Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №944/3180/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/3180/25 Головуючий у 1 інстанції: Кондратьєва Н.А.

Провадження № 22-ц/811/324/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

в червні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3949856 від 27.11.2021 у розмірі 19 483 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту – 4 250 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 14 683 грн, заборгованості за комісіями – 550,00 грн. Крім цього, просить стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2 422, 40 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що 27.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3949856. Даний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки на рахунок якої в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав та не вніс кошти на повернення кредиту. Зазначає, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підставі електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунках якої, в подальшому, кредитодавцем буде перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договорі. Таким чином позивачем зобов`язання по кредитному договору виконано та надано відповідачу кредит у встановлено розмірі. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 19 483,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 4 250, 00 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 14 683, 00 грн та заборгованості за комісією – 550, 00 грн.

24.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір відступлення прав вимог №24-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» Права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. З врахуванням наведеного, просили позов задовольнити.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Кредитним договором № 3949856 від 27.11.2021 у розмірі 19 483 гривні 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4 500 гривень 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2 , подавши в грудні 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання змінити рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року, зменшивши суму стягуваної заборгованості за кредитним договором, виключивши проценти за користування кредитом.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідач не погоджується із оскаржуваним судовим рішенням в частині стягнення з нього процентів за користування кредитом. Вважає, що має право на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів проходження відповідачем військової служби, хоча такі були надіслані до суду першої інстанції, що підтверджується описом вкладення та поштовими квитанціями. Також суд не врахував соціальний статус відповідача, як батька трьох малолітніх дітей та наявність статусу багатодітної сім`ї.

24 квітня 2026 року надійшов відзив від товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Відзив обґрунтований законністю рішення суду першої інстанції та необґрунтованістю доводів апеляційної скарги.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідачем оскаржується судове рішення лише в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, в іншій частині судове рішення колегією суддів не перевіряється.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

В справі, що переглядається встановлено, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників за кредитними договорами, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 19 483, 00 грн з яких: 4 250, 00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 14 683, 00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, 550 грн – нарахованої комісії.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору № 3949856 від 27 листопада 2021 року проценти за користування кредитом складають 1 875 грн, які нараховуються за ставкою 1, 25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Наведене свідчить, що позивачем правомірно нараховано відсотки в межах строку дії кредитного договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відтак, на відповідача покладено обов`язок сплатити відсотки, передбачені умовами кредитного договору.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про застосування вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Національний банк України в листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу доказів проходження ним військової служби в особливий період.

На підтвердження наявності пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», відповідач надав суду копію військового квитка серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_1 на підставі наказу №123 від 13.05.2025 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 ; копію витягу з наказу № 152 від 24 травня 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду водія відділення підвозу другого мінометного взводу другої мінометної батареї, ВОС – 790037А та з 24 травня 2025 року зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Тобто, з поданого військового квитка та з копії витягу з наказу № 152 від 24 травня 2025 року, вбачається, що на момент укладення кредитного договору № 3949856 від 27.11.2021 відповідач не набув статусу військовослужбовця, а відтак суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, дійшов вірного висновку про те, що за обставинами цієї справи на відповідача не розповсюджуються пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вказану суму процентів за користування кредитом нараховано в період дії договору: з 27.11.2021 по 24.02.2022, тобто до призову 13.05.2025 відповідача на військову службу.

Вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з набуттям ним статусу військовослужбовця після укладення договору та закінчення строку кредитування.

Крім того, в поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 звертає увагу на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував соціальний статус відповідача як батька трьох малолітніх дітей та наявність статусу багатодітної сім`ї. Долучив до матеріалів апеляційної скарги копію посвідчення від 21 лютого 2024 року, яке надає йому право на пільги передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

Колегія суддів такі доводи апеляційної скарги відхиляє, оскільки законодавством України, яке регулює питання пільг для багатодітних сімей, не передбачено такої пільги як звільнення позичальника від нарахування процентів за користування кредитом.

А відтак, доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищевстановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив докази, та вірно застосував норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич