовної давності спливає 01 липня 2026 року.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, у відзиві просив розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 22 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4111723, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором S79900, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 3500,00 гривень строком на 30 днів з 22 вересня 2021 року.

Згідно п. 1.1 Договору про споживчий кредит № 4111723, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору (30 днів) надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 Договору, а Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

За п. 1.4. Договору про споживчий кредит № 4111723, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 22 жовтня 2021 року.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору про споживчий кредит № 4111723, комісія за надання кредиту: 350,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п. 1.5.2, 1.6 Договору про споживчий кредит № 4111723, проценти за користування кредитом: 1312,50 гривень, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

Відповідно до п. п. 2.2.2 та 2.2.3 Договору про споживчий кредит № 4111723, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору; проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Згідно п. 2.3.1.2 Договору про споживчий кредит № 4111723, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Так збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору про споживчий кредит № 4111723 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Згідно п. 5.1 Договору про споживчий кредит № 4111723, позичальник підтверджує, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті), паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору; отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами; умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану.

В якості доказів позивач надав суду Договір про споживчий кредит № 4111723, Графік платежів, Паспорт споживчого кредиту № 4111723, анкету-заяву на кредит № 4111723, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором S79900.

За даними довідки про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 4111723 від 22 вересня 2021 року, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН»; акцепт договору позичальником - підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора S79900 від 22 вересня 2021 року на номер телефону НОМЕР_2 .

ТОВ «МІЛОАН» повністю виконало свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 4111723 від 22 вересня 2021 року та надало відповідачу кредит на умовах та розмірі, передбачених цим договором, відповідач кредит отримав, про що свідчать дані квитанції № 97е85dab-5f6b-44f5-bc94-4a78fa2a29cb_637679005590117456 від 22 вересня 2021 року про перерахування ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_3 3500,00 гривень, але свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, в результаті чого станом на 21 грудня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 15662,50 гривні з яких:

- сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3500,00 гривень;

- сума заборгованості за процентами в розмірі 11812,50 гривень;

- сума заборгованості за комісією в розмірі 350,00 гривень, яка підтверджена відомостями ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4111723 від 22 вересня 2021 року.

Відповідно до відомостей ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4111723 від 22 вересня 2021 року, нарахування процентів за кредитним договором № 4111723 здійснювалось ТОВ «МІЛОАН» з 23 вересня 2021 року по 22 жовтня 2021 року (у передбачений в п. 1.3 договору № 4111723 30-денний строк) в розмірі 43,75 гривень в день, за ставкою 1,25%, а з 23 жовтня 2021 року по 21 грудня 2021 року (у передбачений в п.1.6, 2.3.1.2 договору № 4111723 строк кредитування тривалістю 60 днів) в розмірі 175,00 гривень в день, за стандартною (базовою) ставкою 5,00%.

13 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить ТОВ «МІЛОАН», і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «МІЛОАН» та Боржниками.

Відповідно до платіжного доручення № 321170001 від 14 січня 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» здійснено оплату ТОВ «МІЛОАН» згідно договору факторингу № 13-01/2022-79.

За актом приймання-передавання Реєстру Боржників за договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року, ТОВ «МІЛОАН» передав, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв Реєстр Боржників кількістю 3580 штук, після чого з урахуванням умов договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022, від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «Вердикт Капітал» став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

За даними з Реєстру боржників до Договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4111723 в розмірі 15662,50 гривні.

ТОВ «Вердикт Капітал» складено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 4111723 станом на 10 січня 2023 року, відповідно до якого загальна заборгованість відповідача складає 23012,50 гривень з яких:

- сума заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 3500,00 гривень;

- сума заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги в розмірі 11812,50 гривень;

- сума заборгованості за комісією в розмірі 350,00 гривень;

- сума заборгованості за нарахованими за період з 13.01.2022 по 23.02.2022 відсотками в розмірі 7350,00 гривень.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до боржників, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

За актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, ТОВ «Вердикт Капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв Реєстр Боржників кількістю 207307, після чого, з урахуванням умов договору № 10-01/2023, від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» перейшли права вимоги заборгованості до боржників і ТОВ «Коллект Центр» став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

За даними з Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4111723 в розмірі 23012,50 гривень.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт переходу права вимоги до відповідача від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «Коллект Центр».

Крім того, презумпція правомірності договору факторингу, передбачена статтею 204 ЦК України, також не спростована.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З договору № 4111723 про споживчий кредит, укладеного 22 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору S79900, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12) та від 31.10.2018 (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц вказано, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 4111723 від 22 вересня 2021 року підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 4111723 в загальному розмірі 15662,50 гривні, з яких: 3500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 11812,50 гривень - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 23 вересня 2021 року по 21 грудня 2021 року (в межах строку кредитування); 350,00 гривень - заборгованість за комісією, при цьому суд враховує, що відповідачем були порушені умови кредитного договору № 4111723 щодо своєчасного погашення заборгованості, а на час розгляду справи суду не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості у добровільному порядку, при цьому, умови договору позичальнику роз`яснені та зрозумілі, про що свідчить електронний підпис відповідача в договорі про споживчий кредит № 4111723 від 22 вересня 2021 року.

При цьому заперечення відповідача щодо ненадання позивачем коректного розрахунку заборгованості та відсутності належного письмового повідомлення відповідача про передачу прав вимоги суд розцінює критично та не приймає до уваги, оскільки позивачем надано розрахунок заборгованості, складений ТОВ «МІЛОАН», відповідно до якого проценти за користування кредитом нараховані за період з 23 вересня 2021 року по 22 жовтня 2021 року у розмірі 43,75 гривень за кожен день користування кредитом за процентною ставкою 1.25 від суми тіла кредиту (3500,00 гривень), та за період з 23 жовтня 2021 року по 21 грудня 2021 року у розмірі 175,00 гривень за кожен день користування кредитом за процентною ставкою 5.00 від суми тіла кредиту (3500,00 гривень), тобто в межах строку кредитування, з урахуванням пролонгації, відповідно до умов договору про споживчий кредит № 4111723 від 22 вересня 2021 року, які погоджені відповідачем електронним підписом. Так, відповідач не виконав зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором № 4111723 і неповідомлення відповідача про передачу права вимоги новому кредитору не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань.

У стягненні з відповідача процентів у розмірі 7350,00 гривень, нарахованих ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року, як таких, що нараховані поза межами строку кредитування, передбаченого умовами договору про споживчий кредит № 4111723 від 22 вересня 2021 року, суд відмовляє, при цьому враховує, що звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Kоллект Центр» не заявляє вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд приходить до наступного.

Кредитний договір № 4111723 укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 22 вересня 2021 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 07 січня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався, та відмінений з 24:00 30 червня 2023 року на всій території України Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до пункту 12 ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжений, останній раз з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Закон України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення».

Враховуючи, що на дату укладення кредитного договору - 22 вересня 2021 року, строки позовної давності були продовжені та перебіг позовної давності було поновлено Законом України № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, тому позивач звернувся до суду з позовом 07 січня 2026 року в межах строку позовної давності та відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до платіжної інструкції № 0594400224 від 29 грудня 2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривні.

У частині 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4-6 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 3 статті 12 та частині 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»;

- Тарифи на послуги;

- Заявка на надання юридичної допомоги № 2722 від 03.11.2025 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 4111723, яка складається з послуг: надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 гривень за 2 години; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9000,00 гривень за 3 години;

- Витяг з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір № 4111723, згідно з яким адвокатом надано наступні правові послуги: надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 гривень за 2 години; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9000,00 гривень за 3 години.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як зазначено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 13000,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин.

Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт, рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 13000,00 гривень не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.

Таким чином, витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви позивача.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково, а саме на 68,06%, тому сума судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1648,69 гривень (68,06% від 2422,40 гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4083,60 гривні (68,06% від 6000,00 гривень) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 625-628, 638, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 4111723 від 22 вересня 2021 року в загальному розмірі 15662 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 50 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму судового збору в розмірі 1648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) гривень 69 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4083 (чотири тисячі вісімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року.

Суддя О.М. Пілюгіна