Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №344/5467/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5467/26

Провадження № 2/344/4357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

22 квітня 2026року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у березні 2026 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 3800грн., інфляційні втрати 162.21грн., 3% річних у сумі 98.70грн., пеня в сумі 1015.80грн., що в загальному складає 5076.71грн., судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 14.10.2024р. в м.Івано-Франківську відбулася ДТП за участі автомобіля марки Toyota Auris д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача, відповідальність якого застрахована у позивача, та автомобіля марки Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження. За постановою суду відповідача визнано винним у ДТП. Потерпілій особі, яка звернулася до позивача було виплачено страхове відшкодування у сумі 3800грн. Оскільки відповідач самовільно покинув місце ДТП, то за пунктом «в» ст.38.1.1 Закону у позивача виникло право на регрес.

Представник позивача просив позов задовольнити, розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач відзив на позов не подавав, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.10.2024р. в м.Івано-Франківську по вул.Набережній відбулася ДТП за участі автомобіля марки Toyota Auris д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля марки Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

За постановою Івано-Франківського міського суду від 12.11.2024р., яка набрала законної сили 23.11.2024р. ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ПДР за ст.122-4, 124 КУпАП.

Згідно полісу, виданого ТзДВ «Страхова група «Оберіг», страхувальник ОСОБА_1 застрахував відповідальність на ТЗ марки Toyota Auris д.н.з. НОМЕР_1 , з розміром франшизи 3200грн., строком дії з 29.04.2024р. до 28.04.2025р.

Потерпілій особі було виплачено 09.12.2024р. за згодою потерпілої сторони – власника ТЗ Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 страхове відшкодування у розмірі 3000грн., що підтверджено належними доказами.

Страховим випадком відповідно до Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.16 статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Як слідує з вимог ч.1 ст.1191 ЦК України (які застосовує позивач у даному спорі) особа, що відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

При регресі за ст.1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Позивач посилався на підпункти а,в п.1.ч1 ст.37 закону.

За ч.1 п.1 (підпункт в) ст.37 вказаного закону страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону.

20.04.2025р. позивач направив відповідачу претензію, яка залишена без реагування (повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання).

Отже, у позивача виникло право на регрес до відповідача, а тому вимоги позову в частині стягнення коштів в сумі 3800 грн. є обґрунтованими.

Щодо стягнення за період з 28.04.2025р. по 09.03.2026р. інфляційних втрат у сумі 162.21грн., 3% річних 98.70грн., пені 1015.80грн., то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід також зазначити, що грошовим є зобов?язання, за яким боржник зобов?язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов?язання за рахунок іншої. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до ст.3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас суд зауважує, що зазначені проценти за ч.2 ст.625 ЦК не слід змішувати з нарахованою неустойкою: вони є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами і, отже, стягуються незалежно від вини боржника.

Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену правову позицію щодо природи цих платежів. Зокрема, у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Ключовою характеристикою є те, що ці суми нараховуються незалежно від вини боржника та зупинення виконавчого провадження або виконання судових рішень про стягнення грошових сум. Це означає, що об`єктивний факт прострочення сам собою генерує право кредитора на їх стягнення, без необхідності доказування вини боржника або причин затримки.

Закон України від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України має значення щодо стягнення сум, нарахованих до 24 лютого 2022 року, оскільки за період з цієї дати діє мораторій на нарахування 3% річних від простроченої суми та індексації боргу відповідно до встановленого індексу інфляції, але виключно для кредитних і позикових відносин. Тобто до правовідносин які розглядаються дані норми відношення немають.

До того ж у силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексуУкраїни боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Звідси, вимоги в частині інфляційних втрат у сумі 162.21 грн., 3% річних 98.70 грн. також є обґрунтованими.

Щодо стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, то за ст.549,550,624 ЦК України договором або законом за прострочення грошового зобов`язання може бути також встановлена неустойка (пеня).

Разом з тим, як вже також зазначено вище в рішенні, нарахована неустойка, на відміну від відповідальності боржника за ч.2 ст.625 ЦК України, є мірою відповідальності, а отже стягуються за наявності саме вини боржника, яка не встановлена належними доказами про отримання відповідачем вимоги та дізнання про наявність у нього певного грошового зобов`язанняя перед позивачем, зокрема і відомої йому сума, час сплати тощо, а направлене та неотримане повідомлення-вимоги не трактується судом як виникнення відповідальності, порушення якої тягне за собою стягнення пені. А отже, вимоги в цій частині стягнення пені 1015.80 грн., не підлягають до задоволення за недоведеністю.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які поніс позивач зокрема на сплату судового збору в розмірі 2662.40 грн., а оскільки вимоги позову задоволено частково (79,99%), то сплаті підлягає судовий збір у розмірі 2 129,65 грн.

Стосовно витрат на правову допомогу в сумі 8022.50 грн., то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що до матеріалів справи стороною позивача долучено договір №04/26 про надання професійної правничої допомоги від 09.02.2026 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, акт прийому-передачі наданих послуг №53161/1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 09 лютого 2026 року в розмірі 8 022,50 грн.

За вказаних вище обставин на підставі зібраних у справі доказів суд приходить до переконання, що стороною позивача в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено реальність витрат на правову допомогу, що об`єктивно вбачається з матеріалів справи та розцінюється судом, як достатніми підставами для розподілу судових витрат.

На думку суду, зазначені витрати є фактично понесеними, а їх розмір належно обґрунтований стороною позивача, проте виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, розмір яких суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, складність та категорію справи, суд дійшов висновку про те, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 4 000 грн., які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та ст. 37,38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.15, ч.1 ст.1191 ЦК України, керуючись ст.ст. 76-77, 81, 83, 141, 263-265, 268, 272-274, 279, 280-282, 354 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (код за ЄДРПОУ 39433769) грошові кошти в розмірі 4 060,90 грн. (чотири тисячі шістдесят гривень 90 копійок), з яких: 3 800 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування; 162,21 грн. - інфляційні втрати; 98,70 грн. - три відсотки річних

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (код за ЄДРПОУ 39433769) судовий збір в розмірі 2 129,65 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 65 копійок) та 4000 грн. (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решта вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА