Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №464/369/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/369/26

пр.№ 2/464/1199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за участі представника позивача – адвоката Щербатого Р.Р.,

у с т а н о в и л а :

Адвокат Щербатий Р.Р. від імені та в інтересах позивача через електронний кабінет звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн щомісячно, починаючи з дня подачі цієї заяви і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років, покликаючись на необхідність утримання.

За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.

Суддя ухвалою від 16 лютого 2026 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у зв`язку із малозначністю справи, що визначено імперативними приписами цивільного законодавства.

Одночасно вказаною ухвалою клопотання позивача про витребування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписки про рух коштів по всіх рахунках відповідача, тобто інформації, що містить банківську таємницю, повернуто на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України за недоведеності даних, що така інформація міститься саме в цьому банку.

Ухвала про відкриття провадження оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.

Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.

Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.

Представнику позивача ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.

За відсутності відомостей щодо наявності у відповідача електронного кабінету та зареєстрованого місця проживання/перебування (відомості отримані у порядку ст.187 ЦПК України відомості з Єдиного державного демографічного реєстру, Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Державної міграційної служби України) повідомлявся через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України в порядку, як це передбачено ч.10 ст.187 ЦПК України.

Відповідач додатково (альтернативним способом) повідомлявся про розгляд справи за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить рекомендоване повідомлення поштового відправлення.

Судом вжито передбачених законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін. Водночас, незважаючи на належне повідомлення, відповідач своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявлено.

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України).

При застосуванні норм права суд ураховує сформовану позицію Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року), за якою обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу. Зазначені положення містяться у ст.141 СК України.

Виходячи із законодавчих положень, викладених у ст.ст.199, 200 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18, від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19, стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

ОСОБА_3 та відповідач є батьками повнолітньої дочки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , - позивача по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Позивачем надано достатньо документальних доказів про навчання у Львівському державному університеті внутрішніх справ денної форми навчання з вересня 2022 року (закінченням навчання у червні 2026 року) із оплатою освітньої послуги (вартість навчання 2025 - 2026 навчальний рік становить 35 284 грн). Про вказане свідчать письмові докази: довідка навчального закладу від 19 січня 2026 року за № 15/26 та договір про навчання від 16 вересня 2022 року з додатковою угодою від 12 квітня 2024 року, квитанції про здійснення платіжної операції щодо оплати за навчання.

Відповідно до долучених до справи: військового квитка, службового посвідчення та довідки Державної прикордонної служби ( НОМЕР_1 прикордонний загін) від 23 вересня 2025 року відповідач є військовослужбовцем та з відповіді з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та суми доходів, сформованої за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за клопотанням сторони позивача, отримує доходи – виплати військовослужбовцям із в/ч НОМЕР_2 , зокрема: січень 2026 року – 43 457,34 грн; лютий 2026 року – 31 474,75 грн.

Також за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» сформовано відомості про доходи позивача, зокрема працює ПП «МЕРЕЖА-СЕРВІС ЛЬВІВ», де отримує нерегулярний дохід – заробітну плату, наприклад у лютому 2026 року – 20 529 грн.

Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка навчається, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали відповідачу у виконанні ним батьківських обов`язків стосовно неї.

Ураховуючи встановлені обставини справи та однозначну рівність батьків у матеріальному утриманні дитини, яка реалізовує своє право на освіту та отримує мінливий нерегулярний дохід, виходячи із засад справедливості, добросовісності і розумності сімейного законодавства (ч.9 ст.7 СК України), з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивача на утримання повнолітньої дочки у розмірі 6 000 грн щомісячно. Сімейним законодавством не передбачено, що розмір аліментів, які стягуються на утримання повнолітньої дитини, зумовлений розміром прожиткового мінімуму. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Позивачем, яка користується професійною правничою допомогою адвоката, жодними доказами не підтверджено понесення необхідних витрат у розмірі 16 000 грн щомісячно (по 8 000 грн на кожного з батьків), адже обов`язок по утриманні дітей лежить на обох батьках порівну. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню та суд частково погоджується із твердженнями позивача. Відомості та докази, які б спростовували даний висновок суду та доводили протилежне, відсутні.

Відповідач не висловив свою позицію по заявлених вимогах про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, жодних доводів у спростування позову не навів та доказів, які б досліджувалися судом, не надав. За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягарю доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).

У відповідності до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову та в порядку ч.1 ст.430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

При розподілі судових витрат суд ураховує, що позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір». Тому на підставі вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судові витрати зі сплати судового збору. Обставини, які надавали право на звільнення відповідача від сплати судового збору, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задоволити позов частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн щомісячно на час навчання, починаючи з 21 січня 2026 року, але не довше, ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1064,96 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання не встановлено, останнє відоме місце реєстрації - АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО