Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №682/341/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/341/26

Провадження № 2/682/573/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т. Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута цивільну справу № 682/341/26 за позовом ОСОБА_1 , до Відділу комунальної власності виконавчого комітету Славутської міської ради, Славутської міської ради, про визнання права на приватизацію квартири,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 , до Відділу комунальної власності виконавчого комітету Славутської міської ради, Славутської міської ради, про визнання права на приватизацію квартири.

В обґрунтування поданого позову вказано, що починаючи з 2008 року позивач на підставі договору оренди квартири від 08 жовтня 2008 року, укладеного між позивачем та ЗАТ «Об`єднання «Прогрес», безперервно, відкрито, добросовісно та на законних підставах проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була передана позивачу у користування відповідно до умов Договору оренди на підставі Акта приймання-передачі квартири АДРЕСА_2 від 08 жовтня 2008 року, що підтверджує факт законного вселення та набуття права користування житловим приміщенням позивачем. Відповідно до рішення виконавчого комітету Славутської міської ради від 17.05.2007 року № 240 «Про житлові питання», вказаній квартирі було надано статус «службова квартира». Водночас, такий статус не спростовує законності користування житлом, а визначає лише спеціальний режим використання на час дії відповідного рішення органу місцевого самоврядування. У подальшому, після зняття з Квартири статусу службового житла на підставі рішення виконавчого комітету Славутської міської ради №74 від 06.03.2025 року «Про виключення жилих приміщень з числа службового житла», квартира набула правового режиму житлового приміщення комунального житлового фонду та стала об`єктом приватизації у розумінні статей 2, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таким чином, з моменту зняття з Квартири статусу службового житлового приміщення позивач є наймачем житлового приміщення державного (комунального) житлового фонду. Позивач разом з донькою постійно проживає у зазначеній Квартирі, користується нею на законних підставах, здійснює її утримання та систематично і в повному обсязі сплачує житлово-комунальні послуги, що у сукупності з тривалим, безперервним та добросовісним користуванням житловим приміщенням, а також відсутністю будь-яких рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи судових рішень про припинення права користування Квартирою або виселення Позивача, створює передбачені законом правові підстави для реалізації Позивачем права на приватизацію займаного житлового приміщення.

Беручи до уваги, що починаючи з жовтня 2008 року і по теперішній час Позивач безперервно, відкрито та добросовісно користується квартирою АДРЕСА_3 , він фактично набув статусу наймача житлового приміщення державного (комунального) житлового фонду.

З метою реалізації належного йому права на приватизацію займаного житла Позивач звернувся із відповідною заявою до відділу комунальної власності виконавчого комітету Славутської міської ради через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Славутської міської ради, однак у задоволенні поданої заяви було відмовлено: підставою для такого рішення стала відсутність копії ордера на жиле приміщення.

Позивач ОСОБА_1 частково реалізував своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, водночас його право на приватизацію не було використано в повному обсязі, станом на 13.01.2026 залишок невикористаних житлових чеків ОСОБА_1 становить 1,47 грн, що свідчить про наявність у нього невикористаного права на приватизацію житла. Донька позивача — ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) – взагалі не брала участі у процесі безоплатної приватизації житла.

Таким чином, як позивач, так і член його сім`ї, не використали право на безоплатну приватизацію житла в повному обсязі, що є підставою для реалізації такого права відповідно до вимог чинного законодавства України.

За таких обставин позивач звернувся до суду та просив: визнати право на приватизацію ОСОБА_1 та члена сім`ї доньку ОСОБА_2 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , за відсутності ордера на житлове приміщення на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Ухвалою суду від 17.02.2026 провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 20.03.2026.

03.03.2026 до суду надійшов відзив на позов від Відділу комунальної власності виконавчого комітету Славутської міської ради, з якого слідує, що представник відділу вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, відповідно до рішення Славутської міської ради від 25 червня 2002 року № 20 «Про надання згоди на безоплатну передачу відомчого житла та інженерних мереж ВАТ «Завод ЗБВ» у комунальну власність міста і спеціалізованим організаціям», а також рішення виконавчого комітету Славутської міської ради від 18 грудня 2002 року № 379 «Про затвердження актів приймання-передачі у комунальну власність міста житлового фонду, мереж тепло-, водопостачання, водовідведення та мереж вуличного освітлення мікрорайону ВАТ «Завод ЗБВ», гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 , був прийнятий у комунальну власність територіальної громади міста Славута. Відповідно до рішення виконавчого комітету Славутської міської ради від 30.06.2005 року № 189 «Про надання сімейному гуртожитку комунальної власності по АДРЕСА_5 статусу житлового будинку малосімейного типу» зазначеному гуртожитку надано статус житлового будинку малосімейного типу. Тому зазначена квартира перебуває на балансі Комунального підприємства «Славутське житловокомунальне об`єднання» та належить до об`єктів комунальної власності Славутської міської територіальної громади. 30.01.2026 року за вхідним № 913/21-09/2026 від Позивача на адресу Відповідача 1 надійшла заява про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_3 . Зазначена заява подана за відсутності ордера, який відповідно до статті 58 Житлового кодексу України є єдиною законною підставою для вселення у надане житлове приміщення.

04.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Славутської міської ради. Згідно відзиву, Відповідач 2 не заперечує факту проживання Позивача та його малолітньої доньки у спірному житловому приміщенні, а також користування вказаним житлом на законних підставах. Рішень про припинення права користування житлом, виселення чи визнання проживання незаконним органом місцевого самоврядування не приймалося. Таким чином, спір між Позивачем та Славутською міською радою відсутній. Листом від 09.02.2026 № 5 Позивача було повідомлено про неможливість завершення процедури приватизації у зв`язку із відсутністю копії ордера на жиле приміщення, передбаченого пунктом 18 Положення № 396. Вказане повідомлення носило процедурний характер і не містило оцінки права Позивача на приватизацію по суті. Звернення Позивача до суду пов`язане з необхідністю отримання судового рішення для подальшого оформлення приватизації, а не з наявністю спору щодо права користування житлом. З огляду на викладене, Славутська міська рада покладається на розсуд суду та просить ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства України та встановлених у справі обставин.

20.03.2026 підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд на 20.04.2026.

Під час судового засідання позивач ОСОБА_1 підтримав позов з викладених у ньому підстав.

Представники Відділу комунальної власності виконавчого комітету Славутської міської ради, Славутської міської ради в судове засідання не з`явились. Згідно поданих заяв, просили суд справу розглядати без участі представників.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, згідно з Переліком об`єктів нерухомого комунального майна, що перебувають на балансах підприємств, установ, закладів комунальної форми власності, затвердженим рішенням Славутської міської ради від 22 грудня 2025 року № 31- 54/2025, квартира АДРЕСА_3 перебуває на балансі Комунального підприємства «Славутське житловокомунальне об`єднання» та належить до об`єктів комунальної власності Славутської міської територіальної громади.

Право комунальної власності на зазначену Квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у встановленому законодавством порядку та підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав від 08.04.2025 року №421697213 (а.с. 72, 73, 78).

08.10.2008 між Закритим акціонерним товариством «Об`єднання «Прогрес» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір оренди квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 18,9 кв.м., загальною площею 34,5 кв.м. Розділом 4 Договору визначено, що термін оренди квартири складає два роки одинадцять місяців з моменту прийняття квартири за актом приймання, тобто з 08.10.2008 року по 08.09.2011 року включно. Якщо жодна із сторін договору не менш ніж за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору (п. 4.1) не попередить іншу Сторону в письмовій формі про намір припинити договірні відносини, цей Договір вважається пролонгованим на той саме строк, і тих самих умовах.

08.10.2008 між сторонами було підписано Акт прийому-передачі вказаної квартири (а.с. 43).

Згідно додатку до Договору оренди квартири від 02.01.2018, сторонами погоджено, що орендна плата за користування квартирою сплачується Орендарем у розмірі виставлення рахунків за комунальні послуги Орендодавцю відповідними організаціями (РЕМ, ЖКО, водоканал, газконтора, ККП і інші), крім плати за технічне обслуговування, з часу укладення даного договору до 31 грудня 2017 року. З 01 січня 2018 року до закінчення терміну оренди квартири, Орендар самостійно заключає договори, здійснює повну оплату комунальних та інших послуг, які надають відповідні організації (РЕМ, ЖКО (технічне обслуговування), теплопостачання, водоканал, газконтора, ККП і інші). Всі інші умови договору оренди квартири від 08. 10. 2008 року щодо оренди квартири в АДРЕСА_4 , залишаються без змін (а.с. 45).

Згідно довідки № 100 від 04.12.2024, договір оренди квартири АДРЕСА_3 укладений ПрАТ «Об`єднання «Прогрес» з Орендарем – ОСОБА_1 08.10.2008 станом на теперішній час - 03.12.2024 є дійсним (а.с. 46).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Славутської міської ради від 17.05.2007 року № 240 «Про житлові питання», вказаній квартирі було надано статус «службова квартира» (а.с. 47).

На підставі рішення виконавчого комітету Славутської міської ради №74 від 06.03.2025 року «Про виключення жилих приміщень з числа службового житла», квартира АДРЕСА_3 виключено з числа службових жилих приміщень (а.с. 48).

13.08.2025 між КП «Славутське ЖКО» та ОСОБА_1 підписано Договір № 8 найму житлового приміщення, у відповідності до умов якого, наймодавець надає наймачу у користування жиле приміщення АДРЕСА_3 . Відповідно до п. 2.2.5 Договору, приватизувати займане житло відповідно до законодавства (а.с. 23-24).

ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значаться зареєстрованими та проживають за вищевказаною адресою (а.с. 17, 18, 19, 25, 26).

Маючи намір реалізувати право на приватизацію квартири АДРЕСА_3 позивач ОСОБА_1 звернувся до Відділу комунальної власності виконавчого комітету Славутської міської ради із заявою від 30.01.2026.

Згідно відповіді на вказану заяву від 09.02.2026 № 05, за результатами розгляду даної заяви встановлено відсутність копії ордера на вселення до житлового приміщення, що є документом, який підтверджує законність користування житлом. У зв`язку з відсутністю зазначеного обов`язкового документа орган приватизації позбавлений можливості прийняти рішення про оформлення і видачу свідоцтва про право власності на житло (а.с. 15).

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 частково реалізував своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду. Водночас його право на приватизацію не було використано в повному обсязі, що підтверджується довідкою ТВБВ № 10022/0129 філії – Хмельницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», відповідно до якої станом на 13.01.2026 року залишок невикористаних житлових чеків ОСОБА_1 становить 1,47 грн (а.с. 27).

Так, згідно довідки Виконавчого комітету Славутської міської ради від 24.03.2026 № 77, станом на 01.01.2013 право власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстровано на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 27.11.1997 року Відділом приватизації житла Славутської міської. Згідно з архівними матеріалами загальна площа квартири становить 61,4 кв.м., в т.ч. житлова 38,4 кв.м.

Донька позивача, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), не брала участі у процесі безоплатної приватизації житла, що підтверджується довідкою ТВБВ № 10022/0129 філії – Хмельницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», згідно з якою вона не внесена до списків осіб, які брали участь у приватизації житла (а.с. 28).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, судом враховується настпуне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статті 328 ЦК України, згідно з якими право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 9 ЖК України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Статтею 58 ЖК України( який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 15 ЖК України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За змістом статті 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Згідно з п.п. 69, 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Таким чином, ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії (30 днів), який лише дає право на вселення у квартиру, а відсутність його копії у позивача не може бути перешкодою для реалізації позивачем права на приватизацію житла.

Крім того, ст. 61 ЖК України було передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду».

Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону, приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Із положень пункту 1 статті 2 Закону, слідує, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Житлові чеки це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до статті 5 Закону, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Конституційний Суд України у пункті 3.3 рішення від 10 червня 2010 року №15-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла) зазначив, що безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків). Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4 Закону).

Право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 10 ст. 8 Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, для участі в приватизації необхідно дотримання двох умов: постійне проживання у приміщенні, яке підлягає приватизації та його особисте звернення до органів приватизації.

Згідно з п.п. 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом № 396 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі. Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

Наведені вище норми вказують на те, що участь у приватизації житла мають право брати особи, які на законних підставах вселилися та проживають у житловому приміщенні, що підлягає приватизації.

Виходячи з аналізу змісту Закону у поєднанні з нормами ЖК України, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, ст. 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію.

Так, позивачу було відмовлено у прийнятті рішення про передачу у власність вищезазначеної квартири, оскільки в порушення пункту 18 Положення про порядок передачі, квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян, не була надана копія ордеру на жиле приміщення

Отже, для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4, пункт 2 статті 5 Закону) або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону.

Право на приватизацію з використанням житлових чеків набувають громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах на умовах договору найму, та повністю не використали одержані житлові чеки для приватизації житла у державному житловому фонді.

У ч. 10 ст. 8 Закону зазначено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Таким чином, квартира АДРЕСА_3 не віднесена до числа тих, відносно яких встановлено заборону на приватизацію, позивачу квартира надана в користування у встановленому законом порядку, позивач має не використані житлові чеки та відповідно має право на приватизацію житла, яке займає, відповідно до Закону.

Вирішуючи спір, суд враховує, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Судом встановлено, що позивач та його донька протягом тривалого часу на законних підставах проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 , а відтак набули право на отримання житла у приватну власність. Факт правомірності проживання позивача та членів її сім`ї у вказаній квартирі відповідачами не заперечувався.

Оскільки наявність заяви громадянина, який виявив намір отримати у власність наймане ним житло, та відсутність перешкод, передбачених Законом, є необхідною та достатньою умовою для прийняття відповідним владним органом рішення про приватизацію, суд приходить до висновку про можливість визнання за позивачем права на приватизацію вказаної квартири без ордеру.

Відтак позовні вимоги позивача здійснити приватизацію квартири є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 141, 263-265, 274, 352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов – задовольнити.

Визнати право на приватизацію ОСОБА_1 та члена сім`ї доньки – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , за відсутності ордера на житлове приміщення на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення с уду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідачі: Відділ комунальної власності виконавчого комітету Славутської міської ради (адреса Хмельницька область Шепетівський район, м. Славута вул. Соборності 7, ЄДРПОУ 23840406)

Славутська міська рада (адреса Хмельницька область Шепетівський район, м. Славута, вул. Соборності, 7 30000, ЄДРПОУ 34270865)

Повний текст рішення складено: 24.04.2026.

Суддя Мотонок Т. Я.