Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №401/148/26 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

24.04.2026

Справа № 401/148/26

Провадження № 1-кп/401/228/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську в дистанційному режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025121070000866 відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, громадянина України, який має неповну середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-08 січня 2024 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку тривалістю 1 рік;

-11 вересня 2024 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку тривалістю 3 роки. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 січня 2026 року іспитовий строк скасовано та направлено обвинуваченого для відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та який триває по теперішній час на підставі Указів Президента України, прийнятих упродовж 2023 - 2025 років.

12 листопада 2025 року у нічний час, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 проходив повз домоволодіння АДРЕСА_1 .

Перебуваючи біля вищезазначеного домоволодіння, ОСОБА_5 помітив на узбіччі дороги припаркований автомобіль марки ВАЗ 2103 із державним номерним знаком НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , та яким фактично користується ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

В цей час у ОСОБА_5 виник прямий злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення будь-якого майна, яке знаходилось всередині вищевказаного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, бажаючи настання суспільних небезпечних наслідків, впевнившись, що його злочинні дії нікому не помітні, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, а саме через незачинені двері вищевказаного автомобіля, проник до його салону, звідки таємно повторно викрав автомобільний аварійний знак червоного кольору, вартістю 157 гривень 50 копійок, дроти для запуску автомобіля, вартістю 275 гривень 00 копійок, автомобільну аптечку марки «Фарммедальянс», яка не становить матеріальної цінності, автомобільну магнітолу чорного кольору, вартістю 497 гривень 80 копійок, автомобільний компресор чорного кольору, вартістю 236 гривень 25 копійок та автомобільний акумулятор марки «Varta» вартістю 3351 гривень 35 копійок, які належать ОСОБА_8 .

В подальшому ОСОБА_5 утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 4517 гривень 90 копійок.

Таким чином, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

20 січня 2026 року між прокурором та обвинуваченим, за участю його захисника, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно угоди обвинувачений беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме 5 років 1 місяць позбавлення волі, з застосуванням ст. 71 КК України, на підставі якої шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2024 року, визначено остаточне покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

В угоді передбачені обов`язки, покладені на обвинуваченого, строки та порядок їх виконання, наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією);

2) корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані);

2-1) корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано);

3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В ході судового засідання встановлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, повторно, з проникненням у сховище.

Згідно ст. 12 КК України злочин є тяжким. Потерпіла надала письмову згоду на укладення угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.п.1- 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогами Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений, його захисник, а також прокурор в судовому засіданні просили затвердити укладену угоди про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене покарання.

Судом встановлено, що обвинувачений раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку за попереднім вироком суду, на даний час з 20 січня 2026 року відбуває покарання за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2024 року, на обліку у лікарів психіатра не перебуває, значиться на обліку у лікаря – нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо, зарахований в запас згідно ст. 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як засуджений, військову службу не проходив.

Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

Пом`якшуючими покарання обставинами є щире каяття обвинуваченого у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладених між прокурором та обвинуваченим та призначення останньому узгодженого покарання.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 січня 2026 року, укладену між прокурором Світловодського відділу Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника адвоката ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_5 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Застосувати ч. 1 ст. 71 КК України та шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2024 року, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня ухвалення вироку, а саме з 24 квітня 2026 року.

Речові докази, а саме: автомобільний аварійний знак червоного кольору, дроти для запуску автомобіля, універсальну аптечку автомобільну марки «Фарммедальянс», автомобільний компресор чорного кольору, автомобільну магнітолу чорного кольору, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 - залишити їй за належністю.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду упродовж 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1