Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №444/3669/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3669/25

Провадження № 2/444/265/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

03 квітня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернуся до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

В позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 залишилося наступне спадкове майно: 1/2 частина житлового будинок АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою від 05.03.2024р. № 1215; довідкою від 31.01.2024р. № 23-0\29.

ОСОБА_2 заповіту не складав.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина, ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.09.2018 року.

Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 12.06.1967р. встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були подружжям.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 склала заповіт 27.02.2020 р. в Сопошинській сільській раді. Даний заповіт знаходиться в матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкова справа знаходиться в Жовківській державній нотаріальній конторі.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син, ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12.08.2025p.

ОСОБА_3 була власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , як член колгоспного двору, що стверджується довідкою від 31.01.2024р. № 23-0629, та власником 1/2 частини даного будинку, яку вона прийняла та не оформила після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 .

Згідно довідки від 31.01.2024р. членами колгоспного двору по АДРЕСА_2 , були: ОСОБА_2 - голова двору; ОСОБА_3 - член двору.

Таким чином всі вище перелічені особи, являються співвласниками даного будинковолодіння в рівних частинах тобто по 1/2.

Позивач ОСОБА_1 , зазначає, що звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак нотаріус в письмовій формі йому відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, оскільки його мати такого права належним чином не зареєструвала.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права власності в порядку спадкування.

У зв`язку з наведеним, позивач просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 24.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 18.11.2025 року, витребувано від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) належним чином завірену (прошиті та пронумеровані всі аркуші, скріплені гербовою печаткою) копію спадкової справи №194/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано в приватного нотаріуса Головач О.Р. належним чином завірену (прошиті та пронумеровані всі аркуші, скріплені гербовою печаткою) копію спадкової справи №41/2018, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

18.11.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав на адресу суду письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача - Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, міською радою подано листа, в якому зазначено, що міська рада не заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить здійснювати розгляд справи у відсутності їх представника.

Представник третьої особи - Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в судове засідання не прибув, нотаріальна контора просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника. Одночасно подано належним чином завірену копію спадкової справи №194/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_3 . Також на ухвалу суду надано нотаріусом копію спадкової справи № 41/2018, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

А тому, судом вирішено розгляд справи проводити за відсутності учасників справи та на підставі поданих до суду доказів.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду про спадкування житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав до колгоспного типу двору, що стверджено свідоцтвом про право особистої власності на будівлі (арк.спр.81).

Із довідки виданої 13.02.2024 року виконкомом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області встановлено, що відповідно до рішення сесії Сопошинської сільської ради від 19.03.1999 року №7 АДРЕСА_3 перейменована на АДРЕСА_2 (арк.спр.11).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (арк.спр. 6).

Із довідки виданої 31.01.2024 року виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області встановлено, що померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та на час смерті мав такий склад сім`ї: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - голова домогосподарства; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дружина (арк.спр.12).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджено свідоцтвом про смерть (арк.спр.7).

Із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_2 15.07.1955 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 (арк.спр.8).

Після смерті чоловіка ОСОБА_2 , частково спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 , що стверджено копіями свідоцтв про право на спадщину за законом від 10.09.2018 року та витягом із спадкового реєстру (арк.спр.15, 17-18).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном або подав заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини.

Із копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 встановлено, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк.спр.9).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76556023, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу №194/2024 (арк.спр.16).

Із копії спадкової справи №194/2024, яка відкрита Жовківською держнотконторою після смерті ОСОБА_3 , встановлено, що із заявою про спадкування звернувся її син ОСОБА_1 , позивач в справі (арк.спр. 71).

До спадкової справи долучено заповіт ОСОБА_3 про те, що все своє майно вона заповіла сину ОСОБА_1 , який частково спадщину прийняв, що стверджено свідоцтвами про право на спадщину за заповітом (арк.спр. 71).

Після смерті ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадщину частково прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак спадщини 1/2 на житловий будинок не оформила нотаріально через відсутність правовстановлюючих документів. Після її смерті спадкоємцем за заповітом є її син - позивач в справі ОСОБА_1 .

З копії технічного паспорта виготовленого Червоноградським МБТІ встановлено, що загальна площа будинку в АДРЕСА_2 , становить 67.9 кв.м. з господарськими будівлями.

Із довідки виданої директором КП ЛОР "Червоноградське МБТІ " від 05.03.2024 року №1215 встановлено, що станом на 31.12.2012 року, житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Сопошинської сільської ради 29.05.1989 року згідно рішення Нестеровського райвиконкому №146 від 25.05.1989 року та записано 29.05.1989 року в реєстрову книгу за №211. Дублікат свідоцтва про право власності на вищевказаний житловий будинок не видавався (арк.спр.14).

Згідно з вимогами ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного встановлено, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З огляду на зазначене, власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , був ОСОБА_2 , яку прийняла та не оформила після смерті чоловіка його дружина ОСОБА_3 .

Згідно з статтею 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із чим було зареєстровано спадкову справу за № 194/2024.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.08.2025 року заявнику ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в АДРЕСА_1 , головою якого був ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 , та який відносився до колгоспного типу двору. Крім нього членом двору була ОСОБА_3 . Відповідно до ПП ВСУ №20 від 22.12.1995 року (із змінами та доповненнями згідно з Постановою ПВСУ №15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили право на частку в майні. Отже всі члени двору мають право на частку. Частка померлих не визначена в майні двору (арк.спр.28).

Згідно з ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або законність набуття такого права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази та встановивши дійсні обставини справи дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 67.9 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично успадкувала, однак не оформила своїх спадкових прав після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 13.04.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.