Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №629/3297/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Суд: Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 22 квітня 2026 р.

Справа: №629/3297/26

Суддя: КАРАЩУК Т. О.

Справа № 629/3297/26

Номер провадження 3/629/786/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Каращук Т.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Лозівського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст.173-2 КУпАП,

права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.ст.55,56,59,63 Конституції України, роз`яснено

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №204459 від 17.04.2026 року, ОСОБА_1 16.04.2026 року о 23:20 год. знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 висловлювався нецензурною лайкою в адресу цивільної дружини гр. ОСОБА_2 та кидався в бійку, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, повторно протягом року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства, є вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина третя ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, обов`язковою умовою настання відповідальності за цією статтею є, зокрема, вчинення дій, внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Така обставина підлягає доведенню належними доказами.

Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту. Нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілих, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , оскільки в зазначеному вище протоколі вказано, що ОСОБА_1 висловлювався в бік співмешканки нецензурною лайкою та кидався в бійку, однак не вказано, що внаслідок його дій останній було завдано шкоду її фізичному та психологічному здоров`ю.

ОСОБА_2 до суду було надано заяву у якій вона зазначила, що дійсно між нею та ОСОБА_1 виникла словесна суперечка на побутовому ґрунті. Проте цей конфлікт мав короткочасний характер і був зумовлений емоційним напруженням обох сторін. Наголосила, що з боку ОСОБА_1 не було вчинено психологічного чи фізичного тиску, який би завдав шкоди її здоров`ю, її психічне здоров`я внаслідок цієї події не постраждало. Вказала, що на даний момент конфлікт повністю вичерпано, жодних претензій до ОСОБА_1 вона не має. Враховуючи вищевикладене, просила суд при розгляді справи врахувати її позицію та закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Проаналізувавши все вищенаведене, суд прийшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.(постанова Верховного Суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року).

Враховуючи викладене, з огляду на неконкретність висунутого особі обвинувачення, вищевказані докази не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання особи винуватою.

У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 p., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 p.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини завдання шкоди здоров`ю потерпілій особі є недоведеними, а тому провадження у справі потрібно закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 3 ст. 173-2,п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП- закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову суду може бути подана скарга в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.О.Каращук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua