Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №629/1966/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1966/26

Номер провадження 2-о/629/63/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання - Лукаренко А.Р., розглянувши у судовому засіданні в м. Лозова цивільну справу №629/1966/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України

встановив:

У провадження суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява ОСОБА_1 у якій він просить встановити факт реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території; зобов`язати орган державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян України та видати свідоцтво про шлюб державного зразка. В обґрунтування заяви заявник зазначив, що 28 червня 2019 року він уклав шлюб із ОСОБА_3 який було зареєстровано у Керченському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Департаменту реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, про що було складено актовий запис № 1201999910001100416009 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Заявник зазначає, що з моменту реєстрації шлюбу вони з дружиною проживають разом, ведуть спільне господарство та виховують трьох спільних дітей. Необхідність встановлення даного факту у судовому порядку викликана тим, що реєстрація шлюбу відбулася на території, де видані документи не мають прямої юридичної сили в правовому полі України. Встановлення факту реєстрації шлюбу необхідне заявнику для офіційного підтвердження сімейного стану за законодавством України, забезпечення майнових та немайнових прав сім`ї, а також для подальшого оформлення документів у консульських установах України.

Ухвалою суду справу було призначено до розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні заявлених вимог наполягав.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, але надала суду письмові пояснення в яких просила розглянути справу за її відсутності, заяву підтримала та просила її задовольнити, підтвердила факт реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Також зазначила, що у зв`язку з тим, що вона на даний час перебуває на тимчасово окупованій території, а саме у АР Крим, то вона позбавлена можливості приймати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Представник заінтересованої особи Лозівського відділу ДРАЦС у судове засідання не з`явилася, надала письмові пояснення у яких вказала, що відділ вважає, що заявником не надано достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували факт державної реєстрації шлюбу у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене відділ просив проводити розгляд справи за відсутності представника та вирішити справу на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд розглянувши заяву та додані до неї документи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 червня 2019 року Керченським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Департаменту реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції

Республіки Крим, актовий запис № 120199910001100416009 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , громадянином України та ОСОБА_3 , громадянкою РФ. Після укладення шлюбу дружині було присвоєно прізвище чоловіка “ ОСОБА_4 ”, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.9) та печаткою у паспорті ОСОБА_2 (а.с.5).

Сторони виховують трьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-8), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12), у свідоцтві про народження яких батьком вказано ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_2 .

Крім того на підтвердження спільного проживання заявником надано фото, на якому зображений заявник, заінтересована особа ОСОБА_2 , дві малолітні дівчинки та новонароджена дитина.

Також до матеріалів справи заявником долучено відеозвернення ОСОБА_2 , у якому остання зазначає, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 з 2019 року, вони мають спільних дітей та ведуть спільне господарство. Підтримує подану заяву, вказує, що на даний час перебуває на тимчасово окупованій території у АР Крим та не може прибути у судове засідання або приймати участь у режимі відеоконференції.

15 квітня 2014 року Верховна Рада України визначила статус території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як тимчасово окупованою.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на час звернення заявників до суду) визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків.

07 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким,

зокрема, частину третю статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено словами «крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану».

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.

Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.

При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про реєстрацію шлюбу, як доказу потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території зафіксувала факт реєстрації шлюбу.

Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації шлюбу та для внесення відомостей відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду (див. висновок Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до положень ч.2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, шлюб. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, шлюб підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

Відповідно до ч. 8, 11 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. Свідоцтво про державну реєстрацію шлюбу видається кожному із подружжя.

Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що 28.06.2019 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстрований Керченським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Департаменту реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим.

Отже, згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шлюб укладено на тимчасово окупованій території України.

З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким, зокрема, частину третю статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено, документи, що підтверджують факт реєстрації шлюбу особи на тимчасово окупованій території, не є недійсними.

При цьому висновок про можливість розгляду заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу в окремому провадження викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 10 грудня 2018 року у справі № 2-о-48/10 (провадження № 61-1217св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 694/332/17 (провадження № 61-26442св18), від 08 вересня 2021 року у справі № 752/18540/20 (провадження № 61-4695св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 759/1443/22 (провадження № 61-8726св22).

За наведених вище обставин, враховуючи надані заявником докази, суд приходить до висновку, що знайшли підтвердження факти, на які посилається заявник, в зв`язку з чим вимоги про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12,13,81, 259, 263, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України- задовольнити.

Встановити факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 який було зареєстровано 28 червня 2019 року Керченським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Департаменту реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис № 120199910001100416009. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловік - « ОСОБА_4 », дружина - « ОСОБА_4 ».

Зобов`язати органи державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян України та видати свідоцтво про шлюб державного зразка.

Рішення може бути оскаржено в Харківській апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про сторони:

Заявник- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

- Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 41403932, місцезнаходження за адресою: бульвар Шевченка, буд.1, м. Лозова, Харківська область.

Суддя Т.О.Каращук