Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №464/4497/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/4497/25 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/811/120/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2025 року, у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2025 року львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.09.2025, стягнути солідарно з останніх на користь позивача заборгованість за період з 01.10.2020 по 30.09.2024 за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 19 921, 51 грн, пеню в сумі 403, 14 грн, 3% річних в сумі 38, 79 грн та інфляційні втрати в сумі 133, 98 грн, а всього 20497, 42 грн. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 028 грн просить покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало на те, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . З 01.12.2021 із споживачами укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води. Дані договори є публічними договорами приєднання, мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачам. За умовами вказаних договорів, ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Для здійснення оплати за надані послуги за адресою проживання відповідачів відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно надсилались повідомлення про нарахування вартості та кількості наданих послуг з метою їх оплати. Всупереч наведеному, відповідачі не виконали свого зобов`язання щодо сплати за надані послуги, зокрема за послуги з постачання теплової енергії. Таким чином, заборгованість відповідачів за період з 01.10.2020 по 30.09.2024 за послуги з постачання теплової енергії складає 19 921, 51 грн. Такі неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність розрахунків відповідачів за надані послуги, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Таким чином, із покликанням на норми статтей 509, 526, 530 ЦК України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 66, 67, 162 ЖК України, просить стягнути вказану заборгованість з відповідачів в солідарному порядку. Окрім цього, із покликанням на норми статті 625 ЦК, просить стягнути з відповідачів пеню в сумі 403, 14 грн, 3% річних в сумі 38, 79 грн та інфляційні втрати в сумі 133, 98 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2025 року позов львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволено.

Ухвалено:

стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01.10.2020 по 30.09.2024 за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 19 921, 51 грн, пеню за надані послуги в сумі 403, 14 грн, 3% річних в сумі 38, 79 грн та інфляційні втрати в сумі 133, 98 грн, а всього 20 497, 42 грн.

Компенсувати Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» з Державного бюджету України 1 514, 00 грн судового збору, сплаченого при поданні позову.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 514 грн судового збору, сплаченого при поданні позову.

Рішення суду першої інстанції оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подавши в січні 2026 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачі не погоджуються із оскаржуваним судовим рішенням повністю, вважають його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки факту приєднання відповідачів до публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а також факту доведення умов такого договору до відома кожного із співвласників багатоквартирного будинку. При цьому судом не перевірено дотримання позивачем вимог пункту 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України Ne 830 від 21.08.2019, згідно з яким виконавець зобов`язаний забезпечити доведення до відома споживачів умов договору та способу приєднання до нього. В порушення вимог статей 76, 77 та 81 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належність, допустимість та достовірність доказів укладення договору та факту приєднання до нього, поклавши в основу рішення лише розрахунок заборгованості та односторонні твердження позивача.

Крім того, ЛКП «Львівтеплоенерго» не надало належних та допустимих доказів фактичного постачання теплової енергії саме до квартири відповідачів. Матеріали справи не містять актів приймання передачі послуг, технічних актів підключення квартири до мереж централізованого опалення або інших доказів споживання теплової енергії.

Вважають також надані позивачем розрахунки односторонніми і такими, що не підтверджують факту отримання послуг.

Звертають увагу на те, що згідно з технічним паспортом квартири відповідачів, вид опалення визначено як «місцевий», що свідчить про відсутність централізованого опалення та відсутність технічної можливості отримання теплової енергії від ЛКП «Львівтеплоенерго». Таким чином, вважають, що квартира ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є споживачем послуг централізованого опалення, а отже відсутні правові підстави для нарахування та стягнення плати за такі послуги.

Сам по собі факт підключення багатоквартирного будинку до мереж централізованого опалення, наявність вузла обліку теплової енергії чи укладення договорів між постачальником та балансоутримувачем будинку не є безумовною підставою для покладення на мешканців обов`язку зі сплати, за відсутності доказів фактичного постачання теплової енергії до конкретного житлового приміщення. За таких обставин, за відсутності належних та допустимих доказів споживання послуги, вимоги про стягнення плати за житлово-комунальні послуги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції не було належним чином досліджено технічні характеристики квартири; вид опалення, визначений у технічному паспорті; наявність договору та фактичне виконання його умов щодо надання теплової енергії відповідачам, а також відповідні докази такого надання.

23 квітня 2026 року надійшли додаткові пояснення від львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в таких міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Такі обґрунтовані законністю рішення суду першої інстанції та необґрунтованістю доводів апеляційної скарги.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру № 1532300, №1532314 від 01.07.2025 та довідкою № 1 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації, виданою 25.04.2025 ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 зазначеного Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно пункту 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830, фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення Споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, а також факт отримання послуги.

Наведене свідчить, що між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 01 грудня 2021 року укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання. За умовами такого, ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Для здійснення оплати за надані послуги за адресою проживання відповідачів відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до Акту від 12.04.2011 про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік інспектором ВО та ЗТЕ ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_3 проведено огляд та опломбування вузла комерційного обліку, що встановлений за адресою: АДРЕСА_2 , та з 12.04.2011 дозволено експлуатацію приладів обліку теплової енергії.

З Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35/09180 від 09.09.2021 вбачається, що за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки за вказаною вище адресою відповідає вимогам ДСТУ EN 1434-1:2017; ДСТУ EN 1434-5:2017.

Як вбачається з відповіді ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 08.09.2020, наданий відповідачкою ОСОБА_2 . Протокол № 11 засідання міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мережі централізованого опалення при Сихівській районній адміністрації від 08.05.2007 надає право тільки на збір пакету документів для розроблення ліцензованою проектною організацією Робочого проекту на відключення квартири від мережі централізованого опалення та встановлення індивідуального опалення. Кінцеве рішення про надання фактично дозволу на відключення квартири від мережі централізованого опалення та встановлення індивідуального опалення приймає Міжвідомча комісія, створена при виконкомі Львівської міської ради.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідачів щодо їх відключення від мережі централізованого опалення та підключення індивідуального опалення, а відтак і ненадання позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відключення зазначеної квартири від мережі централізованого опалення у встановленому законом порядку.

Згідно частин першої та другої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої зобов`язання по оплаті за послуги з постачання теплової енергії не виконують, внаслідок чого, згідно з розрахунками позивача, відповідачі за період з 01.10.2020 по 30.09.2024 заборгували 19 921, 51 грн.

Відповідачами вказаний розрахунок не спростовано.

Як визначено частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується із вірними висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, за якими суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів, досліджені всі зібрані докази у їх сукупності дають правові підстави для задоволення позову. З урахуванням несплати відповідачами вартості житлово-комунальних послуг, а саме послуг з постачання теплової енергії, з них на користь позивача підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість за такі послуги за період з 01.10.2020 по 30.09.2024 у сумі 19 921, 51 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідачів 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частинах першій та третій статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0, 01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

З огляду на наведене вище, суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем розрахунки, дійшов вірного висновку, що з відповідачів підлягають стягненню в солідарному порядку на користь позивача за період з січня 2024 року по липень 2024 року: пеня в сумі 403, 14 грн, 3% річних в сумі 38, 79 грн та інфляційні втрати в сумі 133, 98 грн.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази про надання позивачем послуг неналежної якості, або ненадання їх взагалі. Такі не надані і суду апеляційної інтсанції.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

За приписами статтей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачі усупереч вимогам статті 81 ЦПК України не спростували розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищевстановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції належним чином оцінив докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 листопада 2025 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич