Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №595/346/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/346/26

Провадження № 1-кп/595/90/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026216130000033 від 16 березня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бучач Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

15 березня 2026 року у ОСОБА_5 , під час перебування неподалік житлового господарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин та в ході словесного конфлікту із ОСОБА_4 , жителем АДРЕСА_1 , виник злочинний намір, спрямований на завдання йому удару.

Реалізуючи свій злочинний намір та доводячи його до логічного завершення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 15 березня 2026 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , під час перебування неподалік житлового господарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті неприязних відносин та у ході словесного конфлікту із ОСОБА_4 , умисно наніс йому один удар кулаком правої руки в ділянку грудної клітки з лівої сторони. Внаслідок нанесеного удару ОСОБА_4 відчув різкий фізичний біль, проте тілесних ушкоджень не отримав.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, визнав повністю згідно пред`явленого обвинувачення, та надав покази, згідно яких 15 березня 2026 року близько 15 год., перебуваючи неподалік житлового господарства в АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту із ОСОБА_4 наніс йому удар рукою в ділянку грудної клітки. У вчиненому розкаюється.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 15 березня 2026 року о 15 год. він їхав велосипедом від сусіда по вул. Хоминці в с. Переволока, де до нього підійшов ОСОБА_5 зі співмешканко. Підійшовши до потерпілого, обвинувачений схопив велосипед, та між ними виник конфлікт, у ході якого останній наніс йому удар в ділянку грудної клітки. Після цього потерпілий повернувся додому, викликавши працівників поліції. При призначенні міри покарання обвинуваченому просив суд визначити суворе покарання.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 126 КК України, - тобто умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, пом`якшуючі та обтяжуючі його вину обставини, дані про особу винного.

Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , де характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, в силу ст. 89 КК України є несудимим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , є щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

З огляду на викладене, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 126 КК України.

Про необхідність призначення саме такого покарання свідчать ті обставини, що ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненому, відтак, усвідомив протиправність свого діяння, а також відсутні обставини, що обтяжують покарання. Окремо суд враховує й позицію щодо застосування суворого покарання обвинуваченому, висловлену в судовому засіданні потерпілим, яка не може бути залишена без належної уваги та оцінки суду, а відтак безумовно підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами, які суд повинен врахувати при призначенні покарання у відповідності до приписів закону про кримінальну відповідальність.

Суд не вбачає підстав для застосування інших видів покарань, передбачених санкцією ч. 1 ст. 126 КК України, а саме у виді громадських або виправних робіт, оскільки такі будуть явно несправедливими через суворість, зважаючи на особу обвинуваченого та обставину, яка пом`якшує його покарання.

На переконання суду, покарання у виді штрафу буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1