Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №465/1134/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/1134/26

1-кп/465/870/26

Вирок

Іменем України

23.04.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі :

головуючого- судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026142370000037 від 03.02.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 без визначеного місця проживання

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10.11.2025 у справі №465/9974/25, провадження №2-о/465/380/25, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , строком на 6 місяців, яким вжито заходи тимчасового обмеження її прав відносно доньки, а саме:

- заборонити ОСОБА_3 перебувати у місці спільного проживання із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

Однак, ОСОБА_3 , будучи ознайомленою з рішенням Франківського районного суду м.Львова від 10.11.2025 у справі №465/9974/25, провадження №2-о/465/380/25 про видачу обмежувального припису, яким відносно неї встановлено вищенаведене обмеження її прав, 03.02.2026, близько 11:00 год., діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, порушила даний обмежувальний припис, а саме прийшла у місце проживання з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 і перебувала там всупереч зазначеному вище рішенню суду.

Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Тобто, ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ст.390-1 КК України, а саме умисне невиконання обмежувального припису, особою, щодо якого такий застосовано.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченої ОСОБА_3 , що складена у присутності захисника ОСОБА_5 відповідно до якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних проступків, передбачених ст.390-1 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згідна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 22.04.2026 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні №12026142370000037 від 03.02.2026 відносно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За вимогами ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Частиною 1 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12026142370000037 від 03.02.2026 року, перевіривши встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини інкримінованих кримінальних проступків, які не оспорюються учасниками судового провадження, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченою своєї винуватості у їх вчиненні, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст. 390-1 КК України, стороною обвинувачення доведена, дії обвинуваченої органом досудового розслідування у формі дізнання та прокурором, вірно кваліфіковані за ст. 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису, особою, щодо якого такий застосовано судом.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, дані на особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують і обтяжують їй покарання, які встановлені у ході дізнання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , передбачені, ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення відносно особи, з якою підозрювана перебуває у сімейних відносинах.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченої до вчиненого, позицію сторони обвинувачення та враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд доходить до такого висновку.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченій суд бере до уваги конкретні обставини вчиненого правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, особу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка на обліках в психоневрологічному диспансері чи наркологічному диспансері не перебуває, раніше судима.

Суд також враховує, що вироком Франківського районного суду м.Львова від 17.09.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.390-1 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 06.06.2025 та призначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 10 (десять) місяців.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України, покладено на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме відповіді Франківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області від 06.02.2026 №377/36/24/1-26, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Франківському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області з 12.12.2025 за вироком Франківського районного суду м.Львова від 17.09.2025 року.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України, ОСОБА_3 вчинила 03.02.2026, тобто під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 59-1 КК України, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченій слід призначити в межах санкції статті за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення у виді обмеження волі, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, при цьому враховуючи особливості й обставини вчинених кримінальних проступків, форму вини, мотиви і мету вчинення проступків, спосіб та стадію їх вчинення, поведінку обвинуваченої до та після вчинення неправомірних дій та саму особу обвинуваченої.

Нове кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ст. 390-1КК України, вчинено після ухвалення попереднього вироку.

А тому, відповідно до наведених висновків Верховного Суду обвинуваченій слід призначити покарання, передбачене санкцією ст. 390-1КК України, та визначити остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарання, призначеного за вироком Франківського районного суду м. Львова від 17.09.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

За таких обставин, згідно вимог ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, ОСОБА_3 слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 17.09.2025, застосувавши правила складання покарань, визначені п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якого одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_3 під час досудового розслідування даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

У справі відсутні процесуальні витрати та речові докази.

Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.

Керуючись ст.ст. 349, 374, 394, 395 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому їй обвинувачені за статтею 390-1 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 17.09.2025, та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців обмеження волі.

Строк покарання за цим вироком рахувати з часу приведення його до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо вінне скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1