Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №171/477/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/477/26

Номер провадження 2/171/2497/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.

за участю секретаря судового засідання Бахтіярової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Апостолівської міської територіальної громади в особі Апостолівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Чумак Т.А., звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказує, що позивач є власником земельної ділянки, площею 5.7939 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Апостолівського (тепер - Криворізького) району Дніпропетровської області

У січні 2026 року позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконкому Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваля С.А. із заявою щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на вказану земельну ділянку.

Листом від 15.01.2026 року державний реєстратор виконкому Апостолівської міської ради Коваль С.А. повідомив позивача про неможливість проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, оскільки наданий оригінал державного акту на право приватної власності на землю містить ознаки підчищення в частині написання її прізвища, імені та по батькові. Також позивачу рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання в судовому порядку.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Просить заяву задовольнити та визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею 5.7939 га, кадастровий номер 1220386600:03:001:0079, що розташована на території колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

Позивач та її представник адвокат Чумак Т.А. в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником позивача подано заяву про підтримання позову та розгляд справи за її відсутності.

Представник Апостолівської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без участі представника та ухвалення судового рішення відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 5.7939 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради.

Вказана обставина підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 097416, який видано 14 вересня 2000 року головою Михайлівської сільської Ради народних депутатів Г. Колб на ім`я ОСОБА_1 , копія якого долучена до матеріалів справи.

Вказаний Державний акт на право приватної власності на землю позивач отримала на підставі рішення № 55 від 09 червня 2000 року виконкому Михайлівської сільської Ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області, відповідно до якого виконком вирішив видати ОСОБА_1 Державний акт на приватну власність на середню земельну частку (пай) ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок колективних земель КСП ім. Нансена, площею 5.7939 га, на підставі сертифікату 0202823 в зв`язку з виходом з КСП ім. Нансена.

Вказана обставина підтверджується архівним витягом з вищевказаного рішення виконкому № 55 від 09 червня 2000 року.

Згідно копії технічної документації щодо виготовлення державного акту щодо отримання земельної ділянки в приватну власність на середню земельну частку (пай) в зв`язку з виходом з КСП ім. Нансена Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області вказана технічна документація виготовлена підставі вищевказаного рішення виконкому Михайлівської сільської Ради народних депутатів на замовлення позивача, при цьому технічна документація оформлена на ім`я ОСОБА_1 .

У 2013 році на замовлення позивача проектною установою було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва стосовно земельної ділянки, належної позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 097416.

На титульній сторінці технічної документації та в частині документації власне ім`я замовника зазначено як « ОСОБА_2 », а в частині документації, зокрема, в технічному завданні, актах визначення меж земельної ділянки та прийомки-передачі межових знаків на зберігання, зазначено як « ОСОБА_2 », при цьому до документації долучено копію паспорту замовника ОСОБА_1 та податковий номер НОМЕР_1 , де власне ім`я зазначено – « ОСОБА_2 ».

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.12.2013 року ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , на праві власності належить земельна ділянка, площею 5.7939 га, кадастровий номер 1220386600:03:001:0079, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області; документ, що посвідчує право – Державний акт від 14.09.2000 року ІІ-ДП № 097416.

У січні 2026 року позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконкому Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваля С.А. із заявою про державну реєстрацію її права власності на вищевказану земельну ділянку.

Листом від 15.01.2026 року державний реєстратор виконкому Апостолівської міської ради Коваль С.А. повідомив позивача про неможливість проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно – земельної ділянки за кадастровим номером 1220386600:03:001:0079, площею 5,7939 га, оскільки наданий оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 097416, який видано 14 вересня 2000 року головою Михайлівської сільської Ради народних депутатів Г. Колб, містить ознаки підчищення в частині написання її прізвища, імені та по батькові.

Відділом № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 06.02.2026 року на запит представника позивача направлено копію Державного акту на право приватної власності на землю від 14.09.2000 року серії ІІ-ДП № 097416 на ім`я ОСОБА_1 , згідно якого вказаний Державний акт видано ОСОБА_1 .

Листом від 06.02.2026 року Відділ № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомив, що вищевказаний Державний акт видано на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельній ділянці, речове право на яку посвідчено вищевказаним Державним актом на право приватної власності на землю, 24.12.2013 року присвоєно кадастровий номер 1220386600:03:001:0079.

Також Відділ повідомив, що відповідно до Книги № 1 записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю по КСП ім. Нансена Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області (2000-2001 роки), у якій зареєстровано вищевказаний державний акт на право приватної власності на землю, у графі 4: «Прізвище, ім`я та по батькові власника земельної ділянки» значиться « ОСОБА_1 ».

Зі вказаного вбачається, що під час розробки технічної документації щодо виготовлення державного акту на середню земельну частку (пай) позивачу у 2000 році, а також під час розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у 2013 році допущено помилку в написанні власного імені позивача – зазначено « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_2 », що призвело до неправильного написання власного імені позивача в Державному акті на право приватної власності на землю від 14.09.2000 року серії ІІ-ДП № 097416.

Позивач припускає, що ймовірно саме це було причиною здійснення підчищення (виправлення) в частині написання її власного імені у наданому державному реєстратору Державному акті на право приватної власності на землю від 14.09.2000 року серії ІІ-ДП № 097416 на ім`я ОСОБА_1 , який було їй видано, проте ким були вчинені вказані дії - позивачу невідомо.

Таким чином, судом встановлено, що має місце виправлення в зазначенні правильного власного імені позивача у вищевказаному державному акті, що стало перешкодою для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно – земельну ділянку.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При цьому передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України, пред`являється на захист уже існуючого, наявного права, що виникло у позивача з підстав, передбачених законом, і підтверджується належними та допустимими доказами, а не з наміром набути таке право за рішенням суду.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за змістом статті 392 Цивільного кодексу України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (постанови від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 76) та від 23.06.2020 року у справі № 909/337/19 (пункт 78).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наданими до суду доказами підтверджується, що позивач правомірно відповідно до приписів діючого станом на 2000 рік законодавства набула право власності на земельну ділянку, площею 5.7939 га, кадастровий номер 1220386600:03:001:0079, що розташована на території колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, проте на даний час позбавлена можливості зареєструвати право приватної власності на вищевказану земельну ділянку в зв`язку з допущеною помилкою в написанні імені позивача в технічній документації та виправленнями в Державному акті на право приватної власності на землю від 14.09.2000 року серії ІІ-ДП № 097416 на ім`я ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що право власності позивача на земельну ділянку, площею 5.7939 га, кадастровий номер 1220386600:03:001:0079, що розташована на території колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, підтверджується наданими до суду доказами, які є належними, допустимими та достовірними, а також достатніми для ухвалення даного рішення.

Відтак, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12,13,81,82,89,141,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Апостолівської міської територіальної громади в особі Апостолівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 5.7939 га, кадастровий номер 1220386600:03:001:0079, що розташована на території колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

Витрати по справі покласти на позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат