Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №638/2726/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/2726/25

Провадження № 2/638/1104/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судового засідання Євженко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника, адвоката Дергачова Віктора Сергійовича, звернулася до Дзержинського районного суду міста Харкова (після перейменування – Шевченківський районний суд м. Харкова) з позовом до ОСОБА_2 , в якому остання просить визнати відповідача особою, яка втратила право на користування жилим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також просить покласти судові витрати на відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є наймачем квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Рішення Харківської міської ради. За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 (позивач); ОСОБА_3 (донька позивача); ОСОБА_2 (відповідач, брат позивача). У вказаній квартирі разом із позивачем та її донькою зареєстрований, але фактично не проживає багато років відповідач. При цьому відповідач не приймає жодної участі в утриманні найманої квартири, але добровільно знятися з реєстрації відмовляється. Наскільки відомо позивачу, проживає разом із дружиною ОСОБА_4 у її квартирі. При цьому сам відповідач постійно свариться із мешканцями квартири, погрожує руйнуванням та взагалі веде антисоціальний спосіб життя. Враховуючи постійну та тривалу відсутність відповідача у квартирі із погрозами відібрати або зруйнувати наймане майно, яке знаходиться на повному утриманні позивача, будь-яка присутність відповідача у даному приміщенні, навіть номінальна у формі реєстрації місця проживання, виключає нормальне життя інших наймачів. Згідно із довідкою (справкою) № 129 у 2008 році відповідачу був поставлений діагноз «синдром наркотичної залежності». Наскільки відомо позивачу, відповідач не позбувся цієї звички-хвороби. Також відповідач знаходиться на іспитовому строку після відбування покарання та перебуває на обліку в Центрі пробації Харківської області. Крім того, позивач несе всі видатки з утримання квартири за власний рахунок. Наявність зареєстрованих осіб, які не приймають жодної участі в утриманні житлового приміщення, призводить до зайвого нарахування комунальних платежів. Весь тягар з утримання квартири несе на собі саме позивач. Відповідач участі в утриманні квартири не приймає взагалі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харків від 18 лютого 2025 року позовну заяву - прийнято до свого провадження та призначено загальний розгляд справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник, не з`явилися, про судове засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. Просили провести розгляд справи без їх участі, проти винесення заочного рішення не заперечували. Представник вказав, щодо виклику свідків вважає, що наявні в матеріалах справи письмові показання є достатніми для прийняття рішення без виклику останніх до суду.

Відповідач у судове засідання належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не подав.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ухвали суду від 23 квітня 2026 року, враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх даних про права і взаємовідносини сторін та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, суд вирішує слухати справу за відсутності Відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є наймачами трикімнатної ізольваної квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради №394 від 21.06.2017 та додатком до останнього.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді КП «Жилкомсервіс» №1385/2/07-05 від 06.02.2025 на квартиру « АДРЕСА_3 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , для сплати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Особовой рахунок відкрито на ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у період з 2017 року по початок 2025 року самостійно сплачує нарахування за спожиті комунальні послуги, зокрема за послуги з електропостачання, квартплата, теплопостачання, гаряча вода вивіз сміття тощо, що підтверджується відповідними квитанціями про сплату таких послуг.

Згідно з відповіддю ОСОБА_7 на адвокатський запит від 19.02.2025, остання проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Її сусідкою є ОСОБА_1 , яка проживає у тому ж самому будинку та під їзді, що і ОСОБА_8 . Вони знайомі багато років, мають нормальні сусідські відносини. ОСОБА_8 . Вказала, що знає ОСОБА_2 як брата ОСОБА_9 та джерело проблем у їх будинку. ОСОБА_10 давно проживав у будинку, але вже багато років постійно не проживає. Як відомо ОСОБА_11 відповідач проживає у своєї дружини ОСОБА_4 , але точно не в їх будинку. ОСОБА_12 охарактеризувала як небезпечну та невитриману людину, яка несе загрозу оточуючим людям та спільному майну. Вказала, що за комунальні послуги сплачує виключно позивач.

Згідно з відповіддю Інтигама Гюльалієва на адвокатський запит від 19.02.2025, останній проживає за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_9 знає давно, вони є сусідами. ОСОБА_12 знає мало, оскільки він постійно не проживає у їх будинку. Зазначив також, що ОСОБА_10 багато років не проживає у будинку та участі в утриманні квартири не приймає.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України№ 475/97-ВРвід 17липня 1997року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року,Першого Протоколу та протоколів№ №2.4.7та 11до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 Житлового Кодексу Української РСР - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (суд ураховує правову позицію ВС у постанові від 16.01.2021: "у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою").

Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності наявних у справі доказів, в розумінні ст. 76-81 ЦПК України, обставини справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 такими, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.А. Смирнов