Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №638/19987/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/19987/25

Провадження № 3-в/638/15/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В., розглянувши заяву заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції Д. Шокуна про перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень; стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.

Заступник начальника управління поліції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області звернувся із заявою, в якій просить переглянути постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП. В обгрунтування заяви зазначає, що у відношенні ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 701850 за ч. 2 ст. 184 КУпАП, дії ОСОБА_1 були кваліфіковані як повторні, оскільки 24.02.2025 згідно постанови Дзержинського районного суду м. Харкова, справа №638/1394/25, провадження №3/638/1142/25, ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 701850 від 29.09.2025 було зазначено: «притягалась 24.02.2025 року за ч. 2 ст. 184 КУпАП (штраф 1700 грн). В графі протоколу «чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною __ статті ___ КУпАП» зазначено: «частина 2 статті 184 КУпАП», а також до матеріалу справи було додано постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2025, справа №638/1394/25, провадження №3/638/1142/25.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Так, Кодексом України про адміністративні правопорушення не визначені порядок і право осіб на перегляд постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративне правопорушення місцевими загальними судами чинним законодавством не передбачено. Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ місцевий загальний суд не наділений.

Так само, нормами КПК України не передбачено можливості перегляду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Крім того, виходячи зі змісту ст. 7, 217, 221, 246, 254 КУпАП України суддя розглядає справи про адміністративні правопорушення лише в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення.

Органом поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені ч. 1 ст. 184 КУпАП, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, суд зазначає, що в наданих матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази на підтвердження повторного вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП.

Твердження заявника про наявність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення постанови Дзержинського районного суду м. Харкова не відповідає дійсності, будь-яких інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП до матеріалів справи також не додано.

Щодо відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд вказує наступне.

У постанові від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 Верховним Судом зроблено висновок, згідно із яким саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів у справі, не може бути беззаперечним доказом вини, адже у протоколі викладаються фактичні обставини вчинення правопорушення, які повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи.

За приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, будь-яких інших доказів накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 184 КУпАП впродовж року суду не надано, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП є неправильною, дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи в межах заяви, суд вважає, що у задоволенні заяви про перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП слід відмовити за відсутності для цього законних та фактичних підстав.

Керуючись ст. 283 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції Д. Шокуна про перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Невеніцин