Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №333/9883/25 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання батьківства

Дата: 20 квітня 2026 р.

Справа: №333/9883/25

Суддя: Поляков О. З.

Дата документу 21.04.2026 Справа № 333/9883/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/9883/25 Головуючий у І інстанції: Ковальова Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/981/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткова І.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Романенка Олега Володимировича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року в частині заміни сторони у справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Ємця Артема Юрійовича до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання батьківства,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Ємця А.Ю. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання батьківства.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 познайомилася з ОСОБА_1 у колі спільних друзів. Спочатку вони підтримували дружні стосунки, а з 2014 року почали зустрічатися, згодом почали спільно проживати як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу.

Спочатку сторони жили в будинку родичів відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Згодом, коли позивач завагітніла, сторони придбали житло у малосімейному гуртожитку – 11-й блок, поруч із батьками відповідача (треті особи по справі), які мешкали у 10-му блоці.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син –ОСОБА_4 . На той час вони тимчасово проживали у 10-му блоці, поки в їх квартирі (11-й блок) тривав ремонт.

У 2018 році вони переїхали до власного житла (11-й блок).

З часом стосунки між позивачем та батьком її дитини - ОСОБА_1 - почали погіршуватися. Він став зловживати алкоголем, проявляв агресію, неодноразово піднімав на неї руку, не надавав матеріальної підтримки родині та тривалий час не працював.

У зв`язку з постійними конфліктами та неможливістю спільного проживання позивач ухвалила рішення розійтися.

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну ситуація остаточно ускладнилася: позивач була змушена виїхати разом із дитиною в безпечніше місце. Після її виїзду з дитиною за межі місця постійного проживання відповідач спочатку підтримував зв`язок: телефонував, писав повідомлення, цікавився сином. З часом спілкування ставало все рідшим, а потім - набувало образливого та принизливого характеру. Відповідач дозволяв собі грубі висловлювання на адресу позивача, погрози, навіть у присутності дитини, чим негативно впливав на його емоційний стан.

З огляду на це, позивач була змушена обмежити спілкування, аби захистити сина від психологічного тиску.

Попри складні стосунки, батько дитини визнавав сина і періодично надавав матеріальну допомогу - переказував кошти на потреби дитини, що підтверджується виписками із банку.

Однак, така підтримка мала нерегулярний характер і з часом повністю припинилася.

Батьки відповідача (треті особи у справі) та інші родичі також знали і визнавали дитину як його сина. Зокрема, дідусь та бабуся з боку відповідача (треті особи у справі) також інколи надають матеріальну допомогу на утримання дитини, що підтверджується банківською випискою.

Дитина була записана у свідоцтві про народження зі слів матері згідно зі ст. 135 Сімейного кодексу України, оскільки на той момент сторони не були у шлюбі, а батько з різних причин не з`явився у відділ РАЦСу для офіційного визнання батьківства.

На теперішній час ОСОБА_1 вважається безвісти зниклим під час участі у бойових діях.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Ємця А.Ю. просила суд:

- визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :- зазначити батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У січні 2026 року ОСОБА_5 в особі представника – адвоката Ємця А.Ю. звернулася до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

В обґрунтування клопотання зазначено, що необхідно замінити відповідача у цій справі, а саме належним відповідачем вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки саме до нього пред`явлена вимога про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та саме він ухиляється від проведення цієї експертизи, про що ним було заявлено в ході судового засідання 16.01.2026 , отже цими діями він порушує права та законні вимоги позивача. Законодавство України не містить прямої вказівки про необхідність зазначати у якості відповідача імовірного батька дитини. Оскільки біологічний батько на теперішній час перебуває у статусі особи, яка зникла без вісти, він фізично не зможе здати біологічний матеріал для проведення експертизи, тому є необхідність для заміни належного відповідача. Також у цій справі необхідно замінити третіх осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки така категорія справ виключає зустрічні позовні вимоги.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Ємця А.Ю. просила суд:

замінити первісного відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним відповідачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

залучити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якості третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог;

виключили ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з числа третіх осіб у справі.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року, зокрема, задоволено клопотання представника позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем. Замінено первісного відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним відповідачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Залучено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якості третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог.

Виключено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з числа третіх осіб у справі.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду в частині заміни сторони у справі, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Романенка О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року в частині заміни сторони у справіскасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позовна заява не містить вимог до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про визнання батьківства. Оновленого позову ні ОСОБА_2 , ні її представник – адвокат Ємець А.Ю. не заявляли.

На думку скаржника, вірогідною метою позивача шляхом заміни відповідача – зниклого безвісти військовослужбовця на його батька, є не встановлення батьківства безвісті зниклого військовослужбовця відносно неповнолітньої дитини, а право на отримання виплат грошового забезпечення, соціального статусу та пільг.

Крім того, на думку скаржника, фактично позивач своїми діями змінює предмет та підставу позову.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Романенка О.В. оскаржує ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року в частині задоволення клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним, та заміну третьої особи, тому, за таких обставин, в силу вимог статті 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року тільки в цій частині.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Романенка О.В. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної ухвали та направленні справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Задовольняючи клопотання представника позивача про зміну відповідача, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 51 ЦПК України,виходив того, що позивач має право заявити таке клопотання.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення такого клопотання з огляду на таке.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Положеннями ст. 51 ЦПК України, зокрема, передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За матеріалами справи, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання батьківства, ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Ємця А.Ю. просила суд: - визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :- зазначити батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяв про уточнення позовної заяви і вимог до неї позивач не заявляла.

Звертаючись до суду з клопотанням про зміну відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його батька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Ємця А.Ю. не навела ні обґрунтування позову саме до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ні позовних вимог до нього, що суперечить вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, яким передбачено, що позовна заява має містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Так, на думку позивача, у цій справі є необхідність заміни відповідача на його батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки саме до нього пред`явлена вимога про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та саме він ухиляється від проведення цієї експертизи, цими діями він порушує права та законні вимоги позивача.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи неспроможними, оскільки проведення молекулярно-генетичної експертизи є лише одним із процесуальних засобів доказування у цій справі і не є предметом її розгляду, враховуючи, що позовна заява не містить жодних доводів про порушення прав ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та вимог до нього.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що право позивача подати до суду клопотання про зміну неналежного відповідача, передбачене положеннями ст. 51 ЦПК України не може розглядатися як не обмежене, таке клопотання має узгоджуватися з положеннями ст. 175 ЦПК України під час вирішення питання про його прийнятність на стадії підготовчого провадження.

Однак, клопотання ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Ємця А.Ю. про заміну первісного відповідача належним відповідачем не містить належного обґрунтування та підстав для заміни відповідача, що, з огляду на предмет спору у справі, який стосується конкретної особи, свідчить про відсутність підстав для його задоволення.

Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є слушними, адже суд першої інстанції, замінивши відповідача у справі, порушив норми процесуального права, тому ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року в частині заміни відповідача та третьої особи слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Романенка Олега Володимировича – задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року в частині заміни первісного відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним відповідачем – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залучення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якості третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог, виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з числа третіх осіб у справі – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року не оскаржувалась та апеляційним судом не переглядалась.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua