Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №147/1847/25 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1847/25

Провадження № 2/147/706/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Почкіної О.М.,

із участю секретаря судового засідання Бабчук В.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_4 зареєстрований 26.01.2021 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що було зроблено відповідний актовий запис за №85, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.01.2021 він уклав шлюб з відповідачкою. Від шлюбу сторони спільних дітей не мають.. Позивач зазначає, що з життя з відповідачкою не склалося, оскільки мають різні погляди на життя. Між подружжям постійно виникають непорозуміння та конфлікти, що унеможливлює подальше спільне життя. З квітня 2024 року сім`я існує формально, тому подальше сумісне життя та примирення є неможливим, тому просить шлюб розірвати.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 21.10.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.11.2025 представник відповідача надала заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Заява обгрунтована тим, що сторони близько восьми років постійно проживають в Данії і відповідач ОСОБА_4 06.05.2025 звернулася до Данського центру сімейного права із відповідною заявою до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя і стверджувала, що 27.05.2025 подружжя було розлучено Сімейним судом м. Орхус. Оскільки зазначена справа є справою між тими самими сторонами з тотожного предмета позову, тотожної підстави позову вже була розглянута Сімейним судом Данії 27.05.2025, тому не підлягає розгляду по суті в Тростянецькому районному суді Вінницької області.

17.11.2025 представником позивача була надано заперечення, в якому зазначено, що між позивачем та відповідачем немає відкритого судового провадження про розірвання шлюбу в іншому суді, крім Тростянецького районного суду Вінницької області, справа № 147/1847/25. Сімейним судом м. Орхус , Королівство Данія від 27 травня 2025 року було прийнято рішення про роздільне проживання відповідно до статті 30 (1) Закону про шлюб, оскільки кожен з подружжя має право на роздільне проживання відповідно до цього положення. Станом на 21.10.2025 року Сімейний суд на запит позивача щодо розлучення надав відповідь в якій повідомив, що сторони перебувають у шлюбі та повинні самостійно подати заяву про розлучення. Тому позивач наполягає на розірванні шлюбу, та вказує, що відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

09.12.2025 представник відповідачки надала клопотання в якому просила, встановити додатковий строк для подання доказів в цивільній справі №147/1847/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та долучити до матеріалів справи в якості доказів копії документів про звернення ОСОБА_4 до суду Данії із заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 та розгляд справи в суді Данії, з нотаріально завіреним перекладом документів, а саме: заяву ОСОБА_4 від 01.12.2025. Про розлучення після сепарації; протокол судового засідання від 26.09.2024 р. Суду у Горсенсі (Данія) та лист про розлучення від Агенства сімейного права від 21.10.2025.

13.01.2026 відповідачка звернулася до суду з клопотанням про залишення позовної заяви ОСОБА_3 про розірвання шлюбу без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 257 ЦПК України, визнати відсутність юрисдикції судів України у даній справі, долучити до матеріалів справи подані нею документи та надати оцінку діям позивача щодо подання недостовірних перекладів і відомостей. Крім того 13.01.2026 надала клопотання в якому просила перевірити достовірність перекладів з данської на українську мову, поданих позивачем, шляхом: витребування оригіналів документів датською мовою; порівняння їх із наданими перекладами; за необхідності — призначення судової лінгвістичної експертизи перекладу, визнати переклади, що не відповідають оригіналам, недопустимими доказами та врахувати наявність раніше відкритого та пріоритетного провадження у Королівстві Данія між тими ж сторонами з тим самим предметом спору.

15.01.2026 в задоволенні клопотання відповідачки в частині витребування оригіналів документів датською мовою та порівняння їх з наданими перекладами було відмовлено.

05.02.2026 представник позивача надала клопотання про приєднання до матеріалів справи копію відмови у розгляді справи Сімейного суду від 23.01.2026 року та копію відповіді Сімейного суду від 15.10.2025 року. Крім того, 16.02.2026 представник позивача надала клопотання про приєднання до матеріалів справи копію відмови у розгляді справи Сімейного суду від 23.01.2026 року.

22.04.2023 в судовому засіданні представник відповідачки просив подану нею 07.11.2025 заяву про залишення позову без розгляду та клопотання від 13.01.2026 про призначення судової лінгвістичної експертизи залишити без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задоволити в повному обсязі. Вказала, що сторони уклали шлюб 26.01.2021. Від шлюбу спільних дітей не мають. З квітня 2024 року сторони проживають окремо, подальше сумісне життя неможливим, тому просить шлюб розірвати та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, вважається такою, що про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідачки в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині розірвання шлюбу та не заперечував проти їх задоволення. В частині стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу просив зменшити суму витрат, оскільки не є співмірною, виходячи зі складності справи

Суд заслухавши учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 26 січня 2021 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що 26.01.2021 складено відповідний актовий запис №85, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 14.10.2025. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 » (а.с.4).

З наявного матеріалах справи нотаріально засвідченого перекладу рішення Сімейного суду с. Орхус, Королівство Данія від 27.05.2025 у справі №BS-18164/25-ARH, вбачається, що було прийнято рішення про роздільне проживання подружжя (сепарація). (а.с.50, 142).

Листом Сімейного суду від 21.10.2025, номер справи F2 2025-26606, адресованого ОСОБА_6 , повідомлено останнього, що станом на 21.10.2025 він перебуває в шлюбі та роз`яснено, що після закінчення періоду роздільно проживання він або дружина мають подати заяву про розірвання шлюбу (а.с. 82)

Рішенням Сімейного суду від 23.01.2026 F2 2025-87266, було відмовлено у розгляді справи про розірвання шлюбу за заявою на підставі того, позов Україні був поданий 14.11.2025, а заява про розлучення в Данії – 28.11.2025(а.с.175-183)

В контексті Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно.

З огляду на наведене, оскільки сторони є громадянами України та не надали доказів, про те, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави розглядається справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав, суд дійшов висновку про належність справи до юрисдикції Тростянецького районного суду Вінницької області

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Ч 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч.2 ст.104, ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

За змістом ч. 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач в позовній заяві вказав, що подальше спільне життя з відповідачем, як і примирення є неможливим, спільних дітей немає.

Відповідачка не заперечувала проти розірвання шлюбу

З огляду на викладене, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сім`я сторін по справі розпалася і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції № 2.354369527.1 від 14.10.2025 позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи те що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.01.2021 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №85.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М. Почкіна