Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №643/1768/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/1768/26

Провадження № 3-зв/643/3/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника Клочкової Аліни Олександрівни про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова Харченко А.М. від розгляду справи № 643/1768/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Салтівського районного суду міста Харкова Харченко А.М. перебуває справа № 643/1768/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

22.04.2026 захисником Клочковою А.О. було подано до суду заяву про відвід судді Харченко А.М. від розгляду справи № 643/1768/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.04.2026 вищевказану заяву про відвід судді Харченко А.М. передано на розгляд судді Новіченко Н.В.

У судове засідання 24.04.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Клочкова А.О. не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду заяви про відвід судді від учасників справи не надходило, їх неявка не перешкоджає розглядові заяви.

Дослідивши подану заяву, суд зазначає таке.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно не передбачають порядку розгляду заяви про відвід, а також не передбачає видалення судді до нарадчої кімнати для вирішення клопотання.

Водночас, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в спірних питаннях, або які не врегульовані національним законодавством, суди застосовують міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08.06.2017 роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Оскільки забезпечення права на справедливий суд є основним завданням суду та прямо гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою забезпечення виконання положень ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вирішуючи питання про відвід судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд застосовує принцип аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме, кримінального процесуального права, і керується положеннями ст. ст. 75, 80, 81 Кримінального процесуального кодексу України.

Стаття 75 Кримінального процесуального кодексу України визначає обставини, які виключають участь судді в кримінальному провадженні та підстави для його відводу.

Так, частиною першою статті 75 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2)якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Обґрунтовуючи заяву про відвід судді Харченко А.М. захисник посилається на те, що ним було заявлено клопотання про повернення матеріалів справи № 643/1768/26 до УПП в Харківській області для належного оформлення, в якому суддею Харченко А.М. було безпідставно відмовлено, внаслідок чого були створені перешкоди в реалізації права на доступ до правосуддя та порушено право особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Крім того, безпідставна відмова суддею Харченко А.М. у задоволенні клопотання захисника свідчить про істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих ним процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а також свідчить про порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, суд враховує, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що незгода осіб, які беруть участь у справах, з процесуальними діями та рішеннями суду під час розгляду справи, є підставою для оскарження, прийнятих за результатами розгляду справи, рішень в апеляційному порядку. Оцінку процесуальним діям судді можуть надавати лише суди вищих інстанцій.

З цього питання у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» роз`яснено, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, на переконання суду, зазначені захисником Клочковою А.О. аргументи не є підставою для відводу судді Харченко А.М. в розумінні приписів ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, з доводів захисника Клочкової не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ`єктивність судді Харченко А.М.

Даних, які б свідчили, що відповідні процесуальні рішення приймались суддею Харченко А.М. саме тому, що остання відчувала упереджене ставлення до тих чи інших учасників судового провадження, суду не надано.

Твердження захисника Клочкової А.О. об`єктивно не підтверджуються, а містять лише суб`єктивну, власну оцінку діям судді ОСОБА_2 .

Будь-яких інших визначених законом підстав для відводу судді Харченко А.М. в ході розгляду заяви про відвід, судом встановлено не було.

Таким чином, перевіривши викладені захисником Клочковою А.О. доводи, суд дійшов висновку, що наведені ним обставини не є підставою для відводу судді Харченко А.М. в розумінні приписів статей 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви захисника Клочкової А.О. про відвід судді Харченко А.М.

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву захисника Клочкової А.О. про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова Харченко А.М. від розгляду справи № 643/1768/26 залишити без задоволення.

2. Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Новіченко