Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №335/576/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/576/26 2/335/1139/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А. В.,

за участі секретаря судового засідання Савченко О. І.,

представника позивачки (в режимі відеоконференції) адвоката Губського В. Є.,

представника відповідачки (в режимі відеоконференції) адвоката Юрасова А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Губського Володимира Євгеновича до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2026 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Губського В. Є. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.05.2025 о 12:07 год. в м. Запоріжжі по вул. І. Сікорського, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeot 208», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила дорожнього руху, внаслідок чого вчинила зіткнення з автомобілем «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) автомобілі отримали пошкодження. На місці події було складено Європротокол учасниками ДТП, згідно з яким ОСОБА_2 визнала себе винуватою у вчиненні ДТП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Peugeot 208», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за договором № 223794023, а цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за договором № 22919321.

За результатами розгляду заяви позивачки про страховий випадок ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування, внаслідок чого позивачці було відшкодовано 160 000 грн.

Разом із тим, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 87/05-25 від 09.06.2025 без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на дату ДТП 03.05.2025 складає 308 520,90 грн, ринкова вартість автомобіля позивачки без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП складає 749 894,79 грн, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивачки з урахуванням зносу, зменшена на суму податку на додану вартість, на дату ДТП складає 187 355,88 грн.

Позивачка зробила ремонт пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП. Загальна вартість відновлювальних робіт згідно з нарядом-замовленням № К-25004614 від 24.06.2025, акту наданих послуг № ВА-К-25004614 від 10.07.2025, наряду-замовлення № К-25005045 від 10.07.2025 та акту надання послуг № ВА-К-25005045 від 22.07.2025 склала 291 174,00 грн.

Отже, різниця між вартістю відновлювального ремонту та виплаченою сумою страхового відшкодування складає 131 174,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки в порядку ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Крім того, позивачка зазначає, що неправомірними діями відповідачки їй була завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних хвилюваннях, необхідності витрачати додаткові власні кошти та зусилля на відновлення транспортного засобу, позбавленні на певний час можливості користуватися транспортним засобом.

З наведених підстав просила стягнути з відповідачки на її користь матеріальну шкоду розміром 131 174,00 грн, моральну шкоду – 20 000 грн, а також понесені судові витрати (а.с. 3–11).

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, у відзиві зазначивши, що в силу вимог ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону. Максимальна сума виплати у разі складання Європротоколу становить з 01.01.2025 до 250 000 грн. Стягнення понад цей ліміт здійснюється безпосередньо з винуватця ДТП. Позивачкою в даному випадку застосовано процедуру «прямого врегулювання страхового випадку» за її власним вибором, а тому згідно зі ст. 19 вказаного Закону ліміт виплати від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» мав становити 250 000 грн. Водночас, позивачці було виплачено 160 000 грн страхового відшкодування, тобто менше встановленого ліміту. У розпорядженні на виплату № 56404/1/1 міститься позначка ОСОБА_1 щодо добровільної згоди (прохання) перерахувати страхове відшкодування саме в розмірі 160 000 грн.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми, не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі ст. 1194 ЦК України. Тому вважала, що позивачка мала пред`явити свої вимоги до ПрАТ СК «ПЗУ Україна», а тому ОСОБА_2 не є належним відповідачем на суму 90 000 грн. (250 000 грн – 160 000 грн = 90 000 грн).

Крім того, вважала необґрунтованими вимоги про стягнення моральної шкоди розміром 20 000 грн, оскільки вони не підтверджені належними доказами, оцінені суб`єктивно та вочевидь завищені.

Вважала, що позивачка не виконала процесуальний обов`язок щодо доказування, у зв`язку із чим позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді від 20.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи, встановлено строки для подання заяв по суті справи, перше судове засідання призначене на 11.02.2026 на 13:00 год.

11.02.2026 судове засідання відкладене до 11.03.2026 до 15:30 год. у зв`язку із неявкою сторін в судове засідання.

10.03.2026 від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, в якій зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

11.03.2026 у зв`язку із ненадходженням до суду відомостей про належне повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи, судове засідання відкладене до 20.04.2026 до 11:00 год.

16.03.2026 від представника відповідачки адвоката Юрасова А. В. надійшла заява про його залучення до участі у справі, надання доступу до електронної справи та відкладення судового засідання.

13.04.2026 до суду надійшов відзив відповідачки, зміст якого наведено судом вище. У відзиві зазначила, що 26.03.2026 адвокату було надано доступ до електронної справи, а до цього часу вона не отримувала ухвали про відкриття провадження і до 16.03.2026 взагалі не була обізнана про розгляд цієї справи судом. Відтак, строк на подання відзиву не пропустила.

Разом з відзивом надійшла заява відповідачки про виклик і допит як свідка ОСОБА_3 , який може підтвердити факти та обставини, викладені у відзиві, зокрема щодо доказової діяльності сторін в питанні відшкодування шкоди.

14.04.2026 від представника відповідачки надійшла заява про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, яка ухвалою від 14.04.2026 задоволена.

17.04.2026 від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що страховий поліс АТ «СГ «ТАС», яким було забезпечено транспортний засіб відповідачки, діяв в рамках вимог Закону № 1961-IV. Водночас, транспортний засіб позивачки забезпечено за договором № 227919321, діючим в рамках Закону № 3720-ІХ, перехідними положеннями якого визначено, що договори цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинним на день набрання чинності такими договорами. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, врегулювання страхового випадку відбувалось в рамках ліміту на виплату страхового відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV, водночас з правом звернення до страхової компанії, де забезпечена потерпіла особа, відповідно до Закону № 3720-ІХ.

Вважав, що викладені у відзиві доводи зводяться до підміни суб`єкта відповідальності та перекладення обов`язку відшкодування шкоди з відповідача на страховика, що прямо суперечить положенням законодавства. Відповідачкою безпідставно ототожнюється факт здійснення страхової виплати із повним виконання обов`язку з відшкодування шкоди. Саме цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована, а отже страховик здійснює виплату не замість неї, а в межах прийнятого на себе ризику, визначеного договором страхування та законом.

Крім того, вважав помилковими застосування відповідачкою положень законодавства щодо розміру страхового відшкодування, оскільки зроблені ним висновки ґрунтуються на змішуванні різних правових режимів, що регулюються різними законами, без урахування їх перехідних положень.

Зазначав, що надані позивачкою докази у своїй сукупності підтверджують факт заподіяння шкоди, її розмір, визначений виходячи з фактичних витрат на відношення пошкодженого майна. Водночас, відповідачкою жодного доказу на спростування розміру шкоди не надано. Також вважав обґрунтованим розмір матеріальної шкоди, оскільки пошкодження транспортного засобу позивачки мало негативний вплив на її психоемоційний стан, що пов`язано із необхідністю додаткової витрати часу на відношення пошкодженого майна, обмеженнями у користуванні транспортним засобом та порушенням звичного способу життя.

Також, 17.04.2026 представником позивачки подано заяву про його участі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 20.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви відповідачки про виклик свідка.

У судове засідання позивачка та відповідачка не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, направили до суду своїх представників.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, що викладені в ньому.

Представник відповідачки у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, що викладені у відзиві на позов. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

20.04.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 24.04.2026.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

03.05.2025 о 12:07 год. на перехресті вулиць Ігоря Сікорського та Авраменко у місті Запоріжжі сталася ДТП за участі автомобілів «Peugeot 208», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. За наслідками вказаної ДТП складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол»), зі змісту якого випливає, що водій автомобіля «Peugeot 208», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 під час повороту ліворуч з вул. Авраменко на вул. І. Сікорського не надала переваги в русі автомобілю «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався у протилежному напрямку по вул. І. Сікорського прямо по головній дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення цих транспортних засобів (а.с. 18).

Власником автомобіля «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , є позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 20.03.2025 (а.с. 15).

На момент ДТП автомобілі сторін були застраховані: автомобіль позивачки ОСОБА_1 марки «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно з полісом № 227919321 в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (а.с. 17); автомобіль відповідачки ОСОБА_2 марки «Peugeot 208», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з полісом № НОМЕР_4 в АТ «СГ «ТАС» (а.с. 16).

На підтвердження розміру заподіяної шкоди, завданої позивачці внаслідок ДТП, позивачкою надано Звіт № 87/05-25 від 09.06.2025 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ, складений ФОП ОСОБА_4 , який є суб`єктом оціночної діяльності, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , на дату ДТП 03.05.2025 становить 212 362,35 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 03.05.2025 становить 308 520,90 грн; ринкова вартість КТЗ марки «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП 03.05.2025 становить 749 894,79 грн; розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу, зменшена на суму визначеного відповідного до законодавства податку на додану вартість, на дату ДТП 03.05.2025 становить 187 355,88 грн (а.с. 19–49).

Позивачем було відремонтовано належний їй транспортний засіб, що підтверджується нарядом-замовленням ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» № К-25004614 від 24.06.2025 (а.с. 52–54), актом надання послуг № ВА-К-25004614 від 10.07.2025 (а.с. 55), нарядом-замовленням ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» № К-25005045 від 10.07.2025 (а.с. 56), актом наданих послуг № ВА-К-25005045 від 22.07.2025 (а.с. 57), фіскальними чеками ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» від 22.07.2025 на суму 47 779,00 грн (а.с. 58) та від 10.07.2025 на суму 243 395,00 грн (а.с. 59). Таким чином, загальна вартість відновлювального ремонту склала 291 174,00 грн.

10.07.2025 позивачка отримала страхове відшкодування від ПрАТ СК «ПЗУ Україна», в якому був застрахований її автомобіль згідно з полісом № 227919321 (а.с. 17) розміром 160 000 грн, що підтверджується випискою по картці позивачки АТ «А-БАНК» від 12.08.2025, в якій зазначено призначення платежу: «страхове відшкодування без ПДВ, договір ЕР.227919321 від 20.03.2025» (а.с. 50–51).

Отже, за рахунок страхового відшкодування позивачці було оплачено відновлення належного їй автомобіля в межах суми 160 000,00 грн.

За положеннями частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX (далі – Закон № 3720-ІХ), що набрав чинності 20.06.2024 та введений в дію з 01.01.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 3720-ІХ, у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку. Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.

На підставі вказаної норми позивачка звернулась до свого страховика – ПрАТ СК «ПЗУ Україна», в якій було застраховано її цивільно-правову відповідальність, з метою прямого врегулювання страхового випадку, на підставі чого отримала страхове відшкодування розміром 160 000 грн, що підтверджується випискою по картці позивачки в АТ «А-БАНК» (а.с. 50). Розмір вказаної виплати також підтверджується долученими до відзиву копіями страхового акту № 56404/1 та розпорядження № 56404/1/1 на виплату страхового відшкодування по прямому врегулюванню збитків, складених ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону № 3720-IX, страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п`ятої цієї статті. Розмір такої вимоги не може перевищувати розміру витрат, розрахованих відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 26 Закону № 3720-ІХ, розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.

Відповідачкою на засадах змагальності не оспорювалась винуватість у вчиненні ДТП, наявність шкоди та причинний зв`язок між діями відповідачки та завданням шкоди, а також розмір шкоди, заявлений позивачем до відшкодування та розмір моральної шкоди.

Отже, виходячи зі змісту ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, суд доходить висновку, що позивачка як власник автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідачки, має право на відшкодування їй відповідачкою різниці між страховою виплатою та вартістю відновлювального ремонту належного позивачці транспортного засобу, а саме у розмірі 131 174,00 грн (291 174,00 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля) – 160 000 грн (виплачене страхове відшкодування) = 131 174,00 грн).

Суд вважає помилковими доводи відповідачки, які ґрунтуються на тому, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» мала сплатити позивачці суму страхового відшкодування в межах ліміту 250 000 грн, визначеного Законом № 3720-ІХ, оскільки з матеріалів справи та зі змісту ч. 1 ст. 19 вказаного Закону випливає, що сума страхового відшкодування 160 000 грн відповідає розміру ліміту відповідальності, визначеної полісом АТ «СГ «ТАС», яким застрахована цивільно-правова відповідальність відповідачки. Посилання відповідачки на можливість здійснення виплати понад визначений ліміт відповідальності не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Крім того, з пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено, що поліс № 223794023, за яким АТ «СГ «ТАС» застраховано цивільно-правову відповідальність відповідачки був укладений під час дії попереднього Закону, яким регулювалось обов`язкове страхування, а саме Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі – Закон 1961-IV).

Відповідно до п. 2 р. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720-ІХ, визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон № 1961-IV.

Згідно з п. 6 цього ж розділу договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону № 1961-IV.

Отже, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» обґрунтовано здійснила розрахунок і виплату позивачці страхового відшкодування 160 000 грн, у межах страхової суми (ліміту), визначеної полісом № 223794023, за яким АТ «СГ «ТАС» застраховано цивільно-правову відповідальність відповідачки до введення в дію Закону № 3720-ІХ, і підстави для збільшення цієї суми в силу вищезазначених положень Закону № 3720-ІХ відсутні.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди розміром 20 000 грн. суд вважає частково обґрунтованими, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У цій справі встановлено наявність усіх обов`язкових елементів для відшкодування шкоди, у тому числі й моральної.

Як вказує позивачка, моральна шкода, спричинена їй, полягає у душевних хвилюваннях, необхідності витрачати додаткові власні кошти та зусилля на відновлення транспортного засобу, позбавленні на певний час можливості користуватися транспортним засобом. Також позивачці спричинені душевні страждання внаслідок неправомірності дій відповідачки, які мали наслідком вчинення ДТП.

Виходячи з обсягу пошкоджень автомобіля позивачки внаслідок ДТП, який зафіксований у звіті № 87/05-25 від 09.06.2025 про оцінку вартості матеріального збитку, складеному ФОП ОСОБА_4 , випливає, що автомобіль, дійсно, не міг нормально експлуатуватися позивачкою. Крім того, експлуатація такого пошкодженого транспортного засобу заборонена відповідно до Правил дорожнього руху.

Відсутність можливості користуватися своєю власністю, а саме автомобілем, тривалість його ремонту та необхідність у зв`язку із цим вчиняти певні дії, пов`язані з оцінкою, зверненням до страхової компанії, зверненням до СТО, на переконання суду не могло не вплинути на звичний спосіб життя позивачки та не спричинити їй психологічного дискомфорту.

Позивачці були спричинені моральні страждання, душевні та психічні хвилювання також і внаслідок того, що відповідачка ухилялась від добровільного відновлення порушених прав позивачки. У добровільному порядку відповідачка не вчинила жодних дій, спрямованих на відшкодування позивачці як матеріальної, так і моральної шкоди.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки моральної шкоди.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин.

За таких обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає, що відповідною компенсацією позивачці моральної шкоди, що завдана неправомірними діями відповідачки, буде сума у розмірі 5 000,00 грн, яка визначена судом з урахуванням обсягу заподіяних моральних страждань, тривалості заподіяння моральної шкоди, необхідністю позивачки докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, а також інших негативних наслідків.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення різниці між страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту автомобіля розміром 131 174,00 грн та відшкодування моральної шкоди розміром 5 000,00 грн. Отже, в задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що складає 1 664 грн (1 331,20 грн за позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, 332,80 грн (20% від 1 331,20 грн) за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди) (а.с. 1, 2).

У позові позивачкою також вказано, що докази понесених витрат будуть надані у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а тому вказане питання наразі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Губського Володимира Євгеновича до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту автомобіля розміром 131 174 (сто тридцять одна тисяча сто сімдесят чотири) гривні 00 копійок, відшкодування моральної шкоди розміром 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог розміром 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення складене в повному обсязі 24 квітня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивачка – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя А. В. Шалагінова