Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №464/702/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/702/26 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О. М.

Провадження № 33/811/637/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., з участю захисника Савки Т.В., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Савки Т.В. на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 30 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 30.03.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривні.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 01.02.2026 року близько 10:09 год. по вул. Зелена, 283 у м.Львові, керував автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України.

Захисник Савка Т.В. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтовано, при цьому зазначає, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції проведено з порушенням вимог законодавства, оскільки останній не погодився з результатами пройденого огляду на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції та працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема право на повторний огляд в медичному закладі та не запитували в нього чи він згідний з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу, а тому вважає результат пройденого огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння недійсним.

Розглянувши матеріали справи №464/702/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Згідно з ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з абз.2 п.5, п.6, п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

На переконання апеляційного суду судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення суд першої інстанції покликався у судовому рішенні на протокол, акт огляду, результат прилад «Драгер», відеозапис події.

Однак, суд першої інстанції не дав жодної оцінки наведеним доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, та сукупності доказів з точки зору достатності для прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення.

Як вбачається з відеозапису події від 01.02.2026 (Clip-0.MP4) працівник поліції пропонує водію ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 проходить огляд, за результатами якого встановлено, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат 0,87 проміле. Після чого ОСОБА_1 , не погоджуючись із результатом огляду висловив прохання про повторне проходження огляду на стан сп`яніння, на що працівники поліції, не роз`яснюючи водію ОСОБА_1 його право у разі висловлення незгоди з пройденим результатом огляду на місці зупинки з використанням приладу Драгер пройти повторний огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, зазначили, що таке є неможливим та одразу приступили до складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.4).

В апеляційній скарзі захисник вказує, що в порушення вимог КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не було проведено повторний огляд в найближчому закладі охорони здоров`я.

Таким чином поліцейський всупереч положенням ст. 266 КУпАП, п.7 Розділу І Інструкції, п.6, п.8 Порядку в подальшому по суті належним чином, після висловлення ОСОБА_1 незгоди з результатом огляду, не роз`яснив права пройти повторний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі і не доставив ОСОБА_1 для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, при цьому апеляційний суд враховуючи обставини події, вважає, що за цих обставин працівник поліції зобов`язаний був забезпечити проведення повторного огляду ОСОБА_1 в медичному закладі для його підтвердження чи спростування, а також усунення будь-яких сумнівів в його достовірності.

Таким чином протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений за результатами огляду водія на стан сп`яніння, проведеного з порушенням встановленого порядку, а тому і протокол про адміністративне правопорушення, і результати огляду на стан сп`яніння з використанням приладу «Драгер» критерію допустимості доказів не відповідають і не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення.

Отже, поліцейськими при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не було дотримано вимог ст.266 КУпАП, Інструкції та Порядку щодо необхідності проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я у разі незгоди водія з результатами огляду з використанням спеціальних технічних засобів з подальшим складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, він вважається недійсним.

При цьому, наявний підпис ОСОБА_1 в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 01.02.2026 року (а.с.3) та роздруківці з результатами огляду з приладу Драгер (а.с.2), на підставі досліджених відеозаписів (Clip-4.MP4), на переконання апеляційного суду не може свідчити про згоду останнього з результатом пройденого огляду, оскільки ОСОБА_1 здійснював підписання цих документів за вказівкою працівника поліції, який по суті не роз`яснював змісту зазначених документів та наслідків їх підписання, зокрема направлення на повторний огляд до медичного закладу (а.с.4).

Більше того, наявне в матеріалах справи направлення ОСОБА_1 до медичного закладу від 01.02.2026 року також не можна прийняти до уваги як належний та допустимий доказ факту відмови ОСОБА_1 від проходження повторного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, оскільки в ньому не міститься жодного зазначення про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, при цьому зміст цього документу, зокрема зазначення в ньому результату огляду 0.87 проміле, свідчить, що ОСОБА_1 начебто пройшов повторний огляд в медичному закладі, що суперечить встановленим обставинам, що мали місце в дійсності (а.с.4,5).

У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з ч.2 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Савки Т.В. задоволити.

Постанову Сихівського районного суду м.Львова від 30 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №464/702/26 відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.