Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №299/6447/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6447/25

Номер провадження 2/299/2495/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого – судді Леньо В.В., при секретарі – Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_5 , останнім місцем проживання якого було с. Нове Село Берегівського району Закарпатської області.

Залишив заповіт, яким заповів позивачці, ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 .

Інше своє майно заповів сестрі та брату позивача.

Сестра та брат ще при житті спадкодавця оформили спадщину на своє майно.

Позивач, спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину у шестимісячний строк з дня її відкриття, подала заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Стойка С.М., відкрито спадкову справу.

Відповідач подала відмову від прийняття спадщини, яка зберігається у Спадковій справі.

За довідками Вилоцької селищної ради Закарпатської області від 26.08.2025, спадкодавець на день смерті постійно проживав в АДРЕСА_1 , а разом із ним були зареєстровані та проживали його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 .

До складу спадщини за заповітом ввійшло право власності на таке майно: житловий будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_1 .

На цей житловий будинок правовстановлюючі документи не виготовлені, що підтверджується Інформаційною довідкою ФОП ОСОБА_6 .

Будинок проінвентаризовано, завершено будівництвом, виготовлено технічний паспорт.

За змістом Виписки із погосподарської книги села Нове Село, цей будинок згідно погосподарської книги с. Нове Село рахується за ОСОБА_5 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , книга №2.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, (ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК).

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Через відсутність правовстановлюючих документів на будинок нотаріус не може видати Свідоцтво про право на спадщину. У нотаріальному порядку оформлення спадщини неможливе. За таких обставин позивач змушена звернутися до суду за захистом права власності, набутого у спосіб спадкування, в цілому на будинок.

Таким чином, позивач, який в порядку спадкування за заповітом, успадкував житловий будинок, який згідно положень закону належить з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном. У зв`язку з чим просить визнати право власності на спадкове майно.

Сторони у судове засідання не з`явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.

Позивачка ОСОБА_1 у поданій позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі.

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Вимоги позову визнає та не заперечує щодо їх задоволення (а.с.31).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Щодо задоволення позовних вимог не заперечують.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).

У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки – ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 01.07.2025 р. (а.с. 11).

Останнім місцем проживання ОСОБА_5 було АДРЕСА_1 (а.с.12).

Родинні відносини між померлим ОСОБА_5 та позивачкою ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження позивачки Серія НОМЕР_3 від 23.07.2024 р. та Витягом з Державного реєстру акту цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00053442148 від 05.09.2025 р., згідно якого після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с.6, 7-7 зв.).

20.02.2018 року ОСОБА_5 залишив заповіт, який посвідчено ОСОБА_8 секретарем Новосільської сілької радт Виноградівського району Закарпатської області. Зареєстровано в реєстрі за №15 (а.с.14).

Згідно заповіту від 20.02.2018 року, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_5 на випадок смерті зробив наступне розпорядження:

- житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 заповів дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка проживає в АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 заповів дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , яка проживає в АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 , заповів сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , який проживає у АДРЕСА_1 .

Відкрилася спадщина за заповітом.

Позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину у шестимісячний строк з дня її відкриття, оскільки 02.09.2025 р. подала заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Стойка С.М. (а.с.39), відкрито спадкову справу, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру №82394790 від 02.09.2025 року (а.с.26).

Спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належну їм частку спадково майна оформили.

Відповідач ОСОБА_9 подала відмову від прийняття спадщини (а.с. 66).

Судом витребувано матеріали спадкової справи.

Копію спадкової справи приватний нотаріус Стойка С.М. подала до суду (а.с.38-68).

За довідками Вилоцької селищної ради Закарпатської області від 26.08.2025, спадкодавець на день смерті постійно проживав в АДРЕСА_1 , а разом із ним були зареєстровані та проживали його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 (а.с.13).

До складу спадщини за заповітом ввійшло право власності на житловий будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_1 .

На цей житловий будинок правовстановлюючі документи не виготовлені, що підтверджується Інформаційною довідкою ФОП ОСОБА_6 (а.с.15).

Будинок проінвентаризовано, завершено будівництвом, виготовлено технічний паспорт (а.с. 16-18 зв.).

За змістом Виписки із погосподарської книги села Нове Село, цей будинок згідно погосподарської книги с. Нове Село рахується за ОСОБА_5 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , книга №2 (а.с.15).

Через відсутність правовстановлюючих документів на будинок нотаріус не може видати позивачу Свідоцтво про право на спадщину. У нотаріальному порядку оформлення спадщини неможливе.

Відповідачка не заперечує проти оформлення позивачкою спадщини за заповітом.

Суд констатує, що позивачка спадщину після смерті батька прийняла відповідно до статті 1268 ЦК України, оскільки звернулася в шестимісячний строк для прийняття спадщини до нотаріуса.

Дружина спадкодавця та відповідно мати позивачки – ОСОБА_9 відмовилася від прийняття спадщини в користь позивачки.

Приватним нотаріусом Стойка С.М. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в АДРЕСА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на майно (а.с.68).

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно дост.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Стойка С.М. для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, але отримав відмову, оскільки ним не представлено правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Разом з тим встановлено, що правовстановлюючі документи на спадковий будинок у позивача відсутні так як спадкодавцем ще за життя такі не виготовлені.

Будинок обліковується за померлим у по господарській книзі. Будинок знаходиться у сільському населеному пункті, 1980 року побудови.

Ці обставини суд встановив на підставі достатньої сукупності належних та допустимих доказів, а саме: копій свідоцтв про смерть, копії технічного паспорту, матеріалів спадкової справи та інших письмових доказів наявних у матеріалах справи.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини, суд прийшов до висновку, що оскільки позивач, як спадкоємець за заповітом, у встановленому законом порядку прийняв спадщину, то останній успадкував майно, що ввійшло до складу спадщини в цілому.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Судом встановлено, що в користь позивача спадкодавцем складено заповіт, згідно якого заповів частину належного майна. Спадкоємець спадщину прийняла, оскільки звернулася до приватного нотаріуса за прийняттям спадщини. Належність спадкодавцю спадкового майна підтверджено належними та допустимими доказами.

Приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв, позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 набуте в порядку спадкування за заповітом після смерті батька право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийЛеньо В. В.