Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №129/108/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/108/26

Провадження № 2/131/152/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Іллінецького районного суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 21.02.2022 року укладено Кредитний договір № 1057-2801. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 4300 грн., на наступних умовах: строк, на який надається кредит 300 календарних днів; Дата повернення (виплати) кредиту - 18.12.2022 року; базовий період сплати відсотків - 10 календарних днів. Відповідно до кредитного договору № 1057-2801 від 21.02.2022 року Кредитодавцем надано кредитну лінію у розмірі 4300 грн., що належним чином підтверджується Листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про перерахування коштів Позичальнику через систему EasyPay від 28.04.2025 та довідкою про перерахування коштів за Договором про відкриття кредитної лінії. Між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1057- 2801 від 21.02.2022 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 1057-2801 від 21.02.2022р у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 31175.00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4300.00 грн. та за відсотками - 26875.00 грн., чим порушуються права та інтереси Позивача. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу та сплачений ним судовий збір.

23.02.2026 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Зеніної М.О., в якому вона заперечила щодо задоволення позовних вимог. Так, представник зазначає, що позивач не довів належними доказами факт укладення електронного договору саме відповідачем. Позивач посилається на договір про відкриття кредитної лінії № 1057-2801 від 21.02.2022, у якому зазначено, що його підписано одноразовим ідентифікатором А672. У тексті договору наведено персональні дані відповідача, номер телефону, електронну адресу та маскований номер платіжної картки. Однак сам по собі паперовий примірник електронного договору не доводить безспірно, що саме відповідач: отримав одноразовий ідентифікатор; ввів цей код; пройшов належну електронну ідентифікацію; акцептував оферту; висловив власну волю на укладення договору. Наявність у матеріалах справи копії паспорта та фотозображення відповідача сама по собі не підтверджує факту вчинення електронного правочину саме відповідачем, оскільки позивач не довів, за яких обставин, коли, від кого та в який спосіб були отримані ці матеріали, а також не довів їх безпосередній зв`язок із процедурою укладення спірного договору. Також, представник зазначає, що надана Анкета клієнта та документ «Верифікація клієнта» є внутрішніми документами кредитодавця, а не самостійними безспірними доказами укладення правочину саме відповідачем. Так, Документ «Верифікація клієнта» є внутрішнім документом кредитодавця та не може розцінюватися як належний і допустимий доказ у справі, оскільки не містить підпису відповідача, кваліфікованого електронного підпису, а також не містить підпису чи будь-якого засобу ідентифікації первісного кредитора або позивача, відомостей про джерело та спосіб його формування і не підтверджує факту вчинення відповідачем дій щодо укладення спірного кредитного договору. За своїм змістом цей документ лише відображає наявність певних даних у внутрішній системі кредитодавця та не дозволяє встановити, ким саме, коли саме та в межах яких правовідносин ці дані були сформовані або використані. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивач не довів факту видачі кредитних коштів саме відповідачу. На підтвердження видачі кредиту позивач надав: довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування 4300,00 грн через EasyPay; витяг із листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» щодо перерахування коштів позичальнику через систему EasyPay. Разом з тим, представник відповідача вважає, що зазначені документи не є належними первинними банківськими документами оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не можуть достовірно підтвердити здійснення фінансової операції саме щодо відповідача. Матеріали справи не містять: банківської виписки про списання коштів з рахунку кредитодавця; меморіального ордера або іншого первинного банківського документа про переказ; документа банку-емітента про належність картки відповідачу; документа, який підтверджує фактичне зарахування 4 300,00 грн саме відповідачу; повного номера банківської картки або банківського рахунку, що дозволяв би ідентифікувати платіжний засіб. Маскований номер картки сам по собі не дає змоги встановити, що саме цей електронний платіжний засіб належав відповідачу. Аналогічно матеріали справи не містять доказів належності відповідачу саме того номера телефону, який фігурує в анкеті, договорі та інших документах. Якщо позивач стверджує про виникнення кредитного зобов`язання, він повинен довести не лише існування тексту договору, а й факт виконання власного обов`язку - фактичної видачі коштів позичальнику. Довідка кредитодавця та витяг із листа фінансового партнера не є належним і достатнім доказом фактичної видачі коштів саме відповідачу. Крім того, представник відповідача зазначила, що довідка про розмір простроченої заборгованості не є належним та достатнім доказом розміру боргу. Подана позивачем «Довідка про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором № 1057-2801 від 21.02.2022 року» є одностороннім внутрішнім документом позивача, який сам по собі не має наперед встановленої доказової сили. Із її змісту вбачається лише підсумок, визначений позивачем станом на 19.11.2025, а саме: 4 300,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 26 875,00 грн заборгованості за відсотками; при цьому у довідці зазначено, що штраф, комісія, неустойка та інші платежі не нараховані. Разом з тим вказана довідка не містить покрокового розрахунку заборгованості, не відображає періодів нарахування відсотків, не містить відомостей про застосовану процентну ставку у кожному конкретному періоді, не розкриває алгоритм обчислення суми 26 875,00 грн, а також не містить відомостей про здійснені відповідачем платежі, їх дати, розмір та порядок зарахування. Тобто цей документ лише фіксує односторонньо визначений позивачем результат, але не дає можливості суду та відповідачу перевірити, яким саме чином цей результат сформовано. Така довідка на думку відповідача може оцінюватися виключно у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, які підтверджують виникнення, виконання та порушення зобов`язання, а також правильність нарахувань. Однак, у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували рух (переказ) коштів, факт видачі кредиту, порядок його погашення та арифметичну обґрунтованість заявленої суми відсотків. За відсутності таких первинних документів подана довідка не може вважатися належним та достатнім доказом розміру заборгованості. Крім того, позивач просить стягнути 4 300,00 грн тіла кредиту та 26 875,00 грн процентів, тобто сума процентів більш ніж у шість разів перевищує суму основного боргу. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Представник відповідача вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення 26 875,00 грн процентів, що у понад шість разів перевищує суму основного боргу (4 300,00 грн), є явно неспівмірною, суперечить засадам розумності, добросовісності та справедливості (стаття 3 ЦК України) та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду відповідача як споживача фінансових послуг. Також, на підтвердження правонаступництва позивач посилається на договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 та витяг з реєстру боржників № 1, у якому зазначено відомості про включення до предмета відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1057-2801 на суму 31 175,00 грн, з яких 4 300,00 грн - основний борг, 26 875,00 грн - проценти. Проте, подані платіжні інструкції на підтвердження переходу прав вимог не містять посилання на конкретний реєстр боржників № 1 від 26.12.2024. У призначенні платежу зазначено лише загальне формулювання про сплату ціни продажу за відступлення права вимоги за договором факторингу № УКФ-261224-2. За таких обставин ці документи не дають можливості встановити, що відповідне фінансування здійснено саме за тим реєстром, до якого включено вимогу до відповідача. З огляду на вищевказане, представник відповідача просить суд у задоволенні позову ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1057-2801 від 21.02.2022р. відмовити повністю.

До суду надійшла відповідь на відзив, яку подано представником позивача Павленком Д.О., де зазначено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1057-2801 від 21.02.2022 р. (далі - Кредитний договір) електронному вигляді шляхом його підписання відповідачем акцепту електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора "A672", який надсилався у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий НОМЕР_2. Відповідач не заперечував, що вказаний засіб зв`язку (на який направлявся одноразовий ідентифікатор), а саме: номер телефону НОМЕР_2 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1057-6939 від 22.02.2022 року, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в інформаційній системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Відтак, перерахування коштів відповідачу за кредитним договором не безпосередньо з банківського рахунку кредитора на банківських рахунок позичальника, а з використанням стороннього платіжного сервісу (еквайрингу "EasyPay") не свідчить про те, що зобов`язання за кредитним договором не було виконано кредитором. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Крім того, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Відтак, відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. З огляду на зазначене, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.04.2026 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, в якому вона підтримала свою позицію, викладену у відзиві, просила в задоволенні позову відмовити. Заперечення обгрунтовує тим, що відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту. Відповідно до статті 12 цього Закону момент підписання електронного правочину пов`язується, зокрема, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Однак ці норми не встановлюють презумпції того, що будь-який код, відображений у тексті договору, без додаткового доказування підтверджує волевиявлення конкретної особи. Представник звертає увагу, що наразі неможливо перевірити автентичність того, що позивач називає належним підписанням з боку відповідача одноразовим ідентифікатором, оскільки позивачем не підтверджено ані направлення СМС-повідомлення на мобільний номер відповідача, ані належність номеру телефона саме відповідачу, а також позивачем не доведено, що саме ці кредитні умови узгодив відповідач. По-друге, вважає, що твердження позивача про те, що відповідач не заперечував належність телефону, є процесуально некоректним. У тексті договору про відкриття кредитної лінії №1057-2801 від 21.02.2022 р. міститься посилання на використання кваліфікованої електронної печатки, однак матеріали справи не містять жодних технічних або сертифікаційних даних, які б дозволяли перевірити факт її накладення, належність відповідного сертифіката конкретній юридичній особі, а також цілісність та незмінність електронного документа. Водночас відсутні будь-які докази накладення електронного підпису уповноваженої особи кредитодавця. Крім того, обрання кредитодавцем моделі перерахування коштів через сторонній платіжний сервіс не усуває і не зменшує його процесуального обов`язку довести належними, допустимими та достатніми доказами факт списання коштів, маршрут їх переказу та їх фактичне зарахування саме відповідачу. Отже, якщо позивач стверджує, що кредитні кошти були належним чином перераховані та зараховані відповідачу, саме на нього покладається обов`язок довести ці обставини належними, допустимими та достатніми доказами. Натомість посилання позивача на те, що відповідач не надав виписки з власного рахунку, фактично свідчить про неправомірне перекладення обов`язку доказування з позивача на відповідача, що не відповідає змісту статей 81 та 177 ЦПК України. Відповідь на відзив не усуває доводів відповідача про недоведеність факту видачі кредиту саме відповідачу. Так, довідка про перерахування суми кредиту кредитодавця та витяг із листа фінансового партнера не є належним і достатнім доказом фактичної видачі коштів саме відповідачу. Також, подана позивачем довідка про розмір простроченої заборгованості містить виключно підсумкові показники - 4 300,00 грн основного боргу та 26 875,00 грн процентів - без розкриття механізму їх формування, без деталізації періодів нарахування, ставок та порядку здійснення розрахунків. За таких обставин зазначений документ є одностороннім внутрішнім розрахунком позивача та не дає можливості суду та відповідачу перевірити правильність заявленої до стягнення суми. Крім того, за відсутності первинних бухгалтерських та банківських документів неможливо перевірити не лише факт отримання кредитних коштів, а й порядок їх погашення та правильність нарахування процентів. Тому, сторона відповідача вважає, що саме по собі посилання позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду не усуває головного недоліку - відсутності належних, допустимих і достатніх доказів розміру та правомірності заявлених процентів. Додатково зазначає, що вимога про стягнення 26 875,00 грн процентів при основному боргу 4 300,00 грн більш ніж у шість разів перевищує суму основного боргу та за відсутності прозорого і перевірного розрахунку обґрунтовано викликає сумніви щодо її відповідності засадам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим статтями 3, 509, 627 ЦК України. Відповідач вважає, що довід позивача про відсутність у відповідача доказів «неукладення договору» не відповідає змісту частини 1 статті 81 ЦПК України, оскільки обов`язок доведення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, покладається саме на позивача, а не на відповідача шляхом спростування недоведених тверджень сторони позову. У відповіді на відзив позивач не навів жодних окремих доводів та не надав належного спростування заперечень відповідача щодо неналежного підтвердження правонаступництва (переходу прав вимог), зокрема щодо того, що платіжні інструкції, подані на підтвердження договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, не містять посилання на конкретний реєстр боржників № 1 від 26.12.2024, до якого включено вимогу до відповідача. Так, у призначенні платежу зазначено лише загальне формулювання про сплату ціни продажу за відступлення права вимоги за договором факторингу, без ідентифікації конкретного реєстру боржників та без прив`язки до вимоги саме щодо ОСОБА_1 . За таких обставин подані платіжні інструкції не дають можливості однозначно встановити, що відповідне фінансування було здійснено саме за тим реєстром, на який посилається позивач як на підставу набуття права вимоги у цій справі, а отже самі по собі не підтверджують належного переходу до позивача права вимоги саме за кредитним договором № 1057-2801 від 21.02.2022. Відсутність такого зв`язку між оплатою та конкретним реєстром боржників виключає можливість вважати правонаступництво (перехід прав вимог) позивача належно доведеним у спірних правовідносинах.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вивчивши пояснення сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ОСОБА_1 21.02.2022 року укладено кредитний договір № 1057-2801. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) A672. Факт ідентифікації ОСОБА_1 підтверджується анкетою клієнта, де зазначено його персональні дані, вказується про перевірку даних через систему BankID НБУ та додається відповідний витяг щодо верифікації з наступними реквізитами: inn: 3779004852 ПІБ: ОСОБА_1 sidBi: 819aec95-f606-4f93-a4fb-8765871b8285 bank_name: АТ КБ "ПриватБанк" edrpou: 14360570 bank_date: 2021-07-16 02:35:00.000 № телефону: НОМЕР_2 . Також, до матеріалів позовної заяви додано фото із зображенням особи в руках із паспортом на ім`я ОСОБА_1 та фото зворотного боку паспорта, де вказано РНОКПП відповідача: НОМЕР_1 .

Умови кредитного договору є наступними. 4.1. Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір Кредиту: 4300.00 (чотири тисячі триста цiлих, нуль сотих ) гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 21.02.2022 р. 4.2. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту. 4.3. Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користування Кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Пільговою та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності. 4.4. Базовий період складає 10 (десять цiлих, нуль сотих ) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду, крім наступного випадку: якщо Позичальник у поточному Базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного Базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору. 4.5. Сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду . Проценти за користування Кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання Позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок Кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених Позичальником коштів на рахунок Кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок Кредитодавця із затримкою, несе Позичальник. 4.6. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3.00% (три цiлих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Зниженою та/або Пільговою ставкою). Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.5.5 цього Договору, користується програмами лояльності Кредитодавця та сплачує проценти за користування Кредитом за наступною ставкою: Пільгова процентна ставка становить 2,00 % (дві цiлих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом протягом першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця. Якщо вказаний в цьому абзаці п.4.6 Договору розмір Пільгової процентної ставки є меншим розміру Зниженої процентної ставки, вказаному в наступному абзаці п.4.6 Договору, зазначене означає, що Позичальнику надана можливість сплати процентів за користування Кредитом за Пільгової процентною ставкою. Якщо вказаний в цьому абзаці п.4.6 Договору розмір Пільгової процентної ставки дорівнює розміру Зниженої процентної ставки, вказаному в наступному абзаці п.4.6 Договору, зазначене означає, що можливість сплати процентів за користування Кредитом за Пільгової процентною ставкою цим Договором не передбачена (не була надана Позичальнику). Знижена процентна ставка становить 2.00 % (дві цiлих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (окрім першого Базового періоду), яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. 4.7. Укладання цього Договору не передбачає укладання договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту. У зв`язку із відсутністю супровідних послуг, тарифи та комісії за супровідними послугами Кредитодавця чи третіх осіб відсутні. 4.8. Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 18.12.2022 року . Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Продовження Строку кредитування Сторонами в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. Подовження Строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою Сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань Позичальника. 4.9. Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає одна мільйон вісімсот дванадцять тисяч двісті дев?яносто п?ять цiлих, нуль сотих відсотки(-ів). 4.10. Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає: 43 000,00 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 38 700,00 грн. 4.11. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних Позичальником умовах кредитування, зазначених в Договорі, і на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки належним чином на умовах та у строки, визначені в Договорі. Орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість Кредиту обчислені на основі припущення, що повернення Кредиту та сплата процентів за користування Кредитом здійснюватиметься згідно графіку платежів за Договором, наведеного в додатку 3 до цього Договору, при цьому у зв`язку з належним виконанням обов`язку зі сплати процентів проценти нараховуватимуться за ставками, наданими в межах програм лояльності. Обчислення загальної вартості Кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за весь строк кредитування здійснюється відповідно до Методики Національного банку України.

Кошти за кредитним договором було перераховано на картку № НОМЕР_3 , яка була вказана в договорі, в розмірі 4300,00 грн, через платіжну систему EasyPay, ID платежу: 1069077295, що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про перерахування коштів позичальнику через систему EasyPay № 7/9970 від 28.04.2025 та довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування коштів за договором про відкриття кредитної лінії.

Між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024. Відповідно до п. 3.1.3 договору факторингу право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. На виконання умов зазначеного договору сторонами укладено реєстр боржників № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1057- 2801 від 21.02.2022 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1

Розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1057-2801 від 21.02.2022 становить 31175.00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4300.00 грн. та за відсотками - 26875.00 грн. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості за договором 1057-2801 від 21.02.2022 року, станом на 26.12.2024, який сформовано ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Розрахунок містить відомості про нарахування відсотків за кожен день в межах строку договору (300 днів) із зазначенням відсоткової ставки, яка встановлена в межах договору. Крім того, розмір заборгованості підтверджується також і довідкою позивача про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 1057-2801 від 21.02.2022 № 7049/25-ДПЗ від 19.11.2025.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що умови договору № 1057-2801 від 21.02.2022, відповідачем виконані не були.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту, інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов зазначеного договору (ст. 638 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач набув право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу.

Вказаний договір факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З приводу заперечень сторони відповідача суд зазначає наступне. Так, щодо тверджень про недоведеність укладення електронного договору, суд висновує, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора A672, що є належним та допустимим доказом підтвердження волевиявлення сторони. Процес укладання правочину супроводжувався ідентифікацією ОСОБА_1 через систему BankID НБУ та верифікацією його персональних даних (РНОКПП, паспортні дані, фотофіксація), що унеможливлює випадкове або стороннє підписання документа. Без отримання повідомлення на фінансовий номер телефону, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов. Крім того, стороною відповідача не надано жодних доказів щодо того, що його персональні дані були скомпроментовані та використані сторонніми особами без його відома.

Відносно аргументів про відсутність технічних даних щодо електронної печатки кредитодавця, суд зауважує, що визначальним у даному випадку є фактичне виконання договору з боку фінансової установи, яка перерахувала кредитні кошти за вказаними відповідачем реквізитами. Обставина того, що відповідач протягом всього часу не звертався до суду з позовами про оспорювання цього договору чи визнання його неукладеним, свідчить про його згоду з умовами правочину. Таким чином, виконання договору первісним кредитором підтверджує його реальне волевиявлення (конклюдентні дії), що нівелює формальні претензії до технічних характеристик підпису кредитора, оскільки дійсність намірів сторони підтверджена конкретними фінансовими операціями, які відбулися на виконання умов договору.

Стосовно заперечень проти факту отримання коштів, слід зауважити, що відповідач, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, мав би надати докази на спростування тверджень позивача. Обов`язок доказування передбачає не лише обов`язок позивача підтвердити вимоги, але й обов`язок відповідача надати докази своєї позиції - зокрема, банківські виписки, які б свідчили про відсутність зарахування коштів або про те, що зазначена в договорі картка йому не належить. Позивач надав докази перерахування 4300,00 грн через систему EasyPay (ID платежу: 1069077295), що є стандартною практикою для фінансових установ, які не є банками. Про факт ненадходження на банківську картку ОСОБА_1 кредитних коштів або про те, що вказана у договорі платіжна картка йому не належить, представником відповідача у відзиві прямо не вказано. Відсутність чіткої заяви про те, що відповідач не є держателем картки, у поєднанні з наданням ним повних паспортних даних та селфі-фото з паспортом під час реєстрації, підтверджує, що кошти були спрямовані саме за реквізитами, визначеними самим позичальником. Заперечення форми документа без спростування змісту фінансової операції не може бути підставою для відмови у позові.

Щодо оспорювання правильності та обґрунтованості розрахунку заборгованості, встановлено, що він виконаний первісним кредитором у повній відповідності до умов укладеного договору. Нарахована сума включає тіло кредиту та відсотки, виходячи зі ставок, на які відповідач погодився при підписанні договору. Умови договору на момент його укладення не суперечили нормам Закону України «Про споживче кредитування», а сам розрахунок містить покрокову деталізацію за кожним днем користування коштами. Відповідач, заперечуючи проти розрахунків позивача, не надав суду власного контррозрахунку на спростування вимог позивача.

Щодо твердження сторони відповідача про несправедливість та неспівмірність нарахування відсотків слід зазначити наступне. Так, підписавши договір за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач підтвердив ознайомлення з усіма його параметрами, включаючи розмір процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту. Нарахована сума процентів є не штрафною санкцією, а платою за користування грошовими коштами (ціною договору), розмір якої був чітко визначений у п. 4.6 та п. 4.10 договору. Оскільки відповідач добровільно прийняв ці умови та користувався кредитними коштами понад узгоджений термін, посилання на «несправедливість» ціни договору після виникнення прострочення є суб`єктивним та не звільняє від обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо аргументів про відсутність доказів правонаступництва через відсутність посилань у платіжних інструкціях, слід роз`яснити, що момент переходу права вимоги за договором факторингу пов`язаний із підписанням відповідного Реєстру боржників, а не з моментом фактичного проведення розрахунків між новим та первісним кредиторами. Відповідно до пункту 3.1.3 договору факторингу, право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» саме в дату підписання Реєстру № 1. Внутрішні розрахунки між клієнтом та фактором є елементом їхніх господарських відносин, які не впливають на обсяг зобов`язань боржника та не можуть слугувати підставою для звільнення його від обов`язку повернути борг.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем, всупереч положенню частини 1 статті 81 ЦПК України, не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору, у передбачені договором строки кредит не погашений.

Таким чином, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» надало належні і допустимі докази заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1057-2801 від 21.02.2022, яка станом на день розгляду справи відповідачем не погашена.

Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за договором № 1057-2801 від 21.02.2022, в розмірі 31175,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із тим що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, який сплачений при подачі позовної заяви, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 417 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, заборгованість за договором № 1057-2801 від 21.02.2022 у розмірі 31175 (тридцять одна тисяча сто сімдесят п`ять) гривень, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Копію цього рішення невідкладно надіслати сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ПОЗИВАЧ: ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР", код ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: