Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №629/5300/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5300/25

Номер провадження 2-др/629/15/26

Д О Д А Т К О В Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Попова О.Г., за участю секретаря судових засідань Уваренко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідачки – адвоката Ільченко І.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.02.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 372060 грн. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

13.04.2026 до суду надійшла заява представника відповідачки – адвоката Ільченко І.В. про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що на підставі вказаного судового рішення позивачка звернулась із заявою про державну реєстрацію права власності на 1/2 частку квартири, що належала позивачу, і в рахунок якої з відповідачки стягнуто компенсацію, однак, державний реєстратор повідомив про неможливість вчинення зазначеної реєстраційної дії, оскільки в рішенні суду не вказано про набуття ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку спірної квартири.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно зі ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяву про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливе; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Аналіз зазначених приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про те, що державний реєстратор одночасно зі здійсненням реєстрації припинення речового права проводить державну реєстрацію набуття відповідного права чи обтяження шляхом виконання судового рішення про одночасне визнання такого речового права або шляхом відновлення попереднього запису про речові права.

У постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16 Верховний Суд України погодився із висновками колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 13 липня 2016 року, зокрема щодо наявності підстав для припинення права спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення, визнання за позивачем права власності на зазначене майно та стягнення на користь відповідача грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку суду. Разом з тим, позовних вимог про визнання права власності на спірну частину нерухомого майна у зазначеній справі заявлено не було.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 вказав, що стаття 365 ЦК України регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Водночас реалізація співвласником свого суб`єктивного права, передбаченого зазначеною статтею (подання відповідного позову з доведенням обставин, передбачених частиною першою статті 365 ЦК України, внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), спрямована не лише на припинення правовідношення спільної власності (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України), а саме на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України (визнання права).

Також у цій постанові ВС зазначив, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення і спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (п. 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (п. 8.31)).

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Разом із тим, на виконання рішення суду від 03.02.2026 відповідачка повністю сплатила компенсацію, стягнуту з неї за рішенням суду. Однак, через правову невизначеність подальшої долі 1/2 частки квартири у судовому рішенні, ОСОБА_2 не має можливості зареєструвати свої речові права на це майно.

З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що заява представника відповідачки – адвоката Ільченко І.В. про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню та підлягає визнанню за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири.

Керуючись ст.ст. 270, 365 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Заяву представника відповідачки – адвоката Ільченко І.В. про ухвалення додаткового рішення – задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Додаткове рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Олексій ПОПОВ