Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №643/21357/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/21357/25

Провадження № 2/643/2577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання – Вишнякової Є.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Заярного О.С.

представника третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської - Соснік Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Заярний О.С. звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (документ сформований в системі «Електронний суд» 01.12.2025).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Заярний О.С. зазначив, що 05 серпня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.09.2010 у справі № 2-4626/10 шлюб між сторонами було розірвано. Відповідач не брав та не бере участі у вихованні власного сина – ОСОБА_3 : не піклується про здоров`я сина, про його фізичний, духовний, моральний розвиток, про навчання та підготовку до самостійного життя, тобто не дбає про нормальне самоусвідомлення сина, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей та взагалі більше 16 років не спілкується з сином через що син фактично не уявляє хто є його біологічним батьком, Відповідач не виявляє жодного інтересу до його внутрішнього світу. Жодних відносин з Позивачкою щодо виховання та матеріального забезпечення спільного сина – ОСОБА_3 протягом останніх 16 років не підтримує. Враховуючи те, що відповідач жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування позивачки та спільних дітей, а з боку позивача ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дітей з батьком та прийманні участі батька у вихованні, вище викладенні обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно власних дітей батьківські обов`язки, покладені на відповідача законом. 05 лютого 2010 року відповідач звертався до Жовтневого районного суду з позовною заявою про визначення способу участі батька у вихованні неповнолітніх дітей та встановлення режиму окремого проживання, але Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 24.11.2011 позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду через систематичну неявку його в судові засідання без поважних причин, що свідчить про втрату інтересу до встановлення способу участі у вихованні власних дітей. Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 грудня 2009 року по справі № 2-5192/09 на користь позивачки з відповідача присуджено сплату аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_5 та сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку на кожну дитину до досягнення дітьми повнолітнього віку. Разом з тим, протягом тривалого часу відповідач систематично ухилявся від виконання судового рішення про сплату аліментів. Ухиляння відповідачем від сплати аліментів та сплата їх після постійного примусу з боку Позивачки та застосування заходів державного примусу свідчить про умисне ухиляння відповідача від участі у забезпеченні нормального фізичного та морального розвитку власних дітей та вчинення ухиляння від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, що є підставою для позбавлення судом батьківських прав відповідача. На даний час у сім`ї ОСОБА_3 фактично обов`язки батька вже протягом тривалого часу (більше 6 років) виконує вітчим – ОСОБА_6 , з яким позивачка перебуває у шлюбі з 03 червня 2020 року. Останні роки фактично утримання та забезпечення базових потреб дитини ОСОБА_3 здійснювалося без участі відповідача та за рахунок позивачки та вітчима - ОСОБА_6 .

23.12.2025 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позовні вимоги визнає. Зазначив, що у вихованні сина ОСОБА_7 безпосередньо не приймав участі внаслідок того що мати ОСОБА_8 чинила перешкоди у зустрічах з дітьми. Їх сімейне життя не складалося, та у вересні 2009 року вони почали жити окремо. На фоні сварок позивач зайняла позицію, що йому не дозволяється бачитись з дітьми. На багаторазові прохання про зустріч з дітьми він отримував відмову. Зважаючи на те що стосунки між ним та позивачем не покращувалися, він запропонував нотаріально оформити виплату аліментів на дітей, але отримав категоричну відмову зі словами що він ніколи не побачить дітей. Впродовж 2010 року він намагався зустрітись з дітьми, але матір чинила перепони для зустрічей. В рамках судової справи про розлучення він подавав заяву про визначення способу участі батька у вихованні дітей. Але ця заява була відокремлена від справи про розлучення, заява залишилася без розгляду. Він намагався через Опікунську Раду Жовтневого району встановити режим побачень, але допомоги не отримав. Після 2011 року, зважаючи на позицію матері він припинив спробу налагодження контактів з дітьми. 25 грудня 2009 року було винесено судове рішення про сплату аліментів з урахуванням попереднього періоду. Виконавчий лист позивач надала лише 06.07.2010, з запізненням на 6 місяців, що стало причиною первинної заборгованості на якій акцентує увагу позивачка. Починаючи з липня 2010 року аліменти сплачувалися підприємством на якому він працював, але в серпні 2014 року підприємство було ліквідовано, а його звільнили. Починаючи з 2010 року по теперішній час позивач, жодного разу не інформувала його про наявність та суми додаткових витрат на утримання дітей, або про стан здоров`я. Починаючи з серпня 2014 року він не мав більше контактів з позивачем, а на початку 2015 року внаслідок поломки телефону він втратив телефонний номер позивача. Після початку повномасштабної війни він був змушений виїхати родиною з міста Харків. Та зважаючи на те що переказ аліментів відбувався на адресу реєстрації АДРЕСА_1 , а нової адреси позивач не надала, він не мав змоги переказувати кошти. Впродовж 3 років позивач не інформувала його про своє фактичне місцезнаходження та адресу за якої потрібно надсилати аліменти.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 05.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 19.01.2026, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник– адвокат Заярний О.С. в судовому засіданні 12.02.2026 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Тітов І.Б. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належим чином. У відзиві на позовну заяву, відповідач просив провести засідання без його особистої участі.

Представник третьої особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в судовому засіданні 12.02.2026 просила рішення у справі прийняти з урахуванням наданого висновку органу опіки та піклування.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представник третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази по справі, з`ясовавши думку дитини ОСОБА_3 , встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 05.08.2005 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.09.2010 було розірвано (Том 1, а.с.35-36).

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том 1, а.с.33-34).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 грудня 2009 року по справі № 2-5192/09, стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку до досягнення дітьми повнолітнього віку з 05.10.2009 року. Також стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання непрацездатної дружини ОСОБА_9 до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/10 частини із усіх видів заробітку з 05.10.2009 року (Том 1, а.с.42 - 43).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного рішення було видано 01.02.2010 виконавчий лист, який наразі перебуває на виконанні Салтівського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ВП №45023346) (Том 1, а.с.44 - 45).

В рамках виконавчого провадження ВП №45023346, у зв`язку із наявністю у боржника ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів, державним виконавцем виносились наступні постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 05.03.2018, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 05.03.2018, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 05.03.2018, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 05.03.2018, про арешт коштів боржника від 05.03.2018, про арешт майна боржника від 05.03.2018, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 05.05.2025, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 05.05.2025, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 05.05.2025, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 05.05.2025. Також, державним виконавцем було складено Протокол про адміністративне правопорушення № 45023346 від 29.03.2018 стосовно ОСОБА_2 про адміністративні правопорушення за ст. 183-1 КУпАП та Повідомлення про внесення відомостей про боржника ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників від 05.05.2025 № 90836 (Том 1, а.с.58-77).

Позивачем та відповідачем зі свого боку, надано розрахунки заборгованості ОСОБА_2 по аліментам. Відповідно до останнього наданого позивачем розрахунку Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 10.02.2026, станом на 01.02.2026 заборгованість зі сплати аліментів складає 267 494,47 грн. (Том 1, а.с. 51-54, 186-188, Том 2 а.с.9-12, 22-23).

З 04 вересня 2014 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (Том 1, а.с.81).

З відповіді Державної податкової служби України на запит Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 257763952 від 18.03.2025, вбачається, що відповідач за період з 2014 по 2024 року отримував дохід, у тому числі як фізична особа підприємець, зокрема за 4 квартал 2024року сума нарахованого доходу складає 1 901 333,88грн (Том 1, а.с.82-91).

За період з червня 2025 року по листопад 2025 року відповідачем сплачено аліментів на суму 18 884,85 грн., а саме відповідно до скріншотів додатку «Приват 24», позивачу надійшло 23.06.2025 - 2089,50 грн., 14.07.2025 - 2089,50 грн., 13.08.2025 - 2089,50 грн., 15.09.2025 - 2487,50 грн., 15.09.2025 - 2716,35, 13.10.2025 - 3681,50 грн., 13.11.2025 - 3681 грн. (Том 1, а.с. 92-98).

Відповідно до Характеристики учня 11-В класу комунального закладу «Харківський ліцей № 152 Харківської міської ради», від 13.10.2025 вих. № 01-15/378/2025, яка була надана на адвокатський запит, вбачається, що ОСОБА_10 навчається в ліцеї з першого класу. Макар зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний та наполегливий у навчанні учень. Володіє розвиненим логічним мисленням, швидко засвоює навчальний матеріал. Навчається на високому та достатньому рівні. Особливу зацікавленість проявляє до предметів математично-природничого циклу, зокрема географії. В 2024/2025 навчальному році активно займався написанням науково- дослідницької роботи з географії, виявляючи уміння аналізувати інформацію, працювати з науковими джерелами та робити власні висновки. Макар має добре розвинені комунікативні якості, уміє працювати як самостійно, так і в колективі. У колективі товариський, доброзичливий, користується авторитетом серед однокласників. Відповідально ставиться до громадських доручень, бере активну участь у шкільному житті. Прагне до саморозвитку, вміє ставити перед собою цілі та досягати їх. Мати, ОСОБА_1 , бере активну участь у вихованні сина, постійно підтримує зв`язок із класним керівником, відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами та поведінкою сина. У початкових та середніх класах особисто супроводжувала ОСОБА_7 до школи та до дому. Протягом усього періоду навчання рідний батько ОСОБА_2 , жодного разу не з`являвся в навчальному закладі. До школи за інформацією про успішність, поведінку чи загальний розвиток дитини не звертався, участі у навчанні та вихованні сина не брав (Том 1, а.с.99-100).

Відповідно до повідомлення Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 31» Харківської міської ради від 13.10.2025 № 1287/0/695-25 наданого на адвокатський запит, інформація яка зазначена у листі, стосовно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходиться під наглядом фахівців КНП «МКЛ № 31» ХМР, є інформацією зі слів лікаря-педіатра ОСОБА_11 . Станом на 10.10.2025р. дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , чинна декларація про медичне обслуговування укладена з лікарем-педіатром ОСОБА_11 . Хлопчик регулярно проходить медичні обстеження та щорічні профілактичні огляди у педіатра та суміжних спеціалістів. Під час захворювань дитина обстежується і отримує лікування своєчасно, завжди у супроводі матері, ОСОБА_1 , яка сумлінно виконує всі призначення та рекомендації медичного закладу. Останнє обстеження: 07.07.2025 року - проведено щорічний профілактичний медичний огляд фахівців. На диспансерному обліку дитина перебуває у кардіолога. Видано довідку про стан здоров`я до школи (форма № 086-1/о). Відносно батька дитини - ОСОБА_2 , інформації не мають, до лікаря-педіатра ОСОБА_11 жодного разу не звертався, станом здоров`я дитини не цікавився (Том 1, а.с.103-104).

З довідки Комунального закладу «Центр позашкільної освіти «Старт» Харківської міської ради №03д від 16.09.2025 убачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , займався у гуртках: бісероплетіння з вересня 2015 року по червень 2017 року, естрадного танцю з вересня 2015року по березень 2016 року. На заняття і з занять завжди супроводжувала мама ОСОБА_9 . Керівники гуртків закладу не бачили у закладі батька, контактних даних про нього немає (том 1, а.с.107).

На підтвердження відсутності вхідних дзвінків на номер позивача з боку відповідача надано роздруківку Приватного акціонерного товариства "ВФ України" вхідних та вихідних дзвінків абонентського номеру ОСОБА_1 НОМЕР_1 за період з 01 січня 2025 року по 20 вересня 2025 року (том 1, а.с. 108-118).

Відповідач у відзиві не заперечував факту відсутності у нього телефонного номера позивача, а також, що з серпня 2014 року він не мав контактів з позивачем.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , позивач 03 червня 2020 року уклала шлюб з ОСОБА_6 , та прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_12 (Том 1, а.с.122).

З довідок від 18.07.2022 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, убачається, що

ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та двоє дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_3 зареєстрвоані як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 (Том 1, а.с.123-126).

Крім того на підтвердження утримання та забезпечення базових потреб ОСОБА_3 за рахунок позивачки та вітчима - ОСОБА_6 позивачем надано: чеки з оплати послуг спортивного залу «Спорт зона» (Том 1, а.с.127-132), чек на мобільний телефон та скла до нього (Том 1, а.с.133), гарантійний талоном та чек на придбання ноутбуку (том 1, а.с.134-135), скріншоти з кабінету покупця магазину «Сomfy» на придбання товарів (Том 1, а.с.136-138), посадочні документи ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ", що були придбані на ім`я ОСОБА_3 23.07.2017, 17.06.2018, 11.07.2021 (Том 1, ,а.с.139-141), документи щодо медичних обстежень ОСОБА_3 , рахунки для оплати медичного обстеження ОСОБА_3 (том 1, а.с.142-144)

З приводу конфлікту у сім`ї ОСОБА_13 , ненадання матеріальної допомоги та несплати відповідачем аліментів, позивач у 2009-2010 роках зверталася із заявами: до Голови опікунської ради виконавчого комітету Жовтневого району міста Харкова від 02.11.2009, до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова 01.07.2010 щодо проведення перевірки невідповідності доходів відповідача його витратам та нібито відсутності коштів на оплату аліментів на утримання дітей; заявою до Прокуратури Московського району міста Харкова від 30.06.2010 з вимогою притягнути відповідача до кримінальної відповідальності через несплату останнім аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (Том 1, а.с.46-49, 55-57).

Також, судом встановлено, що у лютому 2010року відповідач ОСОБА_14 звертався до Жовтневого районного суду м.Хароква із позовною заявою до позивача ( ОСОБА_15 про визначення способу участі у вихованні дітей (Том 1, а.с.37-38).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.11.2011, вищевказану позовну заяву було залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України (Том 1, а.с.39-40).

Висновком органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 22.12.2025 № 446 визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народження. У висновку зазначено, що батько дитини ОСОБА_2 , був запрошений на співбесіду до Департаменту служб. Запрошення отримав, але не з`явився. Засобами телефонного зв`язку повідомив, що знаходиться в іншому місті. Направив свої пояснення електронною поштою, в них зазначає, що мати чинила йому перешкоди у вихованні та спілкуванні із дітьми, але аліменти на дітей він сплачує (Том 1, а.с.176-178).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що позивач ОСОБА_1 є його дружиною. З 2017 року він проживає з ОСОБА_1 , а з 2020 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають двох спільних дітей. Він займається вихованням ОСОБА_7 з 2017 року та хоче його усиновити. Відповідач ніколи не приходив до сина ОСОБА_7 , не спілкувався з ним.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що позивач ОСОБА_1 є його сестрою, а відповідач ОСОБА_2 колишнім чоловіком сестри. В 2009 році позивач та відповідач розлучилися. ОСОБА_2 не надавав матеріальної допомоги їх спільним дітям або надавав, але її не вистачало. Відповідач не брав участі у вихованні сина ОСОБА_3 , не приходив, не спілкувався та не зустрічався з сином.

Відповідно до ч.1, 2 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 повідомив суду, що проживає разом із мамою, вітчимом і братами. Про батька йому нічого не відомо, ніколи його не зустрічав і не спілкувався. Він його не пам`ятає. Його вихованням займається мама та вітчим.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24, від 03.07.2025 у справі № 646/2882/24.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приймає участі у житті дитини, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не забезпечує належний догляд, утримання та виховання.

За таких обставин, судом встановлена наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та позбавити ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 968 грн. 96коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 грн. 96коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.04.2026.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ 26489104, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд.55.

Суддя Т.М.Довготько